Відео дня
НАТО кардинально переоцінило підхід до війни з Росією. Заява про можливі превентивні удари по її території – тільки початок. Інтерв’ю з Джерджем
Зараз ніхто не знає, як буде виглядати американська допомога для України за новообраного президента США Дональда Трампа. Та здається, що європейські лідери все-таки розуміють, що головний тягар проблем найбільше ляже на Європу. Саме тому президент Франції Еммануель Макрон і прем'єр Великої Британії Кір Стармер обговорюють можливість створення ядра коаліції, яка буде допомагати Україні, якщо Штати за Трампа відмовляться від підтримки України.
На цьому фоні відновилися дискусії про відправлення в Україну західних військ. Британія надсилає Києву більше ракет Storm Shadow, а Франція має намір поставити Україні зенітні ракети та інше озброєння за рахунок прибутків від заморожених російських активів.
Здається, нарешті і в НАТО зрозуміли, що війна значно ближче, ніж здається. Маємо певну зміну риторики щодо протидії Росії.
Своїми думками про те, як західні партнери намагаються підготувати Україну до приходу Трампа, в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився голова громадської ліги Україна – НАТО Сергій Джердж.
– Заявляється, що новообраний президент США Дональд Трамп не визначився, як саме він буде діяти щодо підтримки України у війні проти Росії. Однак численні заяви та дії європейських лідерів і чинної адміністрації президента США Байдена свідчать про те, що нічого хорошого вони не чекають у цьому напрямі, а тому намагаються створити певний плацдарм для підтримки України, розуміючи, що саме на Європу найбільше впаде основний тягар щодо підтримки України. Ваше бачення цього процесу?
– У межах НАТО найбільшими бенефіціарами від Альянсу в плані безпеки є європейці. Вони більше отримують позитивів від існування НАТО, ніж американці. Європейці є найбільшими споживачами цієї безпеки, яку надає загалом Альянс. Тому очевидно, це було б нормально, якби європейці більшу роль відігравали в плані безпеки Європи.
Війна в Європі, потерпають європейські країни та Україна, тому варто менше дивитись у бік Сполучених Штатів. Потрібно щось робити самим, тому тут очевидним є зростання військових бюджетів і намагання змінити підходи до оборони. Те, що європейцям потрібно більше щось робити в плані підтримки України озброєнням, у плані надання фінансової допомоги, це вже давно було зрозуміло. І головне – потрібно більше якихось нестандартних кроків і якоїсь ініціативи, щоб посилювати безпеку Європи, яка поєднана з безпекою України.
– Один із таких кроків – відправлення в Україну західних військ, дискусія у цьому напрямку знову розпочалася. Однак виникає питання, в якому вигляді війська таких країн, як Франція і Велика Британія, можуть з'явитися на території України, і, найголовніше, коли це може статися. Чи погодяться наші партнери ввести свої війська під час війни, яка триватиме, чи будуть очікувати замороження, створення демілітаризованої зони та виступлять гарантами безпеки для України?
– Мені здається, що говорити про демілітаризовану зону ще занадто рано. А щодо посилення України – це реалії сьогоднішнього дня. Дуже добре, що президент Франції означив цю тему, і нещодавно міністр закордонних справ Франції сказав, що дуже важливо, щоб ми самі собі не ставили якихось червоних ліній і бар'єрів у підтримці України, зокрема і щодо відправки військ. Головне, що про це заявляється, – що така опція можлива, незалежно від того, чи буде вона використана чи ні. Можливо, будуть війська, можливо, не будуть. Але наші західні партнери самі собі не повинні забороняти щось робити в цьому напрямку.
Сумнівно, що загалом НАТО може ухвалити такі рішення, але на рівні окремих країн все можливо. Якщо є ядро країн, яке може сформуватись у плані такої більш активної підтримки України, то це, звичайно, Франція, Німеччина і Велика Британія. Можливо, долучаться й інші країни, це б цілком було б можливо. Тим більше, ми говорили раніше, що такі війська могли б бути на західному кордоні України, на північному кордоні України з Білоруссю. Там, де немає бойових дій, але це звільнило б наші українські сили, які могли б з великою потребою застосуватись на східному фронті.
– У НАТО почали принаймні обговорення завдання превентивних "високоточних ударів" по території Росії у разі збройного конфлікту з нею країн Альянсу, заявив глава військового комітету блоку адмірал Роб Бауер. Він назвав позитивним той факт, що НАТО змінило ставлення до своєї сутності як оборонного союзу.
"Грамотніше не чекати, а уражати пускові установки в Росії, якщо Росія на нас нападе. Необхідна комбінація високоточних ударів, які виводять із будови системи, які використовуються для нападу на нас, і ми повинні завдати першого удару", – зазначив Бауер.
Здається, нарешті в Альянсі змінилося сприйняття наявної картини, що, можливо, необхідно першими атакувати, а "не сидіти і чекати, коли росіяни нападуть" і тільки потім реагувати.
– Я думаю, що це відповідь на зміну ядерної доктрини Росії, де йдеться про превентивні удари по ядерних державах, які підтримують неядерні країни, що завдаватимуть ударів по Росії. Та у будь-якому разі заява Бауера позитивна в тому плані, що маємо нарешті важливі меседжі щодо Росії.
На мій погляд, це досить продумана така заява, яка змінює підходи, адже ми чуємо вже про те, що НАТО може завдати превентивного удару, а не чекати нападу та реагувати постфактум. Це взагалі повна зміна риторики та концепції підходу НАТО до стримування Росії.
Раніше вона полягала в тому, що Росія – стратегічний партнер, є співпраця, ніяких приводів для спекуляцій, чекати нападу і тільки потім відповідати. Але це вже не працює і в Альянсі це розуміють.
Зміна концепції відбулася, зокрема, за наполяганням балтійських країн, які сказали, що жодного дня вони не хочуть бути під окупацією, після того, що було в Бучі та в інших окупованих містах України, після тих звірств, які російська армія творить з цивільним населенням. І НАТО змінило ці підходи, є посилення східного кордону, є збільшення контингентів у балтійських країнах, у Польщі.
Остання заява Роба Бауера – це нібито новий крок у цьому твердженні, це таке попередження Росії, що зрештою ніхто не буде чекати якихось нападів з боку РФ, роздивлятись, чекати і потім думати, що з цим робити. Тобто може бути завдано превентивного удару, це така тиха, скромна в чомусь заява, але дуже сильний сигнал, і це радикально міняє ситуацію сьогодні.
Тому цинізму та хамству, яке вже багато років йде від росіян, потрібно покласти край. Мені здається, що в НАТО, Європейському Союзу нарешті почали думати серйозно, як цього досягти та вгамувати Москву.
– На фоні удару Росією експериментальною балістичною ракетою середньої дальності по Україні минулого тижня, 26 листопада, відбулося екстрене засідання Ради Україна–НАТО. Ми почули від Альянсу обіцянку не послаблювати підтримку України після застосування Росією "Орєшніка" по Дніпру, але офіційно це все. Чи достатня реакція з боку партнерів України на такі дії росіян?
– Ми хотіли б бачити більшу реакцію, це очевидно. Так, екстрене засідання Ради відбулося. Воно мало ознайомлювальний характер, присутні вислухали інформацію від українських військових, але для нас важливо, щоб практичні кроки підтримки України відбулися якомога швидше.
Тому я думаю, що тут, можливо, існує відкрита частина і закрита частина. Можна сподіватися, що якісь речі все-таки будуть ухвалені. 3-4 грудня відбудеться засідання НАТО на рівні міністрів закордонних справ, від якого очікуємо результатів, а засідання Ради Україна–НАТО відбувалося на рівні представників місій, до того ж це була більш така робоча нарада.
– Парламентська асамблея НАТО ухвалила резолюцію, яка закликає до посилення підтримки України. Зокрема, у документі зазначається про надання ракет середньої дальності, здатних вражати цілі на відстані до 5500 км. Також асамблея закликала якнайшвидше прийняти Україну до Альянсу.
– Це дуже сильні заяви, але вони мають більше такий психологічний ефект. Парламентську асамблею НАТО складають представники парламентів 32 країн-членів і 15 країн-партнерів НАТО, зокрема й України. Її рішення мають рекомендаційний характер, але це все ж таки сигнал парламентам країн НАТО, що є така спільна думка. І це саме ті парламентарі, які опікаються питаннями безпеки або входять у комітети співпраці з НАТО. І тому їхня думка для нас важлива. Це певна позиція, і це теж потрібно брати до уваги, тому що ці парламентарі роз'їдуться по своїх парламентах і в межах роботи в своїх державах будуть переконувати інших депутатів підтримати ці ідеї, за які проголосувала парламентська асамблея НАТО. І це може впливати на рішення реальних парламентів країн і урядів, від яких залежить надання Україні допомоги і всі інші речі, пов'язані з входженням України в НАТО.