Блог | Прикрий український трампізм

З великим інтересом читаю у Фейсбуці воїнів ЗСУ, френдів-фронтовиків. Деякі з них дуже популярні, наприклад, Кір Сазонов та Арті Грін, їхні пости збирають сотні лайків та коментарів, у тому числі від відомих українських блогерів та ютуберів! Дуже корисно знати обстановку на фронті не відфільтровану офіційними речниками Сил оборони України і не в трактуванні оглядачів та військових експертів, а реальну, з перших рук. Не менш, якщо не важливіше знати те, про що спікери та оглядачі практично не говорять – про настрої фронтовиків.

Однак зустрічається в цих постах та коментах те, що неприємно здивувало і навіть вразило – пієтет до Трампа. І це після того, як багато їхніх бойових товаришів загинули з його вини! Через припинення постачання американських снарядів і ракет для ППО було залишено Авдіївку і не було чим відбити удари по українській енергетиці, а ворог заволодів ініціативою, намагаючись використати вікно можливостей, відкрите для нього Трампом.

Так, так, саме Трампом! Чудово відомо, що Майк Джонсон, речник Палати представників Конгресу США з волі Трампа п'ять місяців блокував ухвалення законопроекту про допомогу Україні. Про довге і важке подолання цієї обструкції я нещодавно писав для Києва, але час звернути увагу і на прикрий трампізм українців та вихідців із неї.

Трампізм "наших"

Так, симпатії пострадянських людей та країн до Трампу загальновідомі. Чим вони зумовлені? Тим, що вони всі родом із СРСР, навіть покоління, яке не застало червоної диктатури. Вони зберегли або їм передали батьки громадянську інфантильність, шанування сильної руки, схильність до патерналізму, простих відповідей на складні питання, схиляння перед успіхом.

Любов росіян до Путіна викликана цими ж рисами соціуму - соціальна спадковість позначається ще довго після зміни або зміни довкілля, а в Росії соціальне середовище по суті так і не змінилося. Що, власне кажучи, і зафіксував, точніше виявив, фільм "Зрадники", презентований Марією Певчих і командою ФБК, а також неабияка полеміка (назвемо цей грандіозний ср...ч делікатно), що розгорілася серед росіян навколо нього.

Та що Росія, взяти той самий Брайтон-Біч, Літтл Одесу, яка стала символом радянської еміграції (я у свій час жив по сусідству) – у 2016 році 80% брайтонців голосували за Трампа. Або російськомовну діаспору в Ізраїлі, включаючи моїх старих друзів ще по Донецьку – вона писає окропом: як же, Трамп переніс американське посольство до Єрусалиму! За нього ХАМАС не нападав! Те саме в Німеччині та в інших країнах – всюди "наші" за консерваторів і вкрай правих, мотивуючи це неприйняттям соціалізму. Хоча СРСР жодного відношення до справжньої соціально орієнтованої держави не мав. Така спадщина нерозвиненого громадянського суспільства.

Україна щодо цього не виняток, незважаючи на те, що її суспільство в критичні моменти показало себе з кращого боку – згадайте хоча б Майдани. Та й поточна війна дала чудові приклади самоорганізації, і успіхів у ній досягнуто не так через злагоджену та ефективну роботу державної машини, цього, на жаль, немає, а завдяки ентузіазму та активності громадян.

Пам'ятається, опитування осені того нещасного та ганебного для Америки 2016 року дало такі результати: Україна за кількістю прихильників Трампа (аж 44%!) входила до трійки лідерів серед країн Європи за Польщею (50%) та Росією (по районах Москви цифра варіювалася від 65% до 85%).

Ну з Росією все зрозуміло, але Україна! Не чекав навіть тоді. Мимоволі згадується ганебна сторінка не такого вже й давнього минулого – Янукович. З яким у Трампа багато спільного: обидва брехливі демагоги та корупціонери, вороги демократії, які мріють встановити диктатуру. І тим більше не очікував зараз, коли результат майбутніх виборів президента США надзвичайно важливий для України, коли Трамп показав себе у всій запутинській красі.

Я, повторю, був вкрай здивований, зустрівши нещодавно в пості одного популярного френда у Фейсбуці, фронтовика, що воює під Годинником Яром, людину розумну, знаючу, з гарним почуттям гумору, твердження, що після виборів у США американська допомога в будь-якому випадку налагодиться, незалежно від того, хто прийде у Білий Дім, Трамп чи Байден. Тому висловив подив, мовляв, як же так, адже Трамп це головна надія Путіна і докладе всіх зусиль, щоб заблокувати допомогу Україні, якщо, не дай Боже, знову стане президентом. Фронтовик відповів, що я (який живе в США і бачить небезпеку фашизації країни) нічого не розумію, що Трамп дав неньці Джавеліни, а посібник Путіна це Байден. І він не самотній серед воїнів ЗСУ.

Н-дас. Дійсно вражаюче. Що стосується Джавелінiв, то, мабуть, він не в курсі, що Трамп кілька місяців уперто відкидав рекомендації помічників розпочати їх постачання, а коли погодився у грудні 2017 року, то наполягав, щоб Київ за них заплатив понад 30 млн. доларів. У березні наступного року вони прибули до України – аж 37 штук та 210 пострілів... Благодійник.

Загалом же за останні роки Трамп таких дров наламав, таким ворогом України себе показав, особливо під час нинішньої війни, що не було сумнівів – симпатії мешканців неньки до нього давно охолонули і надії на нього можуть мати лише простодушні. А воно вона як... Тому про суд над ним писати треба, може хоч це допоможе моїм френдам прозріти.

На лаві підсудних

Так, ось уже другий місяць йде і близький до завершення перший кримінальний суд над Трампом (попереду ще кілька за більш важкими звинуваченнями, включаючи зраду батьківщини). 15 квітня в понеділок він похмуро сидів у похмурому залі суду на Манхеттені, а навколо кипіли будні великого процесу: безліч адвокатів сперечалося про те, що може бути долучено до справи як докази, а сотня кандидатів у присяжні (розглядали півтори тисячі кандидатур!) заповнювала форми, що містять 42 питання і допомагають відсіяти тих, хто не зможе бути справедливим і неупередженим.

Трампа в Нью-Йорку не люблять, там нелегко знайти об'єктивних присяжних, тож процедура зайняла чотири дні. Був і такий фактор, який відбиває бажання йти в присяжні, як побоювання за свою безпеку – прихильники Трампа загрожують їм, тому вони залишаються анонімними і забезпечується охорона. Але настав час перейти до героя нашої судової хроніки.

Саме героєм Трамп не виглядав – виснажений, втомлений і старий. Він "кілька разів, здавалося, задрімував, його рот ставав безвільним, а голова опускалася на груди", повідомляла N.Y. Times, що стало приводом для глузливих карикатур. Сонне забуття повторилося і другого дня суду. Трамп любить обзивати Байдена Сонним Джо? Але сам не міг стримуватись і від переживань пускав вітри, тож судді довелося просити відчинити вікна. Писали і про памперси, які він змушений носити.

До речі, звертаючись до судді Хуана Мерчана, якого він злісно і розв'язно критикував у соцмережах, Трамп не раз вимовив шанобливе "так, сер". Щодо непотрібної критики, то Мерчан одразу попередив його, що забороняє торкатися з нею членів суду, присяжних, свідків та інших учасників процесу. Але оскільки Трамп не здатний утриматися не лише від тілесних позивів, а й від наклепів, то 30 квітня суддя оштрафував його на 9000 доларів – по тисячі за кожне неприпустиме висловлювання. А оскільки підсудний не прислухався, то 6 травня отримав штраф ще на тисячу доларів і попередження, що наступним кроком стане ув'язнення на строк до одного місяця.

Щодо соцмереж, то ні попередження судді, ні перебування чотири дні на тиждень у залі суду не заглушили фонтан Трампа. Якщо раніше він, його команда, його син Ерік і Лара Трамп тішили мене п'ятьма-шістьма імейлами на день, то з початком суду фонтан забив з новою силою. У результаті з 15 квітня до 20 травня я отримав близько 350 листів від них!

Суд, як відомо, присвячений махінаціям Трампа з виплатою 130 000 доларів (плюс супутні витрати, в результаті $420 000) за мовчання порноактрисі Стормі Деніелс, з якою він мав секс. Характерно, що дружина Трампа жодного разу не прийшла до суду, а його сини прийшли підтримати аморального батька лише через місяць після початку процесу. Та й євангелістів, кістяк його електорату, бентежить обліко морале кумира – на відміну від стійких українських шанувальників.

Трамп заявив, що хоче дати свідчення на свій захист, але юристи вважають це малоймовірним, бо обвинувачені частіше завдають собі своїми свідченнями шкоди. На випадок, якщо це станеться, суддя ухвалив, що прокурорам дозволено запитувати його про цивільні справи, які він програв за останні кілька місяців, і йому було наказано виплатити сотні мільйонів доларів компенсації за збитки. Одна з них стосувалося шахрайства в Trump Organization, а інша наклепів щодо письменниці Елізабет Джин Керрол, яка виграла справу проти нього.

Загалом, бути обвинуваченим у кримінальній справі і програвати судові процеси не найкращий імідж для ролі сильної людини. Сподіваюся, це відгукнеться Трампу в листопаді, але сумніваюся, що вплине на українських фронтовиків та мирних громадян.