Блог | Нова адміністрація США має якісь особливі почуття до Росії: причини і що робити Україні

Складається враження, що нова американська адміністрація має якісь особливі почуття до росії. Є чимало причин, які цьому сприяють.

Відео дня

1. Кожна американська адміністрація, починаючи з президента Джорджа Буша-молодшого, намагалася перезавантажити відносини з росією. Жодного разу з цього нічого не виходило, відносини врешті ставали ще гіршими. Але кожен наступний президент вважає, що от якраз йому це вдасться, адже саме він найкращий переговорник.

2. До цього додається прагнення повторити успіх президента Річарда Ніксона щодо розривання зв’язку росії та Китаю, тільки нині у зворотному форматі. Ніксону вдалося відірвати Китай від СРСР, але це було в час погіршення радянсько-китайських стосунків. Нині Китай сильно інтегрований в російські справи та значним чином контролює росію, тож прагнення марні.

3. Транзакційний підхід до міжнародної політики вабить американську адміністрацію величезними природними ресурсами росії, щодо яких можна укласти вигідні угоди.

4. Старий світовий порядок зламано, і США активно його ламають, хоча раніше намагалися зберегти . Росія виглядає як країна, яка стала тараном розбивання старого світового порядку, це зазначав і товариш Сі. Іншими словами, інтереси двох країн тут співпали (навіть трьох, бо Китай також зацікавлений). Якщо вдасться завершити війну з вигодами для росії, то й США зможуть розпочати аналогічні загарбницькі війни (пардон, спеціальні військові операції).

5. Є ще одна сфера, де інтереси США, росії та Китаю збігаються, — послаблення Європи та відрив її від Америки. Для Китаю це загалом була одна із головних цілей зовнішньої політики, недосяжна протягом десятиліть.

6. Для багатьох американців росія виглядає захисником традиційних цінностей у постмодерному світі, справжньою християнською країною, яка протистоїть ненависному їм постмодерному порядку денному.

7. Американці та росіяни відчувають, що їхні країни чимось схожі. Величезні простори, опановані сміливими першопрохідцями та очищені від небажаних місцевих жителів, і так далі. Американці не люблять імперії, але росію не вважають імперією, бо майже нічого про неї не знають.

8. Додамо до цього особисті симпатії двох старих авторитарних лідерів. Припускаю, що Трамп заздрить Путіну, якому вдалося зруйнувати ненависні інституції та сконцентрувати владу (правда, для цього знадобилося понад десятиліття). Схоже, Путін просто розводить Трампа та лестить йому, що виглядає як "вербовка у прямому ефірі" (див. статтю у коментарях).

9. Американці люблять, коли Давид перемагає Голіафа. Правда, Давидом, носієм слабкої благословенної правди, вони вважають росію. А Голіафом, тупою важкою силою, вважають НАТО на чолі із собою, що протистоїть росії (ось звідки розмови про те, що війну спровокувало розширення НАТО). України в цьому рівнянні просто немає.

10. Аналогічно, американці симпатизують Ізраїлю (не буду тут викладати причини, їх чимало) і цю симпатію проєктують на російсько-українські відносини — тільки аналогом Ізраїлю тут чомусь є росія, а Україна — це така собі стрічка Газа, джерело постійних проблем. (Аналогічно, Індія симпатизує росії, бо для них росія є аналогом Індії, а Україна — то такий Пакистан, мілітаризований, ворожий, підривний, шкідливий.)

11. Також для американців Україна — це бунтівна провінція, яку треба повернути додому. Вони порівнюють російсько-українську війну з Громадянською війною в США, де хороші північники мають перемогти поганих південників та нарешті навести лад на їхніх теренах.

12. У новій американській адміністрації майже немає людей, які реально щось знають про росію чи Україну, а традиційні "фабрики думки" нині не мають впливу. Росія десятиліттями вкладалася у пропаганду на американських теренах, чого не скажеш про Україну.

13. Традиційні вади "російських студій", розібрані у статті, що в коментарях: відпрацювання російських грошей, преклоніння перед "великою російською культурою" тощо.

14. Американці, та й не тільки вони, вважають світову систему великих гравців сталою, а її зміни небажаними. Великі нації мають більше прав, передусім права на зони виключних інтересів. Вони ніколи не зазнають поразки (неправда). Вони не можуть бути покарані значними санкціями, ембарго, конфіскаціями, судами проти лідерів, пониженням статусу у міжнародних організаціях.

Ви бачите, що ми маємо справу з глибокими коренями. Переважна більшість вищеописаних проблем сформована довгими трендами американської політики (дивіться статтю у коментарях), а не особистими уподобаннями лідера.

Все вищезазначене призводить до поступової міграції американської політики від підтримки України "стільки, скільки буде потрібно" до позиції посередника (начебто логічної, якщо ви хочете сприяти укладанню мирної угоди) і далі до позиції одностороннього тиску на слабшого, бо він (тобто ми) виглядає не лише більш поступливим, але й неправим.

Одного лише пункту номер 2 про використання росії для протистояння з Китаєм було би досить, а колапс РФ зробить цю ціль недосяжною і значно посилить Китай — усвідомлення цього єднає республіканців та демократів в США. (Тут я вкотре хочу підкреслити: колапс РФ наближається, але ми маємо справу не з явними ознаками швидкого розпаду, а з монотонною функцією повільного занепаду імперських "скрєп", які можуть тримати імперію докупи ще доволі довго, але не безкінечно: одного дня функція впаде нижче ватерлінії, і російський імперський корабель швидко затоне; це може статися через досить значний термін, тож нам треба дожити до цього моменту.) Тож я ще у 2022 році писав, що настане день, коли США припинять підтримувати Україну проти росії й почнуть підтримувати росію проти України. На щастя, нині формується альтернатива у вигляді Європи.

Що робити? Перелік незмінний:

1. Збільшувати спроможність України, передусім через суттєві зміни у системі управління, яка не відповідає масштабу викликів.

2. Посилювати стосунки з Європою — наші союзники там.

3. Пам’ятати, що все вищенаведене стосується лише половини США. Підтримка України залишається доволі високою. Не впадати в антиамериканізм, співпрацювати з нашими друзями в США.

4. Намагатися м’яко й поступово змінити картину наших недругів в США. Це потребує часу, але цим хтось має займатися. По кожному вищенаведеному пункту є що сказати.

5. Подвоїти зусилля щодо деколонізації РФ: нема РФ — нема проблеми.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...