Блог | Переговори з РФ можливі лише щодо повернення усіх тимчасово окупованих територій

Москва знову заговорила про готовність до мирних переговорів. При цьому "Росія не ставить жодних умов", - заявив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков. Зрозуміло, що РФ у великих проблемах на фронтах України. Кремль нарешті второпав, що не має жодних шансів перемогти в конвенційній війні. Тому почав активно використовувати риторику про можливість застосування ядерної зброї. Найбільше було погроз від колишнього російського президента, а зараз заступника Путіна в РНБО РФ Дмитра Медведєва.

Москва примітивно спробувала піти шляхом спроби анексії тимчасово окупованих російською армією територій України. І от вона готова усіма можливими засобами боронити вкрадені землі, включаючи і ядерну зброю. Незаконно проголосивши чотири українські області начебто своєю територією, кремль послав забутого та нікому не потрібного п’яницю Медведєва протестувати світ щодо можливості застосування ядерних погроз. Москва розмірковує, що якщо світ проковтнув незаконну спробу анексії українського Криму, тоді можливо і ці області отримають мовчазну згоду на територіальну крадіжку. Путін виходить з факту, що жоден політик у світі не бажає розв’язання ядерної війни. Сам Путін у розмові з президентом Макроном також погрожував, що не обов’язково бомбардувати атомною бомбою столицю, можливо і міста поменше, як це було у випадку Хіросіми і Нагасакі. Та Путін має пам’ятати, що за наказ застосувати ядерну бомбу він стає легальною мішенню. Спочатку помста особисто Путіну, тобто його фізичне знищення, а вже потім все інше, що буде застосовуватися, коли РФ перейде червону лінію. Такими мають бути правила небезпечної гри, яку затіяв глава кремля.

У першій половині 90-х років минулого століття Україна віддала Росії ядерний потенціал такої сили, що мала сама РФ, плюс стратегічні озброєння, включаючи міжконтинентальні ракети та бомбардувальники. Росія за присутності та письмового підтвердження з боку Вашингтону, Лондону, Парижу та Пекіну надала гарантії територіальної цілісності України.

Що маємо зараз. Москва погрожує Києву та цілому світу ядерною зброєю, яку свого часу отримала від України, обстрілює ракетами мирні міста зі стратегічних бомбардувальників, які частково, знову таки, отримала від України. Тому Київ вимагає, щоб нарешті Вашингтон, Лондон, Париж та Пекін дисциплінували Москву і почали вимагати від неї закінчення війни в Україні та звільнення усіх тимчасово окупованих територій, включаючи Кримський півострів. Адже США, Великобританія, Франція та Китай країни-гаранти територіальної цілісності України, після того, як Київ добровільно зробив небачений в історії людства крок щодо ядерного та конвенційного роззброєння. Але за цей крок Україна вимагала від п’яти держав ядерного клубу тільки одну річ, яка прописана у всіх діючих міжнародних документах. Це принцип недоторканості існуючих кордонів. Цей простий, але надто важливий принцип вписано в Статут ООН, країною-засновником якого є Україна, Хартію ОБСЄ та усі важливі міжнародні документи.

Якщо Москва нарешті зрозуміла, що як постійний член Ради Безпеки ООН, посівши це місце незаконно після розпаду СРСР, має боротися за мир та торжество міжнародного права і вирішила піти шляхом переговорів щодо закінчення агресивної війни проти України, то це заслуговує тільки на похвалу. Однак нагадаємо, що предметом переговорів може бути тільки повернення до status quo. Москва, перш за все, повертає додому свої війська з окупованого Криму, Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Військові російські репарації та міжнародний суд над воєнними злочинцями можуть бути предметом переговорів плюс отримання Києвом гарантій безпеки непорушності кордонів та забезпечення територіальної цілісності. Готовність Кремля до такого роду переговорів усі ми можемо тільки привітати. Але, якщо Москва думає, що вестиме переговори без деокупації усієї території України, без значних компенсаційних виплат за нанесені українській економіці колосальні збитки, без міжнародного суду над воєнними злочинцями, які вбили та катували велику кількість українського цивільного населення, то це тільки окозамилювання та намагання продовження агресії після отриманого відпочинку.

Це означало б, якби у 1944 р. усі пішли на переговори з Гітлером щодо закінчення війни. Що думаєте, як би закінчилася тоді Друга світова війна, і які б були її результати? Чи Німеччина стала б демократичною країною і чи відбулася б її денацифікація? Став би Берлін фундаментом спільної європейської політики, якщо б Гітлер залишився при владі? Усім зрозуміло, що сучасні російські неофашисти-рашисти, які тримають владу в Москві, дуже схожі до нацистів першої половини сорокових років минулого століття у Берліні. Путін і Гітлер як брати-близнюки з часовою різницею у 80 років. Або як покійний дід Адольф зі своїм шустрим онуком Владімиром. Тільки до кінця не відомо, як закінчить своє життя цей Zлобний онучок. Як закінчив його дід нам усім відомо.