Відео дня
Підписання документа було формальністю: дипломат розповів, що відбувалося за лаштунками Будапештського меморандуму
30 років тому, 5 грудня 1994 року, було підписано Будапештський меморандум – міжнародну угоду про неядерний статус України, під якою крім представника Києва свої підписи поставили тодішні лідери США, Росії та Великої Британії. Однак саме підписання документа в Будапешті було лише формальністю.
Найважливіші процеси тривали до цього – українські дипломати боролися за найкращий можливий виклад слів у цьому тексті, аби надати більшої субʼєктності України та більше зобов'язань підписантам меморандуму. Про це в інтервʼю OBOZ.UA розповів дипломат, надзвичайний та повноважний посол України, а також постійний представник України при Європейському Союзі з 2008 по 2010 рік Андрій Веселовський.
Статус документа
"Але головне, чого не було в цьому тексті, чого в ньому не могло бути, це статус у самого документа. Американці з самого початку сказали, що Будапештський меморандум – це є політична декларація, це не є юридично зобовʼязуючий документ, його не ратифікуватиме американський Сенат, цього не передбачається. Ви з ним можете робити що завгодно, це ваші проблеми", – сказав він.
Також важливим моментом є те, що у версії англійською мовою в документі вживається слово assurances – для Вашингтона воно означало "запевнення". Українською ж він має назву "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї".
"Отже, якби ми могли домогтися юридичного статусу і відповідно ратифікації Конгресом США, Палатою громад у Великій Британії і відповідно також Верховною радою Російської Федерації, то чи це би допомогло? Знову ж таки, маю сумнів", – зазначив Веселовський.
В тексті йдеться про те, що в разі агресії проти України мають проводитися консультації. Проте коли в них виникла потреба, Вашингтон і Лондон сказали, що вони готові до їх проведення, тоді як у Москві заявили, що жодних консультацій не буде. А в Будапештському меморандумі немає пункту про те, що робити, якщо консультація не допомогла.
"Там немає поняття, що беручи на себе ось такі-то зобов'язання, наші країни-гаранти будуть застосовувати силу в разі загрози України. Тобто такого елементу немає. Це елемент є у п'ятій статті Договору про Північноатлантичний альянс. Там це є, там говориться, що державні-учасниці можуть взяти на себе зобов'язання вжити всіх засобів, сил проти агресора. В нашому документі цього немає", – сказав дипломат.
Проте навіть якби такий пункт в меморандумі й був, це все одно не мало би значення до того часу, поки його не верифікують, а цього ні американці, ні англійці не збиралися робити.
Підписанти-агресори?
Українська сторона задумувалася про те, що хтось із підписантів Будапештського меморандуму, а саме Росія, зрештою може виявитися агресором. Київ говорив про це, адже перед цим меморандумом в 1992-му році відбувалися переговори про поділ Чорноморського флоту, які тривали до 1993-го року.
"В Україні дипломати це знали, але переконати в тому, що це може статися, наших британських і американських колег було важко. З двох причин.
Перш за все, повторюю, вони кожного разу озиралися на Україну, оцінювали її і казали: "Все, що ви говорите, може бути і правда, але може бути, що це ваша персональна думка. От ми бачимо в Російській Федерації демократа Єльцина. От Єльцин приїхав до нас в США і тут в 93-му році в Конгресі сказав, що комунізм мертвий, а ми з вами друзі і брати і завжди будемо разом".
Вони це чули, вони йому аплодували, вони бачили серйозні економічні перетворення, скажімо так, створення ринкової економіки, яку робили передові російські економісти, Гайдар і його команда. Це вони бачили, в Україні цього не було. В Україні далі було болото суперечок між комуністами, які мали більшість, і нечисленними прихильниками перемін, які мали меншість", – зазначив експосол.
В нашій же країні склалася важка ситуація в народному господарстві, тож на Заході не були впевнені, "чи буде щось з цієї України".
Що думали українці про роззброєння України
Значна частина української військової верхівки була цим незадоволена, вони сумнівалися в тому, що цю зброю буде доцільно віддати. Варто враховувати, що частину озброєння, зокрема літаки, було знищено, а решту віддавали Росії.
Малочисельні на той час дипломати, а також свідома, прогресивна частина українського суспільства ставилася до цієї ситуації досить критично. Їм предметно пояснювали, що Україна не може ні утримувати цей ядерний арсенал, ні керувати ним, ні його використовувати.
"Попри всі заперечення і зауваження, міністр захисту навколишнього середовища Юрій Костенко тоді цим займався, і він був противником того, щоб віддавати Росії. Але те, що їх не можна було утримувати, це було зрозуміло, і те, що треба було різати і віддавати, це було теж зрозуміло. Тобто, Будапештський меморандум нам навісили, але він був неуникний в тій чи іншій формі", – сказав Веселовський.
Більше того, за місяць до Будапештського меморандуму Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – таким чином ми зобов'язалися стати безʼядерною країною у військовому сенсі, резюмував дипломат.
Як повідомляв OBOZ.UA, Андрій Веселовський також розповів про передумови підписання Будапештського меморандуму, пояснивши, чому Україна добровільно відмовилась від ядерної зброї. За його словами, важко шукати винних в тому, що цю угоду було укладено.
Лише перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!