Блог | Післясвяткове: коли країна мріє стати заморською колонією, її незалежність вельми умовна

Америко, захисти. Америко, дай грошей. Америко, наведи в нас лад. Бо "земля наша велика й рясна, але ладу в ній немає" (колись десь таке вже, здається, було).

Вибори президента Сполучених Штатів цікавлять нас аж ніяк не менше, ніж вибори у власній країні. Адже на вибори наші — чи то піду, чи то не піду, але ж от про вибори у США — цікаво всім.

Можна таке називати й незалежністю. Можна пояснювати, що з ким завгодно, аби не з мордором, — і це всі зрозуміють.

Коли йдеться про Америку чи Європу, слово "ідентичність" в нас майже не лунає. Не згадуємо. Воно вживається, коли дивимось на Схід, і не вживається, коли дивимось на Захід.

А країна, між іншим, досягла віку Христа. Зараз її розпинають, але потім — Воскресіння.

Чи на рівні ми — як держава — свого віку?