Блог | Польсько-українське примирення: від історичного конфлікту до співпраці

Для багатьох українців прикрою несподіванкою стали заяви польського уряду про блокування європейської інтеграції України з уваги на історичні питання. Вразив ультимативний тон і впевненість польських високопосадовців щодо своєї 100%-ї правоти у питанні Волинської трагедії та незаперечність власних аргументів про перебіг подій з минулого, кількість жертв тощо.

Насправді в багатьох історичних питаннях польська сторона стоїть на непевному ґрунті, і у своїх тезах мала  б спиратися на історичну правду. А також головне – визнати, що жертви були також українські, і що їх було не мало.

Днями в рамках парламентської Групи дружби з Польщею ми провели презентацію результатів першого етапу праці програми "Жертви польсько-українського протистояння 1939-1947 років", яка з 2018 року реалізується в Українському католицькому університеті у Львові. Це унікальна програма, керівником якої є професор Ігор Галагіда з Гданського університету в Польщі та з УКУ. 

Впродовж 5 років група провела кропітку роботу, яку до них не робили інші історики. І змогла визначити кількість убитих українців – близько 30 тисяч осіб, з яких понад 20 тисяч вдалося встановити поіменно. 

Завдяки цьому ми набагато впевненіше можемо розмовляти з польськими та європейськими партнерами. 

Також рік до року група професора Галагіди за цією ж самою методологією ідентифікує і польські жертви. Дослідження фокусуються на жертвах, тобто кожній людині, яка загинула під час польсько-українського протистояння. Згідно з принципом, що історію змінити не можемо, натомість маємо зробити з неї правильні висновки й пам’ятати про тих, хто загинув.

"Ми спробуємо показати, що дотеперішні дискусії історичні, які спиралися дуже часто на головний натиск, були на тому, хто почав конфлікт і як до нього дійшло. Ми пропонуємо трохи інше. Ми пропонуємо, щоби в центрі нашої уваги була людина", - зазначає історик Ігор Галагіда.

Я був вражений великим масивом історичних джерел, які використовує група професора Галагіди. Це документи з українських, польських та німецьких архівів, українського та польського підпілля, метричні книги, свідчення, судові матеріали, документи повоєнних комісій, метричні книги. Історики працювали також з живими свідками подій 40-их років, хоч зараз це літні люди. 

Презентація результатів цієї програми ще раз мене переконала, що між українцями й поляками були трагічні сторінки минулого, проте були також приклади позитивної співпраці.

На запитання про те, чи "історію потрібно залишити історикам", професор Галагіда відповів, що колись і він так думав. Однак досвід минулих років показав, що політичні питання мають вирішувати політики. Адже кожна держава реалізує власну історичну політику.

"Моя роль як історика - це допомогти політикам, щоб ті конфліктні ситуації якось розв'язати", - зазначає він. 

Тому історики можуть давати відповідний матеріал і сприяти позитивному розв'язуванню спірних проблем. Однак рішення – це відповідальність політиків. 

В українсько-польських відносинах маємо повернутися до формули "Прощаємо, і просимо пробачення", до використання якої українців і поляків заохочував папа Іван Павло ІІ. Ми дуже багато зробили заради українсько-польського примирення. Сьогодні маємо продовжувати розпочату справу.  Ми дійсно в непростих часах, в нас буде багато різноманітних спекуляцій. Але я переконаний, що спільно з нашими польськими друзями ми зможемо пройти сьогоднішній складний момент і досягти порозуміння.