Блог | На шляху України до ЄС стоїть російський медвідь

Україна та Молдова офіційно отримали статус країн-кандидатів на членство в Євросоюзі. Для Грузії було підтверджено, що вона має європейську перспективу, але повинна ближчим часом здійснити низку реформ. Європейська Рада підтримала політичний договір, який лідери Боснії і Герцеговини досягли 12 червня ц.р. у Брюсселі, який необхідний для кращого функціонування та стабільності країни, що відповідало б потребам народу. Європейська Рада закликала усіх лідерів БіГ швидше виконати зобов’язання, згадані в угоді і терміново фіналізувати конституційну та виборчу реформи, що дозволить країні рішуче рухатися своїм євроінтеграційним шляхом відповідно до висновків Комісії.

Як зазначив президент Володимир Зеленський, Україна чекала отримання статусу країни-кандидата на членство в ЄС тридцять років і ще сто двадцять днів. Протягом цих тридцяти з хвостиком років, як тільки Україна отримувала нові позиції на шляху до Європи, то відразу "домашня" п’ята колона за фінансової допомоги Москви робила усе можливе, щоб дискредитувати цей шлях і внести розкол у плани реалізації європейських реформ у країні.

Наприкінці 2013 року на саміті Східного партнерства у Вільнюсі Україна могла досягти досить багато на шляху до Європи, але тодішній президент країни Янукович відмовився парафувати текст угоди про асоціацію з ЄС. Це було неочікувано здійснено в останній момент за ініціативою Кремля, який бажав показати об’єднаній Європі, що він повністю керує Україною. Як результат, тоді в Києві вийшли на вулицю студенти та проєвропейські сили. Усе закінчилося Майданом і падінням влади президента Януковича, який втік з країни до своїх політичних менторів у Кремлі, а російські війська увійшли до Криму та Донбасу начебто захищати місцеве населення від націоналістів. Старий московськи трюк для виправдання військової агресії на чужу територію, який Кремль використовує і зараз, коли з величезною армією напав на Україну з трьох боків.

Брюссель надав Україні статус країни-кандидата і це найменше, що він міг зробити, щоб охоробрити український народ, який бореться з озброєним до зубів ворогом. Україна є єдиною європейською країною, де тисячі її громадян гинуть за європейські цінності, де російський окупант вбиває людей, які виходять на вулицю з європейськими прапорами. Київ зараз тяжко бореться, щоб рашизм не захопив більшу частину континенту і щоб брудний російський військовий чобіт не увійшов на подвір’я громадян з багатьох європейських держав.

Москва бажає диктувати свої умови для розбудови нової системи міжнародних відносин. Кремль із зверхністю заявляє, що норми міжнародного права про недоторканість кордонів та повна повага до територіального суверенітету інших держав більше не діють і він вводить нові принципи міждержавних відносин, такі як можливість використання військової сили для досягнення своїх експансіоністських планів, погрозу будь-якій країні застосування ядерної зброї, домінації права сили над силою права.

Усе це веде до загальної війни і хаосу, що не відповідає нормам Статуту ООН, який створений на принципах запобігання нових воєн і збройних конфліктів після кривавої Другої світової війни. Дотепер зовсім не зрозуміло, як Росія може залишатися постійним членом Ради Безпеки ООН. Кремлівська пропаганда поширює ідеї можливості застосування ядерної зброї проти тих країн, які протидіють російській агресії і не бажають мовчати у відповідь на московську інвазію не тільки проти України, але і цілої об’єднаної Європи та її демократичних цінностей.

Російськи ведмідь виліз зі своєї барлоги та шукає собі військову здобич. Усі розмови, що може хай ведмідь з’їсть якусь маленьку тваринку і повернеться до себе назад у сибірські пущі тільки заохочує цього людожера і хижака. Таке мислення нарешті вдалося перебороти. Якщо хтось думає, що грубій ведмежій силі він протидіятиме нормами міжнародного права чи молитвами Богу, то дуже помиляється. Озлоблений хижак прийшов за своєю здобиччю і винить усіх, що став голодним. І йому не потрібна якась маленька тваринка, щоб вгамувати голод, йому необхідні постійні харчі для його агресивного організму. І тільки коли він наїсться, тоді він готовий розмовляти та переговорювати. Але коли у нього знову розіграється апетит, то він вимагає, щоб йому принесли нове меню і звісно без цін, бо він вважає принизливим платити, бо це роблять тільки слабкі країни.

Тому зараз ми усі в Європі перед великим викликом, як випхати ведмедя назад до сибірських лісів, а якщо він не захоче, то ми маємо його зловити, а для цього нам потрібні хоробрі та озброєні мисливці. Боротися з медведем голими руками, як це зараз робить Україна, дуже важко і небезпечно для життя.

Статус країни-кандидата на членство в ЄС підтримує українців, але на порозі Європи велика небезпека, яку маємо зупинити не стільки європейськими цінностями, скільки рішучістю боротьби з московсько-сибірським Zлом.