Росія роздмухує значення БРІКС, але факти свідчать про інше: які "найважливіші" пропозиції провалилися і в чому конфлікт країн-учасниць

Учора, 22 жовтня, у Росії стартував міжнародний саміт БРІКС, який часто називають російським проєктом, хоча це не так. Втім країна-агресор використовує організацію переважно в інформаційному контексті, щоб протиставляти її ЄС, а останнім часом і для того, щоб обходити санкції, введені проти неї західними країнами.

Якось під час свого виступу перед студентами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка я назвав БРІКС подібністю до "Клубу "Сніданок".

"Клуб "Сніданок" – це класична молодіжна картина, знята культовим американським режисером Джоном Г'юзом у 1985 році, яка розповідає про учнів старших класів, що були покарані адміністрацією школи і тому вони проводять суботу в шкільній бібліотеці. Протягом усього фільму між героями розвиваються відносини, розкриваються характери, але після завершення суботи вони розходяться по домівках і… І все.

Ось і БРІКС багато в чому нагадує сюжет цього фільму – хулігани та тихоні, які часом виявляють свій прихований бунтарський характер, зібралися в межах однієї організації, з метою показати всьому світу "щось", а в результаті з часу свого заснування у 2009 році так нічого і не показали.

ККД БРІКС

На сьогодні у складі БРІКС перебувають 9 країн і ще декілька виявили бажання приєднатися. Спочатку БРІКС складався з Китаю, Індії, ПАР, Бразилії та Росії, потім додалися Єгипет, Іран, ОАЕ та Ефіопія.

Російська пропаганда любить маніпулювати і роздмухувати значення БРІКС тим, що жонглює офіційними і цілком реальними цифрами на свою користь, зазначаючи, що сумарний ВВП організації більший за показники ЄС і G7, а динаміка розвитку економіки одна з найвищих у світі. І це не дивно за наявності у складі БРІКС таких найбільших економік, як Індія та Китай, сумарний валовий внутрішній продукт яких перевищує ВВП решти членів БРІКС, але питання – а толку з того?

Китай та Індія навіть між собою є не торговими партнерами, а антагоністами, що історично склалося! Тоді, можливо, торгівля з іншими членами БРІКС у них на високому рівні? Теж ні. Практично вся економіка що Китаю, що Індії залежить не від постачання до країн БРІКС, а від експорту до "ворожих" США та ЄС!

Ось так міф, що вибудовується російською пропагандою, руйнується в секунду елементарною статистикою з експорту, імпорту і товарообігу всередині БРІКС і з країнами, з якими організація повинна конкурувати, зі США і ЄС. Економіка країн БРІКС тотально залежить від торгівлі з конкурентами!

При цьому БРІКС – це вкрай недієздатна організація.

Наприклад. У 2014 році організація оголосила про створення Нового банку розвитку (НБР), який практично відразу став обходити Росію в питаннях кредитування, а в межах санкцій 2022 року взагалі поставив заборону на транзакціях з російською стороною.

У 2019 році тотальним провалом завершився запуск фонду облігацій БРІКС у національних валютах, який, за задумом організаторів, і особливо Росії, мав завдати нищівного удару по долару і запустити світовий процес дедоларизації. Запуск фонду анонсували у 2017 році, але це так і не відбулося.

У тому ж 2017 році Рада безпеки Росії доручила Мінкомзв'язку та МЗС вирішити питання щодо створення в країнах БРІКС власної системи кореневих серверів DNS. Таке доручення свідчило про спробу створення у межах країн-учасниць БРІКС окремого інтернету, що критично сприйняли інші учасники і таку ініціативу відхилили.

Тоді Росія стала ініціатором створення та впровадження платіжної системи BRICS Pay. Найсмішніше, що у 2017-му РФ використала найжалюгіднішу серед країн БРІКС національну платіжну систему "Мир" з обсягом національних карток у 50 млн, тоді як бразильська ELO перевищує 150 млн карток, індійська RuPay – 500 млн, а китайська UnionPay – 6 млрд.

У 2024 році під час саміту БРІКС у Казані учасникам заходу радили приїжджати з готівковою валютою – у зв'язку з проблемами роботи міжнародних платіжних систем у підсанкційній Росії.

А, мабуть, найбезглуздіша ідея в межах організації прозвучала у 2019 році на саміті у Бразилії. Тоді президент Російської Федерації, а нині воєнний злочинець, який перебуває у розшуку МКС, Володимир Путін під час свого виступу запропонував зробити російський рубль основним засобом взаємних торгових розрахунків між країнами БРІКС... Про підсумки "успіху" такої пропозиції, гадаю, не варто навіть говорити.

Проєкти єдиної валюти (конкурента євро та долара) та єдиної криптовалюти (конкурента Bitcoin) провалилися з тріском, а торгівля в національних валютах усередині учасників БРІКС вигідна лише країнам-операторам своїх національних валют, але не їхнім партнерам.

При цьому БРІКС всіляко позиціонується як організація, що протиставляється західному світу і її успіх не стільки на користь для учасників клубу, як у самій ідеї. Країни, які були в минулому колоніями західних країн або постраждали від колоніалізму, продовжують таїти цю глибоку образу на провини минулих століть і протиставляти себе історичному гнобителю.

Свідомо провальна, прихована в глибині ідеологія міжнародної організації, найсильніші економіки якої залежать від співпраці з цим самим західним світом. Парадокс, але факт, яким у своїх особистих цілях користується Росія, що є далеко не найбільшою економікою, однак накручує пропагандистський маховик на темі БРІКС.

Але проблема економік організації – це квіточки порівняно з внутрішньою ворожнечею учасників організації.

Суперечності БРІКС

Найвідоміша суперечність серед країн-учасниць БРІКС – між Індією та Китаєм. У 2020 році між ними мало не розгорівся конфлікт за спірний прикордонний регіон Ладакх. До того, у 2017 році, не менш серйозні сутички відзначалися у Докламі.

Індія та Китай мають не лише низку невирішених територіальних питань, вони також ідеологічні, культурні, геополітичні та економічні суперники. Тому міф про єдність усередині БРІКС – це лише міф. Після приєднання нових партнерів – тим більше.

Іран та ОАЕ хоча відкрито між собою не ворогують, але саме Ісламська Республіка є регіональною проблемою в Арабській (Перській) затоці. Особливо для Саудівської Аравії, партнера ОАЕ та інших регіональних гравців.

Звісно, поява Об'єднаних Арабських Еміратів у клубі БРІКС зокрема була продиктована позицією Росії, для якої ця країна вже давно перетворилася на найбільший близькосхідний офшорний хаб, особливо у категорії військово-технічного співробітництва. Але у певному сенсі сусідство двох латентних антагоністів також не доповнює взаєморозуміння в рамках організації. Не кажучи вже про намір Туреччини приєднатися до клубу.

Інтерес Росії

Неодноразово я наголошував на тому, що для Росії користь від БРІКС має насамперед пропагандистський характер, певну ідеологічну складову – протиставлення себе Заходу. Але якщо говорити про щось глобальніше, наприклад, економічний розвиток і поглиблення співпраці, – ні.

Країни, що входять до БРІКС, не демонструють не лише стрімкого зростання міжнаціонального товарообігу, а й за багатьма іншими категоріями можуть похвалитися лише середньостатистичними показниками.

Ба більше, Росія так і не змогла домогтися від Китаю підключення його банків до російської системи передачі фінансових повідомлень (СПФП), яка створювалася як аналог SWIFT. Натомість Китай змусив Росію інтегрувати у свою систему китайський CIPS.

Що ж до обходу санкцій, то участь Росії у БРІКС та інших країн-партнерів, то це особливо не позначилося у масштабах контрабандних поставок для російського військово-промислового комплексу різного устаткування. Більшість рішень ухвалюються на рівні влади тієї чи іншої країни і безпосередньо залежать від внутрішніх інтересів, жодним чином не базуючись на якихось "безмежних" можливостях клубу БРІКС.

ОАЕ і до вступу в БРІКС були найбільшим на Близькому Сході офшорним хабом та контрабандним вузлом №1 у світі для постачання до Росії підсанкційних товарів. Аналогічно і Вірменія, яка не виявляє наміру вступати до БРІКС, є одним із найбільших контрабандних хабів із постачання електроніки до РФ.

А тому основний інтерес у БРІКС для Росії – все-таки ідеологічний, оскільки всі інші під час досить глибокого аналізу не демонструють життєздатності.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".