Останні новини щодо позиції Трампа щодо початку мирного процесу викликають глибокий песимізм. Інтерв’ю з дипломатом Шамшуром

Новообраний президент США Дональд Трамп, можливо, тільки зараз почав реально замислюватися над тим, як йому досягти миру в Україні, який він у запалі передвиборчої боротьби обіцяв встановити "за 24 години". Адже в Кремлі вже зазначили, що мирний план не повинен передбачати поразки РФ і що простих рішень у цьому напрямі не буде. Україна також вказує на те, що без чітких гарантій безпеки замороження війни буде лише зупинкою для Росії, аби накопичити сили для нової агресії.

Європейські партнери України шукають варіанти, аби посилити її позиції перед початком ймовірного переговорного процесу. Окремим надважливим питанням, на яке поки що немає відповіді, є надання гарантій безпеки для нашої країни.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.

– Після дводенного саміту лідерів ЄС у Брюсселі президент України Володимир Зеленський зазначив, що так чи інакше, але Європі буде важко самостійно підтримати Україну без допомоги Сполучених Штатів. При цьому досягнення миру в Україні можливе тільки за єдності ЄС та США. Сьогодні є побоювання і щодо можливостей Європи, провідні країни якої переживають складні політико-економічні часи, і щодо єдності з новою адміністрацією Трампа.

– У цьому випадку я погоджуюсь із тим, що сказав президент. Звісно, саміт ЄС був важливими і корисними, адже ж обговорювалися питання посилення допомоги Україні. Разом з тим, звичайно, для того щоб продовжувалася ефективна підтримка України, абсолютно необхідна єдність між США і Європою. І от той період, коли, як ви пам'ятаєте, було блокування великого пакету допомоги на 61 мільярд доларів, якраз показав, що попри всі наміри інших наших партнерів, без Штатів неможлива ефективна підтримка України, особливо у військовому забезпеченні.

Це абсолютно стало очевидним. Якщо в когось були якісь сумніви або розрахунки, що Європа зможе повністю або значною мірою закрити дефіцит, який може утворитися, якщо буде зменшено допомогу, як про це сказав Трамп, то можу їх розчарувати. І це, безумовно, треба враховувати. Адже зараз дуже складний, фактично критичний момент на полі битви, і також на дипломатичному напрямі. Треба враховувати не тільки позицію політиків, а й тенденції в суспільній думці і в США, і в Європі.

– До всього цього додаються і інші проблеми, які на сьогодні мають провідні країни ЄС. Політичний безлад по всьому континенту. Від Німеччини, де щойно впав уряд канцлера Олафа Шольца, до Франції, де президент Еммануель Макрон серйозно ослаблений місяцями внутрішньополітичних негараздів. Навіть Великобританія загрузла в економічних проблемах, а також зазнає загрози з боку антиіммігрантської партії Reform UK, лідер якої Найджел Фарадж пов'язаний з Трампом.

Жерар Аро, який був послом Франції у Вашингтоні під час першого терміну Трампа, сказав: "Три головні європейські країни ніколи не були такими слабкими".

На ваш погляд, європейські партнери мають можливості для посилення допомоги і таким чином позиції України, чи все ж, зважаючи на власні проблеми, будуть потроху підштовхувати до переговорів з РФ?

– Я з вами погоджусь, що ситуація є дуже складною. На жаль, Європа об'єктивно ні через свої обмежені спроможності військової індустрії, ні політично не готова для того, щоб навіть спробувати замінити підтримку з боку Сполучених Штатів. Тому вони з таким занепокоєнням дивляться на те, якою ж буде остаточна позиція США за нової адміністрації, яким буде план Трампа.

В Європі чудово розуміють, що треба змінюватися, особливо у військовому виробництві, але для того, щоб наздогнати відставання у виробництві озброєння і техніки, необхідні певний час і справді надзусилля.

Другий момент – це складна політична ситуація в двох ключових країнах ЄС, важливих партнерах України – у Німеччині і Франції. Дійсно дуже послаблені позиції Макрона, і відповідно новий уряд тільки зараз на стадії формування, що не може не позначитись на реалізації ініціатив президента і проєктів нашого співробітництва. Німеччина перебуває в ситуації між виборами, тобто зараз усе зосереджено на майбутніх виборах, і, на жаль, це впливає на політику, риторику нинішнього федерального канцлера. Тобто ситуація в Європі для нас достатньо несприятлива, і тому ще раз важливо, щоб наші європейські партнери розуміли, що йдеться не тільки про захист України, захист її територіальної цілісності та суверенітету, але фактично про майбутнє Європи. На жаль, про це доводиться знову говорити, хоча повномасштабна війна вже триває три роки.

Важливо, щоб і ми, і наші партнери, тобто керівники країн, доносили до свого населення реальну ситуацію. Щоб у європейців було розуміння, що так, необхідно піти на певні жертви, наприклад, економічні деякі втрати. Тобто, як то кажуть, треба затягнути пояси, але це потрібно для того, щоб Європа могла і далі бути стабільною і мирною. На жаль, це розуміють далеко не всі пересічні громадяни.

– Ще одне важливе питання – європейська миротворча місія. ЄС, розуміючи, що безпека України – це передусім безпека Європейського Союзу, шукає варіанти надання безпекових гарантій Україні. Щодо НАТО поки що все зрозуміло – ні запрошення, ні тим паче членство нам не світить, і ось є пропозиція розміщення контингенту країн НАТО та ЄС в Україні. Знову ж таки, Володимир Зеленський зазначив, що так, нам це цікаво, ми готові розглянути, підтримуємо. Макрон мав контакти з деякими лідерами європейських країн, вони також підтримали цей процес, хто саме – не зазначається.

– Хотів би сказати, що дуже небезпечно те, що в дискусіях щодо майбутнього війни в Україні зміщується фокус. А він, як на мене, має бути на тому, щоб зупинити, а в ідеальному варіанті – відкинути Путіна якомога далі з України. Якщо це зробити, тільки в такому разі мають сенс розмови про дипломатичні шляхи закінчення війни, про якісь перемовини. Якщо ж цього не вдасться досягти, то тоді всі переговори пройдуть під диктовку Путіна і Росії. І це треба розуміти чітко, особливо нашим партнерам. Всякі обговорення, ініціативи – це дуже важливо, але часу немає. Абсолютно.

Як у нас, так і в наших партнерів. Як на мене, занадто багато часу витрачається на обговорення таких, як сказав Зеленський, сирих ідей і ініціатив, скажімо, щодо тих же миротворчих сил.

По-перше, якщо говорити про ці миротворчі сили, це значить погоджуватись із тим планом, який виклав віцепрезидент у новій адміністрації Трампа Венс – щодо створення демілітаризованої зони. По-друге, треба розуміти, що це не просто якісь гарантії, не просто перебувати в зоні і прогулюватись, патрулювати туди-сюди, а бути реально готовим дати відсіч російській агресії. От тоді ця ідея може бути корисна. Якщо йдеться про те, щоб формально розмістити якихось солдатів невідомо для чого, то це ніякий не захист України, ніякий не захист миру. Поки що це виглядає як дуже абстрактна ідея. Адже навіть ті, хто заявляє сьогодні про свою готовність відправити власні військові частини, як на мене, реально до такого кроку все ж неготові.

– Щодо останніх заяв Трампа щодо мирного процесу. Здається, все ще триває пошук варіантів щодо врегулювання війни. При цьому і Трамп, і майбутній спецпредставник новообраного президента США з питань України та Росії Кіт Келлог зазначають, що у переговорах про початок припинення конфлікту в Україні досягнуто невеликого прогресу. Зазначається, що Келлог у січні відвідає Україну та кілька європейських столиць.

– Те, що ми на сьогодні знаємо про позицію Трампа, у мене викликає тільки глибокий песимізм. Як на мене, ми перебуваємо в зоні дуже серйозних ризиків, і те, що ми почули в останні дні, що Трамп може таки зменшити військову допомогу Україні, то очевидно, це те, що хотів би почути Путін.

Я думаю, завдання Келлога якраз буде полягати в тому, що він приїде в Україну, проведе переговори з нашим керівництвом, зробить свою оцінку його позиції, ступеня його гнучкості. І він, очевидно, як людина досвідчена і компетентна, також має на меті відчути атмосферу в кабінетах української влади і взагалі в країні. І все це він привезе назад до Трампа, який і буде робити остаточні висновки.

До речі, говорячи про Трампа, я хотів би, щоб ми приділили увагу і зрозуміли, що основним комунікатором між Сполученими Штатами Трампа і Європою може стати не Макрон і навіть не Орбан, а прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, оскільки вона є найбільш ідеологічно близькою до Трампа, який до неї ставиться з повагою. Не випадково, що Маск, Трамп і Мелоні разом обідали після офіційного відкриття собору Паризької Богоматері. Після цього Трамп заявив, що готовий працювати з Мелоні. "Вона фантастична. Вона фантастичний лідер і людина", – сказав він.

На наше щастя, вона хоча і є крайнім консерватором, але підтримує Україну і займає сприятливу позицію для нас. Тобто я думаю, що Трамп саме Мелоні відводить таку ключову роль у межах пошуку шляхів щодо закінчення війни в Україні, у якої є можливість взяти на себе ініціативу і стати "мостом" між адміністрацією Трампа, Європою та Україною.

– Під час останньої своєї прямої лінії російський диктатор Путін запропонував "технологічний експеримент": мовляв, виберіть об'єкт у Києві, розташуйте свої системи ППО, а я вдарю "Орешніком" – перевіримо, хто буде ефективніший. Володимир Зеленський досить влучно прокоментував цей момент, але все ж до чого такі безглузді погрози, які вже більше змахують на психіатричні проблеми у кремлівського "пацієнта"?

– З одного боку, це глузування. Тобто я роблю те, що хочу, раціонально це чи нераціонально, хоч би як це виглядало, мені все одно, я так хочу. Це дуже важлива і суттєва частина персоналії психотипу Путіна. З одного боку, показати, який він сильний, як та горила, яка б'є себе в груди. З іншого боку, спробувати вкотре залякати європейців, Сполучені Штати. Адже як ми всі знаємо, значна частина зовнішньополітичної стратегії Путіна побудована на блефі, на залякуванні наших західних партнерів, і ось, скажімо, щодо Байдена це спрацювало. Тобто, безумовно, до погроз Путіна треба ставитися серйозно, але неможливо ухвалювати стратегічні рішення під тиском, під впливом цього шантажу з боку Росії. А саме цього Путін і прагне.