Відео дня
НАТО в обмін на території або корейський варіант припинення війни: які загрози несуть для України мирні ініціативи представників Заходу
Ні для кого не є секретом, що з допомогою для України подекуди виникають проблеми. У США її блокують трампісти, а у Європейському Союзі – прибічники Кремля Угорщина та Словаччина.
Інформаційний простір навколо російсько-української війни все більше наповнюється різноманітними "мирними" ініціативами. При цьому чи то вступ до НАТО, чи то корейський або німецький варіанти подальшого розвитку подій передбачають головне – фактичне визнання окупації певної частини суверенної території України.
Наскільки відповідають інтересам України озвучені мирні ініціативи та які негативні наслідки можуть виникнути для держави – у матеріалі OBOZ.UA.
"План Расмуссена"
Колишній генеральний секретар НАТО висунув пропозицію, за якою Україна приєднується до Північноатлантичного альянсу, але при цьому Стаття 5 договору не поширюється на окуповані Росією території.
"Нам потрібна нова архітектура європейської безпеки, в якій Україна буде у центрі НАТО", – зазначив Расмуссен.
За його словами, це питання не можна відкладати до наступного року, а такий крок продемонстрував би РФ, що вона не зможе зупинити приєднання України до Альянсу.
На думку Расмуссена, таке от "часткове членство" України не заморозить конфлікт, а "утримає Росію від нарощування атак" та "звільнить українські сили для відправлення на лінію фронту". Також такий крок надасть чіткий сигнал Росії про можливу відповідь НАТО на будь-які погрози з її боку.
Прихильників членства України в НАТО стримує те, що поширення Статті 5 договору Альянсу про колективну самооборону на всю українську територію зобов'яже країни-члени НАТО стати на активний захист країни, яка перебуває у війні.
Але, як стверджує Расмуссен, виключення з-під дії договору територій, які окупувала Росія, зменшить загрозу конфлікту між РФ та НАТО. За його словами, у певному сенсі це буде схоже на запровадження безпольотної зони для Росії, щоб вона не могла літати над Україною чи спрямовувати ракети на українські міста.
"Україна могла б вступити до НАТО без окупованих РФ територій. Вилучення з НАТО територій, захоплених Росією, зменшить загрозу конфлікту між РФ та Альянсом. Прецедент існує з того часу, як Західна Німеччина приєдналася до Альянсу в 1955 році, і Стаття 5 поширювалася на її територію, але не на територію Східної Німеччини. Ми повинні усвідомити, що сірі зони є небезпечними зонами. Нейтралітету в старому розумінні більше не існує. Сірі зони стають для Путіна спокусою атакувати", – зазначив ексгенсек НАТО. До речі, Андерс Фог Расмуссен активно взаємодіє з керівником Офісу президента України Андрієм Єрмаком у процесі роботи над гарантіями безпеки для України.
Корейський варіант
Деякі представники Заходу припускають, що бойові дії між Росією та Україною можуть завершитися так званим припиненням вогню, як це сталося 70 років тому між Північною та Південною Кореєю.
"Завершення війни в Україні може бути подібним до завершення війни на Корейському півострові, ознаки цього зростають", – заявив колишній головнокомандувач збройних сил НАТО в Європі адмірал Джеймс Ставрідіс у статті для Bloomberg.
Ставрідіс зазначає, що Україна зараз, як і Південна Корея в середині минулого століття, не в змозі здобути повну перемогу, а після весняно-літнього періоду на фронті ситуація стала тупиковою. При цьому постачання винищувачів F-16 навряд чи значно змінить ситуацію, а чим швидше припинити бої, то швидше українська держава почне відновлюватися.
Ставрідіс заявляє, що Києву доведеться "принаймні на якийсь час" змиритися з тим, що під контролем Росії перебуває Крим і "сухопутний міст" до півострова.
Адмірал припускає, що такий підхід не сподобається жодній із сторін: Україна не захоче йти на територіальні поступки, а Кремль отримає "ділянки південного сходу", сильно заміновані і з великими руйнуваннями, що навряд чи зможе вважатися "гідним призом" порівняно з усією територією України.
Наступним кроком для України адмірал назвав необхідність вимагати від Заходу серйозної допомоги у відновленні країни. Ставрідіс нагадав, що перше післявоєнне десятиліття для Кореї характеризувалося застоєм, але завдяки економічній допомозі західних країн та її народу Південна Корея змогла розпочати покращення до кінця 1950-х років. Ексголовнокомандувач також наголосив, що Україні потрібно отримати залізні гарантії безпеки, "іншими словами, вступити до НАТО".
Що стосується Корейської війни, то після трьох років повномасштабної війни, яку за підтримки СРСР та Китаю розпочала КНДР, у липні 1953 року сторони зупинили бойові дії та спробували підписати мирний договір, але домовитися не змогли та тільки погодилися на "припинення вогню". Тоді було встановлено демілітаризовану зону завширшки 4 кілометри і завдовжки 241 кілометр по лінії замороженого фронту. Вона поділяє Корейський півострів на дві приблизно рівні частини. Ця зона існує досі, але КНДР періодично вчиняє збройні провокації проти Південної Кореї. А 10 років тому Пхеньян заявив про вихід із перемир'я, хоча повномасштабні бойові дії не відновилися.
Путін не зупиниться, війна йому потрібна
Якими б хорошими чи поганими не були запропоновані мирні варіанти, але для повноцінної їхньої реалізації потрібна і воля Росії. При цьому президент країни-агресора Володимир Путін на сьогодні не зацікавлений у реальних переговорах та припиненні вторгнення і навряд чи схвалить ідею миру чи перемир'я на українських умовах. У Кремлі неодноразово повторювали, що про виведення військ не може бути й мови, а також закликали "брати до уваги ті реалії, які склалися за цей час на землі". До того ж останнім часом Путін дедалі частіше натякає на те, що Захід врешті-решт втомиться від підтримки України або що політичні зміни в Сполучених Штатах і Європі призведуть до зменшення військової допомоги Києву і тоді Росія таки досягне свої цілей.
Війна в Україні значно ускладнила здатність Путіна керувати країною. Саме тому, як тільки активне вторгнення зупиняється, не кажучи вже закінчується, то на перший план виходить внутрішній порядок денний, а він у нинішній Росії вкрай проблемний. Наприклад, що робити з кровожерливим та войовничим запалом переважної більшості росіян, який породила кремлівська пропаганда. Увесь негатив від тисяч смертей на фронті, від проблем у економіці, бідності та відсутності перспектив тепер повернеться проти Путіна, який після пригожинського бунту зрозумів одне: ніхто йому не допоможе, якщо у країні розпочнеться реально масштабний заколот. Саме тому російський народ і надалі потрібно тримати на наркотику "побєдобєсія" та "обложеної фортеці ворогами з НАТО", відволікаючи від особистих проблем.
Саме тому продовження агресії вигідне Кремлю, оскільки робить його більш стійким до внутрішніх проблем. Ведення війни створює ефект згуртування, коли люди відкидають політичні розбіжності і підтримують свого лідера, що б він не пропонував чи не зробив. Подальша війна також полегшує путінському режиму проведення репресій проти тих громадян РФ, які не підтримують його політику.
Тезу про те, що кремлівському тирану все ще вигідна війна, підтверджує і канцлер Німеччини Олаф Шольц, який заявив, що переговори між Україною та РФ можливі лише за умови виведення російських військ із українських територій.
"Необхідний рішучий крок з боку РФ: виведення військ з українських територій. І це те, до чого Росія, очевидно, поки що не готова", – заявив канцлер.
Нереалістичні варіанти
"Два озвучені сценарії для закінчення війни, які активно пропонують останнім часом, є не реальними як з політичного, так і з юридичного погляду", – таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
З юридичного погляду, відмова від частини власної території суперечить нашій Конституції. Зрозуміло, що на такий крок навряд хтось сьогодні зважиться в Україні. Якщо дивитися з практичної сторони, то виникає питання – а де ж саме будуть проходити, наприклад, кордони чи лінії розмежування. Адже в Росії на законодавчому рівні п'ять українських областей повністю віднесено до території РФ, але обласні центри Запоріжжя та Херсон під контролем України. Якщо ми на таке погодимося, то це ще й створить прецедент для інших потенційних агресорів у світі.
До того ж, на мій погляд, і Путін не зацікавлений у таких варіантах, адже він так і не полишив намірів захопити усю Україну. Та й загалом для його режиму процвітаюча та розвинена Україна, на кшталт Південної Кореї, зовсім не підходить, адже несе пряму загрозу його режиму.
Водночас якби варіант Расмуссена, наприклад, передбачав членство у НАТО, у міжнародно визнаних кордонах, але Стаття 5 Альянсу застосовувалася б лише на ту територію, яку на цей час контролює уряд України. Після звільнення окупованих територій автоматично ця стаття поширюється і на них, але не раніше. А так ця пропозиція викликає тільки одні запитання.
Стосовно корейського варіанта, то він багатьма західними аналітиками розглядається як більш аніж реальний. Але й він викликає багато запитань. Озвучується ще й німецький варіант. Та все ж він також не підходить, адже хоч як би там було, але СРСР не проводив політику геноциду німецького населення на східних територіях, тоді як Росія вже який рік вчиняє масовий геноцид українців", – зазначив Олександр Мережко.
Загалом, на думку Олександра Мережка, жодного договору, який підпише Росія, вона напевно дотримуватися не буде. Як, наприклад, це було з Мінськими домовленостями, які у чомусь нагадують корейський варіант.