Блог | Путіну потрібен перепочинок. Да Сілва вирішив допомогти

Володимир Путін перебуває у досить складному становищі, тому він зараз так прагне завоювати не стільки нові території, скільки досягти мирної паузи. Власне, це була б перерва на рік, щоб знову почати нові військові завоювання. До реалізації цього плану Кремль залучив Будапешт – прем’єра Орбана та міністра закордонних справ Сіярто, завдання яких – сіяти плутанину в головах у середині ЄС і НАТО. А президент Бразилії, який уже отримав прізвисько Лула та Путін, почав відстоювати інтереси Кремля на міжнародній арені.

Відео дня

Віктор Орбан і Лула да Сілва практично не засуджують Кремль за неспровокований військовий напад на сусідню країну, а радше зосереджують увагу на необхідності мирних переговорів між Володимиром Путіним і президентом України Володимиром Зеленським, звинувачуючи обох в продовженні цієї війни, урівнявши жертву і агресора. Президент Бразилії говорить про повернення Україні тимчасово окупованих територій, але висуває пропозицію, щоб український Крим залишився за російським ведмедем. У російському суспільстві Путін використовує православну церкву Московського патріархату, яка нібито зараз виступає за мирне вирішення. Патріарх Кирило закликав молитися до Великодня, "щоб мир і спільне життя, братерські стосунки знову об’єднали наші народи".

Питання закінчення війни в Україні та краху російського вторгнення дедалі більше стають полем інтересів багатьох аналітиків. Та зараз ще зарано судити, чим закінчиться війна з огляду на складний прогноз, наскільки українській армії вдасться знищити російську оборону на тимчасово окупованих територіях на початку цього літа. А точніше, яка поразка чекає російську армію після українського контрнаступу. Для Києва немає дилеми, що всі українські території, тимчасово окуповані російською армією, включно з Кримським півостровом, мають бути звільнені. Володимир Путін знає, що якщо він не зможе захистити Крим, то це буде крахом усієї його військової кампанії проти України. Він не тільки піддасться критиці всередині країни, а й ризикує втратити власну голову. Тому він розраховує на своїх трьох двійників, які першими загинуть у можливому бунті, який в історії Росії завжди був страшним, безглуздим за злобою і кривавим.

Путін зараз не в завидному становищі, тому наказав російській армії постійно здійснювати наступальні бої, щоб продемонструвати російському суспільству, що він має якщо не досягнення у завоюванні нових українських територій, то хоча б військову ініціативу, що нібито може свідчити про амбіції Кремля виграти цю війну. Москва замовчує той факт, що вона вже втратила 95% висококваліфікованих бійців підрозділів спеціального призначення, які переважно перебували під командуванням ГРУ – російської військової розвідки.

Крім того, російська армія втратила 80% складу десантно-штурмових підрозділів, які пішли в наступ 24 лютого 2022 року і належали до елітних російських військових підрозділів. Ці частини постійно поповнюються зараз новими кадрами з Росії, які прибувають на місце загиблих і важко поранених бійців. Але ця заміна нижчих військових можливостей, при тому, що ті, хто прийшов поповнити ряди загиблих десантників, уже самі встигли втратити власну голову. Таким чином, у нинішніх російських десантно-штурмових частинах воюють ново мобілізовані колишні солдати цих підрозділів, які, звичайно, мають багато військових навичок, але гірше підготовлені, ніж професійна армія, яка пішла в наступ наприкінці зими минулого року.

Певний час Москва вела війну за рахунок загибелі мобілізованих до ПВК Вагнер злочинців і в’язнів. Їх понад 40 тисяч були заангажовані колишнім бандитом Пригожиним, засудженим на 11 років ув’язнення за розбій. Понад 33 тисячі з них вже загинули в кровопролитних боях на Донбасі. Таким чином, у резерві Кремля залишилося надто мало ув’язнених-добровольців, яких, можна було б пожертвувати на криваві битви в Україні.

Рік тому песимізм у партнерів щодо шансів України на перемогу був присутній, оскільки Росія мала величезну перевагу в чисельності солдатів, кількості та якості зброї. Але зараз українська армія готується до контрнаступу, і, виходячи з уроків минулих 13,5 місяців, український шлях до перемоги цілком вірогідний. Проблеми для Росії будуть посилюватися, чим довше триватиме війна. Зокрема, навіть зважаючи на значну кількість населення Росії призивного віку, її втрати оцінюються в 184 000 убитих і понад 500 000 поранених. Крім того, здатність РФ мобілізувати більше військ, ніж українці, може не виявитися вирішальною, якщо їх використовуватимуть як гарматне м’ясо. Атака на Бахмут, яка почалася в серпні минулого року і продовжується дотепер, незважаючи на величезні втрати, ставить під сумнів твердження про те, що російські військові навчилися на своїх попередніх помилках і почали воювати розумніше. Є також питання моралі, яка є ключовою на війні. На відміну від окупантів, українці захищають Батьківщину від загарбників і знають, що програш у війні може призвести до втрати власної країни. Через це українські війська мають значно більшу рішучість, яку вони продемонстрували, мужньо протистояючи безперервним атакам. Ось де мораль важлива: на війні сторона, яка має її більше, зазнає менше страждань і менших жертв. Українські армійці також почали проходити широку військову підготовку на Заході. Західні поставки зброї зросли як за кількістю, так і якістю. Озброєння включають протитанкові ракети та зенітні системи, бронетранспортери, артилерію, самохідні гаубиці, системи протиповітряної оборони, безпілотники та, завдяки країнам НАТО, які колись входили до Варшавського договору - танки, бойові броньовані машини та винищувачі і гелікоптери колишнього радянського виробництва.

Володимир Путін знає, що зараз на тонкому весняному льоду, який стає все тоншим з кожним сонячним днем. Російська армія незабаром втратить спроможність навіть до будь-якого наступу на українські позиції. І тоді не виключено, що всі дізнаються, що РФ насправді є гігантом на глиняних ногах.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...