Блог | Про ухилянтів-патріотів і в кого ключ від нашої перемоги

1. Інколи чую на ютюбі, що пасіонарний український народ заради саме справедливого закінчення війни із поверненням усіх територій готовий на будь-які жертви, страждання й ризики.

Ну, не знаю. Можливо, в мене просто не таке пасіонарне (хоча й вельми широке) коло спілкувань. Але якщо всі мої знайомі нетипові, а народ насправді дійсно на все готовий заради територій, то де тоді черги до ТЦК, які були позаминулої весни???

Чи наші специфічні пасіонарії хочуть, щоб території відвойовував хтось інший, й свій пасіонарний патріотизм поєднують із банальним ухиленням?

2. Чув також неодноразові здивування, як це Орбана сприймають водночас не тільки в Києві і в москві, але навіть у Сі й у Трампа.

Вважаю, що тут справа не в Обрані. Просто для Пекіна важливим є не мир в Україні як такий, а фактор саме китайської участі в його досягненні — у тому числі й для налагодження певних взаємин із Трампом.

З урахуванням важливості непогіршення за Трампа американо-китайських стосунків люб’язного посередника Орбана і зустрічають як Сі, так і Трамп. Сі немовби каже Трампові: "Я можу — тож нам варто товаришувати!"

Таким чином, Орбан в них — листоноша, війна — інструмент. Але нас цікавить навіть у такій ситуації свій зиск. А він в Америці. Просто тому, що більш його ніде немає.

3. В Америці ж буде Трамп. Якщо його не вбили 8 кулями зі 130 метрів, мені важко уявити, що ще може завадити йому знову стати президентом. Війну виграють трампознавці.

Так, Перемогою це не стане. Але перемогою — буде.