Відео дня
Блог | План перемоги України вимагає плану поразки РФ
План миру, а водночас і перемоги у війні проти Росії, представлений президентом України вчора у Верховній Раді, а вже сьогодні лідерам ЄС у Брюсселі, вкотре демонструє українську позицію, за якою не може бути жодної альтернативи миру чи жодного заморожування війни чи будь-яких інших маніпуляцій, що згодом знову призведуть до чергового загострення чи початку нової агресії проти нашої країни. Представляючи план перемоги, президент України вкотре наголосив, що перемога у цій війні та протистоянні російському тероризму в першу чергу залежить як від мужності українських військових, так і партнерів Києва. Саме тому план перемоги був суттєво сфокусований на ролі Заходу, адже зупинити російську агресію і примусити Кремль до переговорів про завершення війни неможливо без допомоги західних партнерів. Тому це було і лишається однією з головних тем у цьому протистоянні, як і передумов нашої перемоги – посилення загального тиску на Росію: політичного, економічного, воєнного.
Кожен із п’яти пунктів "плану миру" може стати своєрідним викликом для західних партнерів. Але в нинішній непростій ситуації, коли ворог посилює свої позиції і залучає на свій бік вже навіть особовий склад армії КНДР, усі ці виклики потребують посиленої координації і невідкладного реагування. Очевидним є те, що основою плану, як і майбутньої стабільності для нас є членство України в НАТО. Саме членство в НАТО є головним пунктом українського плану перемоги, як найбільш очевидного способу убезпечити Україну в подальшому від подібного терору. Але тут також варто згадати те, що Кремль розпочав цю війну саме для того, аби цього не сталося і Україна не увійшла до НАТО. Тому зрозуміло, що чергове оголошення вголос від української сторони про запрошення до Альянсу, а далі і про можливу перспективу заміни українським контингентом військ США в Європі неодмінно вкотре розлютять Москву, яка традиційно використовує умовну загрозу з боку НАТО для виправдання свого терору. Водночас саме війна, яку розв’язала РФ в центрі Європи, привела до розширення членства в НАТО, зокрема Фінляндії.
Тож після майже трьох років повномасштабної війни, величезних економічних збитків та людських втрат Путін фактично сам наблизив сили НАТО до своїх кордонів і продовжує затягувати мотузку на долі власної країни, про відновлення імперської слави якої він мріяв. Але ці мрії розбилися об скелю сили та мужності українських захисників. Україна розуміє, що питання членства в Альянсі – це питання майбутнього, але вже зараз Путін має побачити, що його геополітичні розрахунки хибні.
Очевидно і те, що Путін не розуміє мови переговорів, він розуміє лише мову сили. Тому світ, який зараз об’єднався і створив проукраїнську коаліцію, має створити ще й велику антипутінську коаліцію, яка дозволить припинити та знешкодити найбільшу загрозу для світу з часів Другої світової війни. Вірити Путіну не можна, бо саме він зруйнував усю існуючу архітектуру міжнародної безпеки, порушуючи норми та правила договорів, виходячи з них та найголовніше – розв’язавши повномасштабну війну в Україні. Найкращий перемовник для Путіна – Збройні сили України, які мужньо боронять свої кордони та кордони об’єднаної Європи. Зміцнити позиції Збройних сил України може лише подальша підтримка, необхідна зброя, продовження санкційної політики проти РФ та перспектива майбутнього членства України в ЄС та НАТО.
Експерти наголошують на тому, що Кремль буде використовувати концепцію мирних планів чи перемовин лише у власних цілях, для того, щоб спонукати Захід тиснути на Україну щодо поступок територій чи суверенітету.
Путіну ніякі перемовини щодо закінчення війни не потрібні. До того ж за час свого правління, а особливо в період війни в Україні, він неухильно демонструє свою позицію і стає цілком очевидно, що йому зрозуміла лише мова сили. Російська влада продовжує демонструвати свою незацікавленість у будь-якому мирному врегулюванні війни з Україною, окрім повної капітуляції українського уряду та знищення української державності. Раніше речник Кремля Пєсков заявляв, що нібито альтернативи російській перемозі не існує, що вкотре підтверджує думку про небажання Росії вести переговори на інших умовах, окрім капітуляції України. Про те, що Росія не планує брати участі у другому Саміті миру, перші особи РФ також відкрито заявляли, зокрема цю позицію озвучила речниця МЗС Росії Марія Захарова. Відреагувала Захарова і на представлення "плану перемоги", традиційно звинувативши саме Захід у війні та заявила, що він нібито підштовхує НАТО до "прямого конфлікту" з РФ та призведе до катастрофи українського народу. Але більшої катастрофи як тієї до якої призвело повномасштабне вторгнення РФ у лютому 2022 в Україну неможливо й уявити. Єдиний спосіб змусити Путіна сісти за стіл переговорів – це перемогти на полі бою, іншого шляху не існує.
Поки ж українці виборюють мир та справедливість і світу потрібен успіх України у цій боротьбі за свободу та демократію, бо лише поширення меж демократичного світу сприятиме зміцненню загальної безпеки. І для цього потрібна політична воля та конкретні дії не лише України, а й усієї міжнародної демократичної спільноти, бо ж на полі бою відстоюються спільні цінності і здобувається спільна перемога. Своєю агресією Путін не лише вбиває українців та руйнує їхні оселі і долі, а ще й створює безпрецедентні ризики та загрози для Європи. Про це не варто забувати, розмірковуючи про перспективи миру та майбутнього для об’єднаного європейського простору.
Російська загроза вимагає від Європи переосмислення та навіть переозброєння з урахуванням тих процесів, що зараз тривають у центрі Європи, адже Кремль фактично розпочав відкриту територіальну експансію. Тому українці сьогодні боронять не лише свої кордони, а й майбутнє Європи, а план української перемоги передбачає ще й план російської поразки, за яким неодмінно стоятиме потужна підтримка загальноєвропейської та світової коаліції для захисту не тільки українських кордонів, а й кордонів усієї Європи.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...