Путін приречений продовжувати війну проти України, так просто відмовитися від агресії він вже не може: інтерв’ю з Огризком

Президент Росії Володимир Путін, здається, готовий і надалі продовжувати воювати проти України. Все це відбувається на тлі розмов про зменшення військової та фінансової допомоги з боку Заходу, що ще більше додає впевненості у своїх діях кремлівському диктатору.

Відео дня

Серед окремих партнерів України активізувалися дискусії щодо необхідності проведення переговорів, консультацій, зустрічей з росіянами щодо обговорення проблематики війни або навіть припинення вогню. Але чи готовий до завершення своєї агресії власне сам Путін?

На сьогодні економіка Росії дедалі більше орієнтується на довготривалу війну, а значна частина її витрат іде на "національну оборону". Москва знайшла інших покупців для своєї нафти і має можливість продовжувати багатомільярдні витрати на агресію проти України. Отримані ресурси йдуть на створення нових військових з’єднань та закупівлю озброєння з КНДР та Ірану.

Президент Володимир Зеленський та Секретар РНБО Олексій Данілов застерігають, що російська агресія проти України у найближчий час може взагалі перерости в Третю світову війну, а у цивілізованого світу залишилося декілька місяців, аби зробити реальні кроки, щоб зламати плани Кремля.

Своїми думками з приводу подальшого розвитку російсько-української війни та співпраці з західними партнерами в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.

– На думку Володимира Зеленського, президент РФ й надалі "розпалює пожежі" заворушень у всьому світі, які ризикують вийти з-під контролю, "запаливши" Третю світову війну та не прагне ніякого реального миру. Вже за словами Олексія Данілова, президентські вибори в РФ 17 березня 2024 року – знакова дата, після якої відбудеться цементування режиму, по суті руки будуть розв’язані. Тому в України та світової спільноти є 3-4 місяці для відповідної підготовки.

– Треба зразу ж уточнити, що ніяких виборів, у розумінні цивілізованого світу, у Росії не може бути. Те, що відбудеться наступного року, – так зване перепризначення Путіна на новий строк. Тому, на мій погляд, ці псевдовибори ніяким чином ні на що не вплинуть, тим паче на плани Путіна стосовно агресії проти України. Однак після них він матиме ще більше проблем на Заході. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, яка визнає президента Росії диктатором, а саму країну-агресора – диктатурою, та закликала визнати Володимира Путіна нелегітимним після закінчення його нинішнього президентського терміну та припинити всі контакти з ним, за винятком гуманітарних.

Путіна буде виокремлено з усієї системи міжнародних відносин. Це означає, що з ним особисто ніхто вже з лідерів демократичних країн спілкуватися не буде. Очевидно, що після цього він перетвориться на такого собі Лукашенка 2.0. Це вже є і сьогодні, але тепер буде тотальний бойкот. Головний результат такого рішення – все більше відчуття слабкості як особисто Путіна, так і Російської Федерації загалом, що, звісно, добре для України. Це означає, що фронт боротьби проти кремлівського режиму жодним чином не зменшиться, а навпаки, стане ще щільнішим. Адже для Заходу стає дедалі більш очевидним, що справи з кремлівським диктатором "пахнуть гасом" і розростання масштабів війни – доволі реальний сценарій.

Що стосується заяв Зеленського та Данілова, то вони випливають з теперішньої ситуації та покликані вкотре привернути увагу західних політиків до російської агресії проти України і що потрібно вже нарешті проявити особливу рішучість на тлі того, як Росія сьогодні поводить себе разом з віссю зла, яку складають Північна Корея, Китай та Іран.

– На Заході можна почути думку про те, що на лінії фронту немає ознак програшу Росії. Партнери України відкрито говорять: через санкції російська економіка хоч і постраждала, але вона не зруйнована, а наші ресурси не безмежні.

– Моя думка – Захід не буде розслаблятися, як це комусь здається сьогодні, а навпаки, згуртується ще більше. Для подальшої допомоги Україні йому потрібні ресурси, і з ними нібито виникли проблеми, але ж вони насправді є. Питання лише в тому, щоб західний світ перейшов нарешті з кволих кроків у допомозі Україні до більш рішучих дій. Наприклад, ухвалити остаточне рішення про використання на потреби України заморожених російських фінансів, а це 300 млрд доларів. Сьогодні питання не в обмежених ресурсах, а в тому, що на теперішній час не вистачає політичної волі зробити реальні кроки. Та мені здається, дивлячись на поведінку Росії, що Заходу все одно доведеться так чи інакше ухвалювати ці, на їхній погляд, непрості рішення.

– Путіну потрібно продовження війни проти України чи він хотів би її завершення тим чи іншим чином? Існує думка, що припинення агресії проти України стане початком внутрішніх проблем у Російській Федерації, з якими чинній владі буде вкрай важко щось зробити.

– Для Путіна життєво важливо, аби війна закінчилася на його умовах, а це щонайменше окупація Криму, Донецької, Луганської, частини Запорізької та Херсонської областей. Звісно, такі речі неприйнятні ні для України, про що завжди говорить президент, ні для розсудливих людей на Заході. Тому в нинішній ситуації Путін просто приречений продовжувати війну проти України, так просто відмовитися від агресії він вже не може. Та й чого спинятися, адже людський ресурс, який до того ж мовчки йде на смерть, великий. Захід та Схід все ще купують енергоресурси, фактично даючи кошти на продовження агресії. Тому в його голові війна – легітимний спосіб проведення своєї політики, і він не зверне. Його можна лише примусити спинитися, а це вже означає, що Україні потрібне озброєння, яке дозволить зробити це на фронті.

Стосовно можливих внутрішніх проблем, то, на мій погляд, Кремль вже давно не особливо залежить від ситуації в середині країни. У Росії вже давно немає внутрішньої політики як такої. Наприклад, велика кількість росіян гине на фронті, а мобілізація й далі продовжується. Кожного місяця набирають по 20-30 тисяч. Декілька жінок так званих мобіків вийшли на мітинг у Москві, так їх зразу ж розігнали.

Треба розуміти, що "російський раб" буде жити в багнюці, але якщо йому будуть і надалі розказувати про те, що "Росія велікая страна, яку усі бояться", то йому буде цього достатньо. На жаль, російське народонаселення нездатне до тверезого осмислення того, що відбувається навкруги. Тому в цьому сенсі чекати якихось значних внутрішньополітичних змін не варто, а Путіну боятися нічого.

Єдине, що може змінити ситуацію в Росії, – коли так звані еліти навколо Путіна нарешті усвідомлять той факт, що нинішня політика їхнього правителя приведе їхню ж країну до невідворотного краху. Зараз ще існують певні надії, що з Заходом можна домовитися на якісь більш-менш прийнятні для них умови. Та якщо Путін буде й далі продовжувати цю війну, яка затягнеться на декілька років, то це однозначно приведе Росію до економічного краху, а значить і до нищівної поразки. Запасу міцності у Москви лишилося не так вже й багато, і це навіть за умови існуючих "дірявих" санкцій, які діють сьогодні. Якщо ж збільшити тиск, то занепад Росії пришвидшиться. За такого розвитку подій російська еліта втрачає все, а ситуація всередині вийде з-під контролю, чого вони, звісно, не хочуть. Тому тут питання залишається відкритим.

– Думка про те, що Володимир Путін реально розглядає як один із варіантів своєї перемоги зміну господаря Білого дому у 2024 році, не є такою вже нісенітницею. На сьогодні наші головні союзники не погоджуються із фактичним шантажем Кремля, але все може змінитись, якщо до влади прийде одіозний Дональд Трамп. Президент України запропонував йому вчергове зустрітися та послухати його мирний план.

– Щодо заяви Трампа про вирішення питання російсько-української війни у найкоротші терміни, то це є звичайною грою на публіку для привернення до себе якнайбільшої уваги. Ці його заяви щодо України, Росії, Путіна тощо спрямовані лише на те, щоб бути в центрі уваги. Звичайно, як найвища посадова особа держави він матиме величезні повноваження, але в Сполучених Штатах є й інші гілки влади, які зможуть його стримати.

– Близькосхідний конфлікт відвернув певну частину уваги від війни в Україні. Це загострило й так проблемне питання надання допомоги для боротьби проти агресора, а у самій Росії такий перебіг подій використовують як привід показати те, що, мовляв, Захід втомився. І ось вже до Києва приїхали голова Пентагону Ллойд Остін та міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. Це такий прояв підтримки, підняття морального духу влади та народу України чи все ж таки зменшення проблем у напрямі виділення військової допомоги?

– Звичайно, такі візити мають різносторонній характер. Головне, що США та Європейський Союз у такий спосіб публічно продемонстрували, що вони продовжать багато робити, аби російська агресія була покарана. Цього разу було заявлено, що та ж Німеччина збільшить свою частину допомоги удвічі, що є позитивним фактором. А Остін привіз непогані новини стосовно далекобійних ракет. Окрім того, ці візити – демонстрація позиції Заходу та сигнал Російській Федерації – співпраця буде продовжуватися. Усі розмови про те, що США, мовляв, зменшили допомогу, закінчаться, коли Конгрес схвалить багатомільярдний пакет президента Байдена. Я впевнений, що саме так і буде. Тож не треба панікувати, ситуація під контролем. Та ж стаття Джо Байдена на підтримку України та Ізраїлю чітко демонструє нинішню позицію американців, яка є незмінною.