Відео дня
Небезпечний "любовний трикутник": чи готова Європа до приходу Трампа і чи зможе підтримувати Україну за відсутності американської допомоги
Згідно з опитуваннями, кандидат у президенти США Дональд Трамп має більш аніж реальні шанси повернутися до Білого дому. Саме його перемога – жахливий сценарій для багатьох у Європі, країни якої побоюються потрапити в такий собі "любовний трикутник" із Путіним і Трампом – як пише The Telegraph.
Одне з питань, які постали перед європейськими лідерами, полягає у тому, чи зможуть вони заповнити обсяги зброї, котрі Вашингтон постачає Києву, якщо Трамп, у разі перемоги на виборах президента США, вирішить припинити постачання.
Про "необхідність формування справжнього Європейського оборонного союзу для відповідей на виклики з безпеки" одразу ж після свого перепризначення на посаду говорила й президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Гарна новина – європейці цей процес розпочали. Погана – все це робиться дуже повільно.
Про те, як саме ЄС планує за відсутності американської допомоги надалі підтримувати Україну в боротьбі проти Росії, – у матеріалі OBOZ.UA.
Явна загроза
Провідні європейські діячі вже давно висловлюють застереження щодо "Трампа 2.0". Наприклад, Крістін Лагард, президентка Європейського центробанку, розцінила можливе його обрання як "явну загрозу" для Європи. Прем'єр-міністр Бельгії Александер де Кроо під час виступу у Європарламенті також попереджав: "Якщо повернеться "Америка передусім", натякаючи на гасло Трампа, Європа як ніколи раніше змушена буде розраховувати лише на власні сили", а НАТО – у кращому разі буде бездіяльним, триватимуть "затишні" зустрічі Трампа з його приятелями – Путіним та Орбаном, торгові війни посиляться".
Побоювання щодо другого президентського терміну Трампа особливо великі саме у зв'язку з Україною. Від колишнього господаря Білого дому сьогодні ми чуємо суперечливі заяви: від обіцянки, що на посаді президента він протягом дня зупинить війну, до погрози повністю припинити допомогу Україні.
Президент України Володимир Зеленський зазначає, що, на його погляд, "у Європи бракує можливостей підтримувати Україну без допомоги США". І ми вже маємо перші ознаки цього – Німеччина з наступного року зменшує вдвічі фінансування допомоги Україні – з 8 до 4 млрд євро, а Франція визнала, що не зможе виділити обіцяні Україні 3 млрд євро через дефіцит бюджету.
Натяк зрозумілий
Останні заяви від команди Трампа не додають оптимізму ні ЄС, ні Україні. "У разі перемоги Трампа вирішувати проблему України має Європа", дав зрозуміти один із його соратників Річард Гренелл, якого вважають претендентом на посаду держсекретаря.
Ще одна заява від трампістів – контури "мирного плану" щодо війни в Україні, які озвучив кандидат у віцепрезиденти США від республіканців Венс. "Пропозиції" передбачають створення "демілітаризованої зони" на чинній лінії зіткнення, а Україна натомість відмовиться від вступу до НАТО, зберігши суверенітет ціною нейтралітету. Головне для ЄС те, що, за словами Венса, за дотриманням угоди мають стежити саме європейські війська, а не сили НАТО чи миротворці ООН, а також: "Америка наполягатиме – ми за це не платитимемо. За це заплатить Європа", – додав Венс.
Поставши перед такою реальністю, Брюссель усе ж шукає вихід із цієї потенційної проблеми, дійсно думаючи над тим, як збільшити допомогу Україні, але головне – як посилити власну безпеку. Адже усім зрозуміло: якщо Європа реально розпочне нарощувати власне військове виробництво, то саме це й буде запорукою миру на континенті. Путін у жодному разі не воюватиме з країнами, які добре підготовлені до війни.
Гарна новина – європейці цей процес розпочали. Погана – все це робиться дуже повільно. Гальмує це і європейська бюрократія, і те, що ЄС не є однією країною, тому спільні рішення завжди схвалювати складніше та довше. До того ж ставлення до зміцнення спільної оборони та співпраці з Україною також не одностайне. Наприклад, сусідні Польща та Угорщина по-різному сприймають це питання, що не додає руху вперед. У ЄС усе ще немає повноцінної стратегії стримування Росії, що й перешкоджає процесу мобілізації Європи як у політичному, так і у військовому плані.
ВПК Євросоюзу все ще відстає від РФ
"Оборонне виробництво ЄС відстає від російського, і відповідний розрив між колективним Заходом та Росією збільшується. Водночас обсяги поточного фінансування на впровадження оборонно-промислової стратегії недостатні для досягнення бажаних результатів", – йдеться у дослідженні Центру "Нова Європа".
У Євросоюзі вже розробили стратегію для власного оборонного комплексу. Вона має стати на заміну тимчасовим програмам, започаткованим під час війни, та підвищити ефективність європейського ВПК у довгостроковій перспективі. Мета – гарантувати, що європейська оборонна промисловість може виробляти зброю швидше, краще та спільно. Україну також планують залучати до планів. Загалом Єврокомісія готова виділити на 2025-2027 роки 1,5 мільярда євро, аби підтримати європейську оборонну галузь. При цьому ефект очікується не швидкий – якщо до 2030-го щонайменше 40 відсотків озброєння у ЄС закуповуватимуть спільно, то можна буде говорити про успіх, вважають у Брюсселі.
Ще одна проблема – європейське виробництво снарядів зростає, але недостатньо швидко. Аналітики дослідницької компанії Agency Partners оцінюють європейське виробництво в 1,25 млн одиниць. У європейських країнах зараз є чотири основні виробники боєприпасів: німецька компанія Rheinmetall, британська BAE Systems, французька Nexter, що належить уряду, і Nammo, що належить норвезькому та фінському урядам. Після "холодної війни" вони зосередилися на виробництві складних систем озброєння, але в дуже невеликій кількості.
Із далекобійними ракетами ще складніше: Європа передала у США більшу частину виробництва боєприпасів до HIMARS та інших систем. Найбільший у Європі виробник MBDA повідомляє, навіть якщо інвестиції будуть вкладені зараз, то перші ракети, ймовірно, почнуть відвантажуватися лише ближче до 2026 року. Так чи інакше, нинішні заходи не відповідають терміновості ситуації.
Оборонний трикутник Європи
Один із кроків мінімізації проблеми на випадок, якщо США "підуть", Європа зробила кілька днів тому. Міністри оборони Великої Британії та Німеччини 23 жовтня підписали історичну двосторонню оборонну угоду між двома країнами, що стане "кроком до зміцнення військових і безпекових зв’язків з ЄС". Договір передбачає спільні військові навчання та додаткове розгортання військ на східному кордоні НАТО, ймовірно, в Естонії та Литві, спільні закупівлі та розробку зброї нового покоління, а також велику угоду щодо артилерійського заводу для виробника зброї Rheinmetall у Британії.
Велика Британія також приєднається до нової ініціативи зі створення сучасних ракет великої дальності разом із Німеччиною, Францією, Польщею та Італією. Ці ракети матимуть більший радіус дії, ніж Storm Shadow, що Україна успішно використала в атаках на російські військові об'єкти в Криму. Цей договір також вважається першим кроком до ширшої угоди між Великою Британією та ЄС щодо оборони та розвідки.
Угода між Британією та Німеччиною завершить трикутник оборонних угод між трьома великими військовими державами Європи. Інші – це угода Ланкастер-Хаус 2010 року, укладена між Британією та Францією, і Аахенська угода 2019 року, між Францією та Німеччиною.
Встигнути щодо санкцій
Європейські дипломати готуються також зміцнити й режим санкцій проти Росії, очікуючи, що можливе повернення Дональда Трампа може підірвати стратегію Заходу щодо ізоляції Москви. Будь-яке пом'якшення у цьому напрямі з боку США поставить Європу у скрутне становище, оскільки саме Штати мають широкі можливості для покарання порушників обмежень і саме американські органи роблять найбільший внесок у забезпечення їхнього дотримання.
Чиновники ЄС прагнуть, аби європейські санкції діяли протягом тривалого терміну та суворо дотримувалися навіть у випадку, якщо Вашингтон змінить політичний курс. Можливі заходи включають всеосяжний режим перевірок для виявлення та зупинення підозрілих товарних постачань до РФ, а також ширші обмеження на транспортування нафти. Крім того, обговорюється коригування вимоги про те, що заморожування активів російського Центробанку має продовжуватись європейськими урядами кожні шість місяців.
"Велика сімка" також поспішає
Лідери G-7 досягли консенсусу щодо надання Україні близько 50 мільярдів доларів у вигляді надзвичайних кредитів для підтримки бюджету, військової допомоги та допомоги у відновленні. Передбачається, що США, ЄС та інші країни "Великої сімки" нададуть Україні кредит, який буде погашено за рахунок прибутку, отриманого від приблизно 280 мільярдів доларів заблокованих коштів РФ. Штати нададуть 20 мільярдів доларів, а Європа, як очікується, внесе приблизно таку саму суму. Велика Британія заявила, що виділить близько 3 мільярдів доларів, а Канада та Японія також внесуть свою частку.
При цьому США розраховують виділити щонайменше половину своєї частки або, можливо, всю суму у грудні цього року через механізми Світового банку. Тож чинна адміністрація президента США Байдена прагне повністю сплатити свій внесок до вступу на посаду наступної адміністрації у 2025 році, адже побоюється, що Трамп може скасувати й цю угоду.
Європейці не замістять американську допомогу для України
"Певною мірою усі ці заяви – наслідки передвиборчих перегонів, які веде Дональд Трамп. Ця риторика все-таки спрямована на внутрішню американську аудиторію, адже поставлено мегазавдання – перемогти в президентській кампанії. Тому, очевидно, реальні дії, якщо буде президентом Трамп, усе ж дещо відрізнятимуться від тих, що він заявляє у передвиборчих гаслах. Адже, якщо Дональд Трамп хоче дійсно величі Америки, він має бути перш за все присутнім у Європі, інакше США залишаться без величі", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.
На думку дипломата, все ж треба готуватися до будь-яких сценаріїв. І от одне з питань, що стоїть перед Європейським Союзом, попри те, хто переможе на виборах у Штатах, – чи зможе Європа заповнити обсяг зброї, якщо все ж таки США вирішать припинити постачання Україні. Олександр Левченко вважає, що Європа сьогодні ніяк не зможе замістити американську допомогу для України, бо раніше не зробила відповідних кроків і все ще досить сильно відстає у розвитку ВПК.
"Війна показала європейцям, що їм треба терміново звертати увагу на власні оборонні проєкти. Вони почали, але знову ж таки не швидко, не серйозно. І тому, навіть якби хотіли більше допомагати Україні, виявляється, що і засобів, і сил у них усе ще немає. Між тим, вразливість Європи відчули не лише в Кремлі, але й самі європейці. Тому вони й бояться Трампа. Бо розуміють, що їхній військовий потенціал виявився дуже слабким. Здається, загальні висновки зробила, очевидно, тільки Польща, яка реально трансформує свою оборону, вкладає шалені кошти в армію. На сьогодні вона вже одна з найбільших у Європі", – відзначає Олександр Левченко.
За його словами, сьогодні в Європі все ж зроблено відчутний крок – підписано оборонну угоду між Британією і Німеччиною. Тобто європейські країни розуміють, що їм треба терміново між собою кооперуватися, щось робити, підтримувати одне одного.