Відео дня
Початок війни відсунув непорозуміння між Україною та Польщею, але давні проблеми таки пролізли. Інтерв’ю з польським міжнародним експертом Адамським
Відносини між Україною та Польщею переживають не прості часи. Ейфорія різносторонньої допомоги на початку повномасштабного вторгнення з часом перейшла у більш прагматичне русло, що вилилося в обмеження транзиту для української сільгосппродукції, що переросло практично в блокаду й антиукраїнські дії польських фермерів і перевізників на кордоні. Українці не зрозуміли таких кроків від сусідів, поставивши під сумнів антиросійський союз, а поляки почали вказувати на "невдячність українців за допомогу, яку вони надали".
Розширення ЄС буде одним із пріоритетів головування Польщі в ЄС у 2025 році, а початок переговорів з Україною про членство в ЄС є позитивною новиною, говорить президент Польщі Анджей Дуда. Однак є й інші заяви від польських посадовців: якщо не вирішиться питання експорту українського зерна та поки Україна не вирішить питання ексгумації останків жертв Волинської трагедії, доти Києву "немає сенсу мріяти про вступ до ЄС".
Своїми думками про те, що сьогодні затьмарює україно-польський союз проти російської агресії, в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився віцедиректор Центру Мєрошевського, експерт у питаннях польської зовнішньої політики Лукаш Адамський.
– Ваше бачення сьогоднішніх відносин між Польщею та Україною, які, якщо взяти початок вторгнення і на третій рік війни, дещо трансформувалися. Сьогодні ситуація між нашими країнами не безхмарна, що виливається навіть у публічні сварки високопосадовців обох країн, взаємні претензії та обвинувачення. Невже непорозуміння настільки велике, що затьмарює російську загрозу?
– Непорозуміння, звісно, є, і вони будуть надалі, принаймні деякі з них. Початок повномасштабної війни тільки посунув у тінь ці непорозуміння, бо у обох сторін був величезний шок. У поляків російська агресія щодо України викликала хвилю неймовірної солідарності.
Дві третини в опитуваннях заявляли, що вони якимось чином допомагають українцям, а в Україні, наскільки пам'ятаю, на серпень 2022 року виходило, що понад 80% українців мають позитивну думку про поляків. Тобто була така хвиля зближення, дуже позитивних емоцій, солідарності і вдячності. Але такі почуття, емоції, вони не можуть тривати нескінченно. На жаль, війна триває досі. Усі втомлюються. Я особисто, перебуваючи багато часу в Україні, чудово розумію емоції українців. Але хочу вам сказати, що у Польщі є інші емоції. До війни, на жаль, багато хто призвичаївся. Є переконання, що війна ще дуже далека від того, щоб завдати шкоди Польщі. І взагалі, багато поляків впевнені, що все закінчиться якимсь компромісом.
З'явилися певні непорозуміння на побутовому ґрунті між поляками і частиною українських мігрантів. До цього спрацювала російська дезінформація. І, врешті, ці польсько-українські непорозуміння, які існували ще до війни і про які забули на певний час через російську загрозу, вони почали знову проявлятися.
Українці дуже болісно сприймали, скажімо, блокаду кордонів, страйки перевізників, страйки польських фермерів, що для поляків є в принципі досить звичайним явищем. Також українці були шоковані цим актом висипання збіжжя, яке потрапляло до Польщі. І це суттєво понизило рівень симпатії українців до поляків.
І у Польщі така ж ситуація відбулася. По-перше, я би сказав, зіграли роль певні висловлювання українських політиків, включаючи президента України Володимира Зеленського, який заявив про те, що у ситуації з зерном дехто в Європі "допомагає готувати сцену для московського актора". У Польщі, звісно ж, зрозуміли цей натяк, і поляки дуже добре це запам'ятали.
Потім ця найбільш болюча тема – заборона на проведення польським установам пошукових і ексгумаційних робіт на Волині. Мабуть, тільки після недавнього візиту міністра закордонних справ України Андрія Сибіги це питання вдалося частково почати розв'язувати. Але все ж ви повинні знати, що Польща надалі хоче допомогати Україні.
Поляки надалі бажають перемоги українцям у боротьбі з російським агресором, незважаючи на проблеми двосторонніх відносин.
– На сьогодні маємо два проблемні напрямки. Це питання українського зерна, тобто експорт через територію Польщі, а також проблема ексгумації жертв Волинської трагедії. Стосовно історичного питання трошки пізніше, а відносно економіки – маємо знову протести польських фермерів, які не так давно блокували кордон з Україною, і хоча на сьогодні припинили свій протест, але лише до 10 грудня. Знову ж таки проблеми, які вони виказують, не торкаються України, але саме ми можемо знову постраждати.
– Я відразу скажу, що мені абсолютно не подобаються такі акти протесту, як блокування кордону. Тим паче, що цей кордон є такою стратегічною артерією для України, і що саме ці протести, які зараз мають відбутися, стосуються протестів проти планів укласти Європейським Союзом договір з країнами Латинської Америки. Справа в тому, що ці польські фермери бояться того, що після цього договору, який буде полегшувати торгівлю південноамериканською агропродукцією, вони не будуть здатні витримати конкуренцію з боку фермерів з Південної Америки. Зрештою, і не тільки польські фермери.
Чому ж тоді саме український кордон? Єдина причина така: вони зрозуміли, що це є певний інструмент дієвого тиску на уряд, який буде реагувати, адже розуміє важливість виникнення проблем для України через блокування кордону.
– Польська влада буде реагувати на це все?
– Так, буде. Біда в тому, що, на жаль, часто українці не розуміють (хоч вони не зобов'язані розуміти цю польську специфіку), що в Польщі ця традиція протестів є дуже давньою. І жоден уряд не має в принципі інструментів, щоб взагалі не допустити протести по країні. Бо кожен має таке законне право, якщо він подає відповідну заяву до органів місцевого управління. Тому єдиний шлях, щоб не допускати до тих блокад на кордоні, – це занести цілий кордон до переліку стратегічної інфраструктури. Уряд прем’єр-міністра Польщі Дуди розмірковує над цим питанням. Бо ці протести шкодять не тільки в Україні, а й Польщі.
– В Україні вважають, що причина блокування кордону пов'язана з внутрішньою політикою Польщі. Зокрема, у країні почалася підготовка до президентських виборів. Про це заявила віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України – міністерка юстиції Ольга Стефанішина. Тобто певні політичні сили просто використовують цей факт, аби отримати якісь дивіденди?
– Я почну з того, що немає в польській політиці таких реально проросійських діячів. І навіть ця партія, яка зазвичай вважається проросійською, "Конфедерація", абсолютна більшість цієї партії – це люди ідейно прив'язані до ідеалів польського націоналізму.
Так, вони можуть бути, скажімо, україноскептичними, що грає на руку проросійській позиції. Натомість у Польщі є певна така, я би сказав, агентура, яка, зокрема, активна в соцмережах, і вона накручує ці негативні настрої.
Чи президентські вибори тут матимуть вплив, мені здається, що так. Кожні вибори в Польщі торкаються питань польсько-українських відносин. Бо є завжди така спокуса ловити свої голоси також в електораті, який дотримується цього українського скептицизму. І об'єктивно це може визнаватися навіть якоюсь проросійською позицією, бо веде до послаблення підтримки України. Натомість, я вважаю, що в намірах більшості тих людей це радше просто захист, скажімо, національних інтересів, а не обов'язково симпатія до Кремля.
– Тепер щодо питання Волинської трагедії. Від усіх польських посадовців останнім часом ми чуємо лише одне – Україна не вступить до ЄС, поки не врегулює історичні проблемні питання, зокрема, ексгумації жертв Волинської трагедії.
"Поки з української сторони не буде поваги до цих стандартів, Київ точно не стане частиною європейської родини", – каже премʼєр Польщі Туск.
Днями Україна підтвердила, що перешкод для проведення пошуків та ексгумації тіл жертв Волинської трагедії на нашій території немає, і ексгумація може розпочатися навесні 2025 року. На ваш погляд, це великий крок для того, щоб вирішити нарешті це болюче питання, так щоб результат влаштував усіх та заспокоїв, а ми разом почали більше опікуватися проблемами сьогодення?
– Це великий крок в правильному напрямку. Без цього кроку мені важко було би собі уявити перспективи розв'язання цього питання. Натомість я хочу сказати, що воно буде вирішено лише тоді, коли ці ексгумаційні роботи власне розпочнуться.
Так, зараз маємо важливу заяву зі сторони міністра закордонних справ України, що жодного мораторію для польських установ на видавання дозволів для пошукових ексгумаційних робіт немає. І це дуже важливо, бо в 2017 році саме такий мораторій був ініційований Українським інститутом національної пам'яті. І з того часу ми могли спостерігати за такою, може не офіційною, але фактичною адміністративною блокадою процесу ексгумації. Доходило до таких випадків, що, скажімо, один польський фонд отримав, як казали тоді, на основі винятку дозвіл на проведення пошукових робіт. І вони знайшли кістки вбитих поляків і майже рік чекали на дозвіл, щоб ексгумувати ці кістки.
Тому я вважаю цю заяву дуже важливою. Це, я би сказав, прояв зрозуміння української дипломатії, що справа для поляків дуже важлива. Натомість я не хочу ставити крапки, побачимо, що власне буде далі у цьому напрямку.
– Тобто ви вбачаєте в таких зрушеннях, які є з української сторони, що ми зможемо вирішити це питання?
– Якщо розпочнуться роботи, то мені здається не тільки я, як представник частини польської еліти, яка дуже проукраїнська, але взагалі кожен поляк зрозуміє, що, мабуть, є інші історичні проблеми з Україною, які ще треба буде вирішувати, але натомість проблем щодо ексгумації немає. Зрозумійте, нічого так сильно не дратувало поляків, як інформація, що німці можуть поховати солдатів Вермахту, навіть під час війни, які поховані в Україні і були там як агресори, а польські селяни, які трагічно загинули на Волині і в Галичині, більшість з них, принаймні, лежать десь в полях чи в якихось ровах не поховані, і цьому перешкоджає Україна.
Це дуже обурювало польське суспільство. Тепер же незалежно від того, що певні проблеми ще є, натомість ця найважливіша проблема може бути знята з порядку денного, і мусимо просто почекати до весни наступного року. Я тут такий поміркований оптиміст.