Блог | Мир з Росією можливий. Але лише за двох умов

Поки Путін залишатиметься при владі, він не відмовиться від агресивної зовнішньої політики Росії. Метою якої є нова колонізація пострадянського простору і повернення гегемонії Кремля над усіма колишніми сателітами СРСР у Східній Європі. Тому Україні неможливо дипломатичним шляхом досягнути миру з Москвою. Мир з Російською Федерацією можливий тільки після її остаточного розгрому в Україні і усунення Путіна від влади. Усі інші варіанти є утопією, яка лише відволікає від можливості нової російської агресії в Україні, в разі якби Київ раптом погодився на пропозицію Кремля про "перемир’я" на умовах Росії.

Без повного виведення російських військ і повернення під контроль України усіх окупованих агресором земель шансів досягнення миру шляхом переговорів з РФ немає. Таким чином, російсько-українська війна може тривати доти, поки українська армія не вижене московські терористичні війська за кордон Росії. Путіна влаштовує інший варіант, за яким територія України перетворюється на чергову Корею, а Російська Федерація постійно погрожуватиме з окупованих територій реалізацією своїх претензій на всю Україну.

Доки російські еліти дозволяють Путіну проводити його злочинну політику спроб захоплення чужих земель, яка повільно знищує і саму Росію, жодний компроміс з Москвою не є реальним. Пожиттєвий диктатор Росії хоче повного підкорення України і передачі всіх її територій під контроль Російської Федерації. Мир для Путіна – це повне знищення України як країни та поглинення її Росією. Ці цілі були в нього на початку широкомасштабної війни 24 лютого 2022 року, і він не відмовився від них й досі.

Хоча погрози Путіна Україні та іншим державам ядерною зброєю не є ознакою сили і величі, як це здається з Кремля. Навпаки, це ознака слабкості. Оскільки постійне погрожування сусідам ядерною зброєю означає, що путінський режим боїться відповідальності за усі скоєні ним злочини в Україні, і не впевнений в собі.

Якщо пригадати історію, то після поразок Німеччини чи Японії жодних мирних переговорів з ними взагалі не було проведено, просто відбулася їхня капітуляція. Те ж саме має бути і з Росією. Наївно думати, що Москва буде дотримуватись будь-якої мирної угоди. Вони підписали договір, який визнавав кордони України 1991 року, але все одно двічі вторглися – в 2014 і 2022 році.

Тому єдине питання для переговорів з російськими елітами за ситуації, що склалася, це – як скоро Російська Федерація виведе свої війська з території України і передасть Путіна до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Москва може легко закінчити війну, потрібно тільки, щоб Росія повністю вивела свої війська з України (включно з Кримом і Донбасом), та виплатила $700 млрд, необхідних для відновлення зруйнованої ними української інфраструктури, і $300 млрд репарацій всім сім’ям, які постраждали від війни.

Якщо російський істеблішмент хоче вижити і частково зберегти свої статки, то їм не залишиться нічого іншого, як повторити те, що зробила свого часу Сербія, видавши до кримінального суду в Гаазі Слободана Мілошевича. Зрозуміло, що це для них стане дуже важким рішенням, однак наразі це єдиний реальний шлях для тих, хто хоче, щоб в нової Росії з’явився шанс на оновлення. Якщо ж вони цього не зроблять або будуть і далі затягувати це назріле та очевидне рішення, то багато кому також доведеться здійснити разом з Путіним подорож до Гааги. Російські владні еліти мають розпочати конкуренцію між собою за право отримати політичні індульгенції і цим хоч якось відокремити себе від воєнних злочинів путінського режиму.

Після видачу ордеру на арешт Путіна Міжнародним кримінальним судом в Гаазі відлік часу розпочався. І потім жодні виправдання на кшталт того, що я міг в цій ситуації зробити, ні від кого не прийматимуться. Питання стоїть дуже конкретно: хочете отримати індульгенцію – дійте, а не чекайте на те, що тиран може сам відмовитися від влади. Адже добровільно він цього ніколи не зробить. Зараз дуже важливо, щоб ордер на арешт Путіна – терориста номер один в світі – виявився тією відправною точкою, від якої мусить розпочатися повернення світової спільноти до правил цивілізованості, забезпечення яких сьогодні не в силах гарантувати навіть Організація Об’єднаних Націй.

Деспот діяв так необдумано нахабно, що не залишив для себе тепер жодних шляхів для відступу. Якби, скажімо, війна закінчилася в найближчі тижні, то йому всерівно не вдалося б уникнути тих внутрішньополітичних проблем в Росії, які він створив своїми руками. Тепер для нього вибору немає. Або він триматиметься за свою владу до останнього, або оточення його ліквідує у той чи інший спосіб. Проміжного рішення тут не проглядається.

Вся безумна міжнародна політика Путіна і його війна в Україні призвели до зворотного результату від того, на який він так сподівався. Тепер Росія – країна-ізгой, а Путін – військовий злочинець. І якщо путінський терористичний режим не відступиться від України, то Російська Федерація мусить бути знищена. Росія має стати прикладом того, як світове правосуддя реагує на скоєні злочини проти людяності. Проте, якби навіть Путіна вдалося заарештувати і судити в міжнародному суді, то це могло б стати тільки тимчасовим врегулюванням для досягнення короткострокового миру зі злочинною нацією, яка, оговтавшись, знову продовжуватиме свої злодіяння, як це вже багато разів було раніше. Як нас вчить історія, не варто повторювати помилок, яких було допущено колись. Росія не здатна трансформуватися в цивілізовану державу. Всі подальші події після розпаду СРСР це наочно доводять.

Диктатор веде Росію до повної поразки. Ця поразка може бути менш трагічною, якщо в Кремлі раптом знайдеться свій Брут, а це може бути особа, котра входить у внутрішнє коло диктатора і має безпосередній доступ до його "тіла".

Хоча не зовсім коректно порівнювати миршавого, облізлого і самозакоханого Путіна з Юлієм Цезарем. Цезар був одним з найкращих в історії полководців та надзвичайно популярним серед простих людей, середнього класу та заможних громадян. Його вразливість полягала в тому, що він намагався знищити тодішніх "олігархів" і перерозподілити їхні багатства. Одночасно забираючи їхню владу й утримуючи суспільство в покорі. Він перебував в ейфорії від перемоги у громадянській війні, і це був чудовий спосіб усунути всіх суперників, гарантуючи, що ніхто інший не матиме реальної влади. Юлія Цезаря вбили тодішні сенатори (що мали величезні статки), які боялись, що в будь-який момент він може усунути їх від влади і забрати їхні активи. Тоді Рим щойно пережив громадянську війну, і коли вони програли, то знищили його.

У Путіна відбувається все навпаки: він наближує олігархів, щоб послабити осіб у владі, які могли спробувати його скинути з президентського крісла. І для того, щоб він зіткнувся зі своїм Брутом, будь-то Дмітрій Медвєдєв, Сєргєй Собянінчи хтось інший, для цього мусять визріти об’єктивні передумови. Далі може бути масштабна громадянська війна, яка, як тоді у Римі, може бути досить тривалою.

Недавній теракт у Санкт-Петербурзі показує, що Російська Федерація впритул підходить до того, що її територіями найближчим часом може прокотитися хвиля подібних терористичних актів. Що підштовхне до внутрішніх розборок між російськими елітами та стане прологом до громадянської війни. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що на відміну від подій в Росії сторічної давності, громадянська війна може стартувати ще до того, як путінські війська будуть виведені з території України. А коли вони повертатимуться додому, то частина з них в громадянському протистоянні в Російській Федерації ставатиме на бік противників режиму Путіна.

Зараз в Росії почалося розкачування ситуації. В останні роки путінський режим так наглухо заблокував усі суспільні клапани виявлення народного невдоволення, що тепер у будь-який час може відбутися потужний вибух. Фактично вже зараз ми можемо говорити про наближення громадянської війни в РФ. Адже зіткнення між "вагнерівцями" і військовими вже відбуваються, а далі почнеться протистояння між силовиками з спецслужб та армійською верхівкою, які не захочуть взяти на себе відповідальність за програш у війні. Головна інтрига в тому, що стійкість влади Путіна може тріснути в перший-ліпший момент, і головне – там, де на це ніхто не чекає.

Він добре знає, що вже скоїв стільки воєнних злочинів і вбивств, що дні його полічені. Але його самолюбство, мачізм і кагебістська підготовка постійно підштовхують його до програшних рішень, які йому весь час здаються єдино правильними. Небезпека в тому, що деспот створив ситуацію, за якої припинення війни не на його умовах означало б для нього не тільки втрату влади, а й його ліквідацію. Щоб закінчити російсько-українську війну, Путіна потрібно усунути від влади.

Мине вже зовсім небагато часу, і путінська війна в Україні повернеться до Росії бумерангом громадянської війни. І можна припустити, що якщо Путіна не буде ліквідовано зараз, то, у кінцевому підсумку громадянське протистояння в Російській Федерації спричинить дуже багато руйнувань. З єдиною тільки різницею, що після нашої перемоги цивілізований світ допоможе відбудувати Україну. А хто буде допомагати Росії, яка добровільно стала світовим ізгоєм?

Варварська війна на знищення українського народу буде десятиліттями відбиватися на історичній долі Росії або тих територіальних утворень, які від неї залишаться. Десятки мільйонів росіян залишать свою країну, деградовані збройні сили ще довго залишатимуться небоєздатними, а два чи три наступні покоління будуть травмовані війною і її наслідками.

Насправді Путін заслуговує набагато гіршої участі, ніж швидкої смерті від рук російського Брута, але на даний момент найважливіше – це збити його з ніг, перш ніж його палець на ядерному курку по-справжньому сіпнеться.