Блог | Російський солдат не прийде до Берліна. Росія втрачає свої найкращі війська в Україні

Російська армія обрала своїм противником мирне українське населення, тому що не може перемогти Збройні сили України на полі бою. Жертвами російських бомбардувань стали житлові масиви, лікарні, будинки культури, школи, театри, дитсадки. Крім того, постійними ракетними обстрілами Кремль цілеспрямовано руйнує енергетичну інфраструктуру України. Москва поставила своїм військам завдання залишити громадян України без світла, опалення та води. Кремль хоче перетворити Україну на один величезний Маріуполь. Але це акт геноциду і, відповідно, воєнний злочин проти людства та людяності. Стаття 2 Міжнародної конвенції про геноцид характеризує його як "створення неможливих умов для життя групи осіб з метою їх повного або часткового знищення". Тож Москва просто демонструє свою антилюдську політику і тепер усім зрозуміло, що вона ніколи і не готувала жодного нібито "визволення", як про це говорили російські пропагандистські ЗМІ, а просто прийшла в Україну відбирати людські життя. Це філософія нинішньої напівлюдської і, по суті, неандертальської ідеології, яка панує в Москві і всій Росії.

Відео дня

Європарламент і Парламентська асамблея країн-членів НАТО, десять європейських країн визнали РФ країною спонсором тероризму. Москва здебільшого використовує енергетичний тероризм проти громадян України. Також листи з частинами тварин, адресовані українським дипломатичним представництвам у двох десятках європейських країн, мали на меті нагнітання страху та стали ганебним поштовим тероризмом. У Кремлі пояснюють це необхідністю змусити Київ прийняти російські умови для досягнення миру, що насправді оначає, що нинішня лінія фронту має перетворитися у міждержавний кордон, а величезні тимчасово окуповані українські простори мали б стати законною частиною РФ. Ніхто ні в Україні, ні в Європі таке підтримувати не збитрається, лише Віктор Орбан знову натякає, що треба терміново сідати за стіл переговорів, і практично підтримує умови Москви для досягнення миру. Він продовжує нарікати, що європейські санкції проти Росії – це бомба, але йому соромно і страшно приїхати до Києва, щоб побачити, як це жити під справжніми бомбами та ракетами. Коли президент Німеччини Вальтер Штайнмаєр перебував під час офіційного візиту в Україні, то мав від російських бомбардувань ховатися у бомбосховищі міста Чернігів. Тоді він реально оцінив, як це жити під російським ракетним терором, і кардинально змінив своє ставлення до московської агресії. Віктор Орбан, міг би також відчути, як російські ракети постійно падають на столицю України, чому під Києвом зруйновано цілі міста Бородянка та Буча, як українська армія знищує бойовий потенціал російських окупантів, які, за словами російських пропагандистів мали б після захоплення України наступати на Берлін, Будапешт і Відень. І тоді Путін справді міг би скинути російські бомби в Угорщині, не тому, що проти РФ запровадили європейські санкції, а тому, що українці не змогли зупинити російського агресора у своїй країні, не маючи відповідної зброї, надання якої завжди блокує Будапешт, а також фінансової допомоги ЄС у сумі 18 мільярдів євро, які Україна ледве отримала завдяки угорському шантажу.

Путін перетворився на монстра за допомогою кількох європейських лідерів, які завжди підігравали його бажанням. Найбільше ми бачимо катастрофічні наслідки політики Ангели Меркель. Вона представляла Путіна німецькому бізнесу як поважного політика, а тепер Москва каже, що піде з армією на Берлін. На свій захист Меркель заявила, що свідомо підтримувала Мінські угоди, щоб Україна мала час підготуватися до війни з Росією. Це навіть збентежило серійного брехуна Путіна, який оцінив таку позицію колишньої канцлерки Німеччини як нещиру та продажну. Київ теж не буде аплодувати такому. Ми добре пам’ятаємо, що Ангела Меркель ніколи не тиснула на Москву через тимчасову окупацію частини українських територій. Вона позиціонувала себе як посередниця між окупантом і жертвою агресії. І весь час боялася, що Москва звинуватить її в зайвій проукраїнській позиції, що всі українські території, захоплені росіянами, треба повернути. Як власне Меркель нібито допомогла Україні виграти мирний час, зараз важко сказати. Але точно тоді Берлін і пальцем не поворухнув, щоб допомогти Україні підготуватися до можливого нападу Росії. Заява колишньої канцлерки зараз звучить не стільки смішно, як сумно.

Але, схоже, російський солдат таки не прийде ні в Берлін, ні в Будапешт, ні на Балкани, куди мав би привести його загарбницький апетит Кремля. Росія втрачає свої найкращі підрозділи в Україні, українська армія щодня виснажує російські сили, які втратили бойовий потенціал для наступу конвенційними озброєннями на Європу. І тепер за військової допомоги союзників українська армія має повністю витіснити російського агресора з української території. Берлін нарешті надає Києву зброю та фінансову підтримку. Німці застрягли тільки на передачі танків Leopard і системи протиракетної оборони Patriot. Українцям потрібно захистити цивільні об'єкти в містах застосовуючи "Патріот", а за допомогою "Леопардів" змусити російську армію якомога швидше повернутися додому. Але Берлін чогось калькулює і боїться. Офіційний же Будапешт, нехтуючи заявами Кремля про можливе прибуття російської армії на угорську землю, продовжує грати на боці Путіна. Можливо Орбан отримав якісь особисті гарантії від глави Кремля. Низка ж балканських країн чим можуть допомагають Україні зброєю радянського виробництва, але Белград не хоче вводити санкції проти держави-агресора. Тамтешні політичні радикали навіть мріють про прибуття російських солдатів, які б допомогли їм поширювати в регіоні поруч з російським і сербський світ. Нинішнє загострення ситуації в Косово – суто московський сценарій. Але Європа і США не мають наміру танцювати під російську балалайку. Тож ми чекаємо на нормалізацію, в якій зацікавлені всі, крім Кремля. Але країна, яка спонсорує тероризм, тут може сильно отримати по пальцям.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...