Відео дня
Пропозиція Трампа надіслати миротворчі війська в Україну реалістична тільки за однієї умови. Інтерв’ю з дипломатом Веселовським
Обриси початкових зусиль обраного президента США Дональда Трампа щодо припинення війни в Україні, які він зробив під час свого візиту до Франції, починають прояснюватися. Головний висновок на сьогодні: саме Європі доведеться взяти на себе велику частину тягаря з підтримки України військами для спостереження за припиненням вогню та зброєю для стримування Росії.
Першу спробу більш предметно обговорити це питання днями зробив президент Франції Макрон під час свого візиту до Польщі, де він зустрівся з прем’єр-міністром країни Туском.
Своїми думками щодо того, які перешкоди на шляху до появи в Україні європейської миротворчої місії, в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний та повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.
– На зустрічі в Парижі, за інформацією американських ЗМІ, Трамп сказав президенту України Володимиру Зеленському та президенту Франції Еммануелю Макрону, що Європа має відігравати головну роль у захисті та підтримці України і що він хотів би, щоб європейські війська були присутні в Україні для спостереження за припиненням вогню. Він не виключив, що США підтримають цю угоду, хоча американські війська в ній не братимуть участі.
Реалізатором цього задуму є Макрон, який у Польщі зустрівся з прем'єр-міністром країни Дональдом Туском та вже обговорив питання стосовно розміщення миротворчої місії в Україні. Ці миротворці можуть бути гарантією безпеки?
– Президент Макрон вперше висловив думку про те, що миротворці з європейських країн можуть бути в Україні, майже рік тому, в лютому.
І після більшість країн зазначили, що це неможливо, про це не варто навіть говорити. Деякі країни сказали, що можливо, але треба думати. Далі ця ідея знову поверталася в ефір і поступово до неї стали звикати. Тим більше, що ситуація в Україні не поліпшилася з того часу, а погіршилася. І говорячи про миротворців, французи, а також інші європейці, які їх так чи інакше підтримують, фактично говорять про те, що десь вони мали б стати, щоб Росія далі не сунулася на Захід.
Однак ця ідея є реалістичною тільки за однієї умови, якщо з нею погодиться Російська Федерація. Якщо вона визнає ці війська як миротворчі і якщо укладе певні домовленості про параметри дій цієї групи військ на території України. На сьогодні в цьому є великий сумнів, насамперед тому, що цю територію, де хотіли б розміститися війська, Москва вважає своєю власною.
До того ж Росія не збирається припиняти бойові дії, і про це говорять усі в Кремлі, поки не будуть виконані так звані Стамбульські домовленості. Ми знаємо, про що йдеться, – про фактичну капітуляцію України. Тобто тут дуже багато "але" для того, щоб зробити можливою цю місію. У теорії вона можлива. Завтра в Кремлі відбувається державний переворот, приходять до влади інші люди, вони відводять війська якоюсь мірою, і з'являється європейська місія, яка буде гарантувати цей мир. Наприклад, коли ви говорите, що президент Макрон приїхав до прем'єра Польщі, то ми не повинні забувати, що у Туска в складі його коаліції є ще чинний спікер парламенту і чинний міністр оборони. Обидва жорстко й однозначно сказали, що ніяких польських військ на українській території розміщувати вони не хочуть, навіть миротворчих. І за результатами зустрічі з Макроном Дональд Туск відкинув припущення про те, що європейські країни готуються направити тисячі військовослужбовців до України в межах потенційної угоди про припинення вогню для закінчення війни з Росією. Принаймні на сьогодні.
Ще дуже важливий момент – кількість миротворців. Говорять про 40 тисяч людей, американці називали 100 тисяч, тобто це величезні витрати. Для того, щоб завести, розмістити на цій тисячокілометровій лінії таку кількість людей, потрібні місяці і мільярди. Тож на сьогодні як ідея це все виглядає непогано, але дуже багато складових, і чи їх серйозно вже хтось розглядає, чи хтось це розраховує, складно сказати.
– Стосовно нашої реакції на цю ідею, то "Україна готова обговорювати розміщення іноземних військ на своїй території", – заявила віцепрем'єрка України Стефанішина. Здається, маємо трансформацію ставлення української влади до іноземних військ на території країни.
Саме так, адже українська сторона, вперше почувши ідею від Макрона, сказала, що нам це не потрібно. Потім трошки оговталася і сказала, це непогано, але це неможливо, тому що тоді половина країн НАТО одразу припинять нам допомагати. Якийсь зв'язок тут я не розумію, але так було сказано.
Потім минув ще час, дійшли до тями остаточно і сказали, мовляв, ну так, звичайно, якщо це станеться, це дуже хороша гарантія, ми цілком з цим згодні. Ось така ситуація.
– Ви зазначили, що нічого не вийде з ідеї з миротворцями, якщо Росія буде проти, а вона буде, звісно, проти. Але ця пропозиція іде від Трампа. Він якимось чином може примусити Кремль погодитися з цією пропозицією?
– На мій погляд, у нього немає реальних важелів. Власне, напередодні все-таки один важель з'явився, і він називається відступ. Трамп заявив, що йому не подобається, що американська далекобійна зброя б’є по російській території. Мовляв, цього не повинно бути, він проти цього. І з'являється предмет для торгу, він може пообіцяти Путіну, що коли він тільки прийде до влади, то скасує цей дозвіл адміністрації Байдена. Але і Путін має чимось поступися. Знову-таки, чи це буде так і чи спрацює, сьогодні важко сказати.
– На сьогодні не всі в Європі сприймають ідею з миротворчими силами позитивно. Німеччина, яка є фактично фінансово найбільшим нашим партнером у Європі, категорично проти такого кроку.
У лютому 2025 року в Німеччині плануються позачергові вибори. Найімовірніше, чинний канцлер Шольц їх програє і країну очолить Фрідріх Мерц, який набагато більше хоче допомагати Україні, принаймні сьогодні так заявляє про це. Чи зміниться, на ваш погляд, позиція Німеччини після виборів щодо цього напрямку?
– На мою думку, якщо хтось і приєднається радо й обов'язково, то це британці. Тепер щодо німецького варіанта. Для німців поставити свої чоботи на територію колишнього Союзу дуже складно психологічно, і чи варто нам їх ламати і запрошувати аж так з усієї сили – це велике питання. Можливо, і не варто. У таких серйозних речах діяти буром, ломом не потрібно. Німці і так зробили колосальну еволюцію у своїй допомозі. Вимагати від них сьогодні більшого не варто.
Що стосується Мерца, то так, він переможе, але не отримає одноосібного парламенту. Він буде змушений з кимось домовлятися. А якщо він буде домовлятися із соціал-демократом, з тим же Шольцом? Чи той не заблокує таке рішення? Напевно, заблокує. Ще одна неприємність, що в Німеччині нікуди не ділися крайні ліві і крайні праві. Вони теж можуть сказати своє слово.
– Загалом ці кроки, які зараз Європа намагається зробити, чекаючи на Трампа, на ваш погляд, вони не запізно робляться і взагалі матимуть якийсь дієвий результат?
– З одного боку, це може бути, так би мовити, пас Трампу. Бачите, ви запропонували таку ідею і ми її підхопили. Ми не проти вас, ми разом з вами. Отже, не наїжджайте і не вимагайте чогось більшого. Ми вже тут, ми вже готові. Як тільки ти, Дональде, переконаєш свого друга Володю, що він повинен зупинитись, ми зразу під'їдемо своїми військами і там станемо. Чому б ні? Якщо будуть гарантії від вас обох, ми будемо готові. Однак все це поки що тільки на словах. Ніхто ще не заводив машин, не роздавав сухі пайки, маршрути не прокладені, місця не позначені. Добре, що воно є, хоч так.
– Напередодні Шольц заявив, що буде продовжувати комунікувати з Путіним, хоча це і не має сенсу, але це треба все одно робити. Якась дивна політика німецького канцлера, чого він прагне взагалі?
– У Європі вже давно існує не знищена "бацила", проклятуща, здоровенна, називається "Орбан". Вона "вкусила" прем’єра Словаччини – Фіцо. Тепер, схоже, ця "бацила" пролізла в Німеччину і "вкусила" Шольца. Це, даруйте, зараз такий пасаж, не зовсім дипломатичний.
У нинішнього канцлера Німеччини багато внутрішніх проблем. Економічна і внутрішньо-політична ситуація в Німеччині не на його користь. Можливо, це ще одна спроба відіграти собі відсоток-другий.
– Прем’єр-міністр Угорщини Орбан зустрівся з Трампом, потім одразу телефонує Путіну і нібито намагався контактувати з керівництвом України. Тобто Трамп показує, що саме Орбан буде його рупором у Європі стосовно української війни, так виходить? Наскільки для нас це велика загроза?
– Рупором – можливо. Знаєте, Трампу зручно мати біля себе людей, які готові на все і готові міняти свою думку, продавати, як кажуть, рідну маму, аби подобатись начальнику. Такі люди потрібні, вони вигідні. Наприклад, Трамп сам почне висловлюватися проти європейців, які об'єднаються. А ж тут є троянський кінь, який готовий до всього. Треба їздити – буде їздити. Треба гавкати – буде гавкати, незважаючи на те, що він кінь і так далі. Ось що таке Віктор Орбан сьогодні для Дональда Трампа. І дуже шкода, що Європа проспала свого часу цей процес.
Адже Орбан став таким не вчора, він активно трансформувався протягом 7-8 років. І про Крим він висловлювався дещо двозначно. І депутати його туди їздили. Тобто все це було. Але десь так не звертали уваги або думали, ну пограється та зупиниться. Та він не зупиняється, тому що вже себе забруднив дуже суттєво і вже брудніше бути не може.
За часу головування Угорщини у ЄС Орбан намагався реально пересварити європейців і зробити таку собі політичну коаліцію на основі співробітництва з деякими правими партіями в різних країнах. Ба більше, він завжди каже, що у Брюсселі негідники, колонізатори і ми проти Брюсселя. Отже, він себе не ототожнює з Європою і з європейцями, які все ще виступають за єдину Європу. Вони розуміють, що Європейський Союз – єдиний спосіб врятуватися в цьому світі, який стає більш конкурентний та складний. І якщо Європа не буде цілісною і більш об'єднаною, кожного поодинці просто з'їдять.