Блог | Пані посол, у нас війна, а не ситуація, що склалася

Відкритий лист послу Аргентинської Республіки в Україні Елені Летісії Мікусінскі

Гортаю сторінку посольства Аргентини в Україні.

22 червня - 30-річчя відкриття посольства Аргентинської Республіки в Україні. Цей напис на тлі фото будинку, де на сьомому поверсі розташоване посольство. Ні спільного знімку співробітників, ні світлини посла в робочому кабінеті на тлі прапора і короткого виступу з такої нагоди.

24 червня - ще одна картинка: цього разу плакат з нагоди Міжнародного дня жінок у дипломатії.

Далі - інформація про те, що аргентинська стрічка "Брудна гра" взяла участь у кінофестивалі ЛГБТ+ тематики в Києві і перед її демонстрацією зачитали звернення посла Аргентини.

28 червня - картинка до Дня Конституції України.

Остання інформація з'явилася один день тому. 29 червня у Національній філармонії України відбувся концерт до 30-річчя відкриття посольства Аргентини в Україні. На загальному знімку громадяни України, які працюють у посольстві за контрактом. Аргентинських дипломатів на чолі з послом немає.

Та головне інше: на сторінці посольства жодного слова про російську агресію, про війну. Ні про підрив Каховської ГЕС, ні про загрозу для Запорізької атомної, ні про вивезення окупантами українських дітей - ні про що жодного слова. Але ж усе це відбувається в країні акредитації посольства. А будь-яке дипломатичне представництво в будь-якій державі повинно інформувати владу та громадськість своєї країни про всі значущі події, що відбуваються у країні перебування. Це одна з головних задач кожної дипломатичної місії.

Я зателефонував до посольства, і автовідповідач двома мовами - іспанською та українською - повідомив, що "з огляду на ситуацію, що склалася, посольство продовжує працювати дистанційно". У нас не ситуація, що склалася, а війна, пані посол.

Я зателефонував, бо тоді ще не знав, що ви не в Києві. Тепер знаю. Навіть знаю, в якій саме європейській країні, що межує з Україною, ви перебуваєте. Я не засуджую вас, але скажіть чесно: ви виїхали з Києва тому, що його обстрілює російська армія, чи ви вірите, нібито це українці майже 500 днів самі обстрілюють свою столицю й інші українські міста та села?

Я в Києві, пані посол, і недавно в посольстві Іспанії зустрічався з двома іспанськими режисерами, які приїздили, щоб поставити з київськими студентами адаптований варіант драми Кальдерона. І був у посла, він на місці, тільки вікно в кабінеті затулене мішками з піском на випадок вибуху.

Я в Києві, пані посол, за тією ж адресою, куди ви посилали машину, коли попросили мене бути модератором відеоконференції з Марією Кодамою, вдовою Борхеса, і коли треба було записати інтерв'ю з нагоди 100-річчя визнання Аргентиною Української Народної Республіки.

Я в Києві, і маю до вас запитання. На жаль, поговорити не вдасться, тому запитую у такий спосіб - сподіваюсь, публікація до вас дійде.

28 червня в газеті "Noticias urbanas", що видається в Буенос-Айресі, вийшла стаття посла Росії в Аргентинській Республіці Дмітрія Феоктістова під назвою "Необхідно зупинити атаки київського режиму на цивільну інфраструктуру". Ось ця стаття: https://www.noticiasurbanas.com.ar/noticias/es-imperioso-detener-los-ataques-del-regimen-de-kiev-a-instalaciones-civiles/ Пані посол, ви теж вважаєте, що не держава-агресор Росія, а сама Україна знищує власну цивільну інфраструктуру? Якщо ні, ви мусите спростувати брехню російського посла, який хоче ошукати владу і громадськість вашої країни. Це ваш прямий обов'язок як керівника дипломатичного представництва.

Це ваш обов'язок перед пам'яттю президента Іполіто Ірігоєна, який 5 лютого 1918 року - єдиний глава держави на Американському континенті - підписав декрет про визнання УНР. Це ваш обов'язок перед тими вашими попередниками, завдяки яким Аргентина першою серед країн Латинської Америки 5 грудня 1991 року визнала Незалежну Україну. Це ваш обов'язок перед пам'яттю вашої мами - сьогодні Україну плюндрують онуки тих, хто давно вивозили її, зовсім юну, в товарному вагоні до Сибіру.

Мовчання про злочин є потуранням злочину, пані посол.