Блог | Росія втрачає зв'язок із реальністю

І може втратити територіальну зв'язність (є такий термін в економіці), тобто розпадеться. Але спочатку поговоримо про логістику.

Про важливість військової логістики

Логістика надзвичайно важлива, особливо військова. Наприклад, під час Кримської війни – я вже писав в OBOZREVATEL про її схожість із нинішньою – парові кораблі європейців загнали російський флот у його базу і успішно висадили величезний десант за тисячі миль від рідних портів. Ці добре озброєні війська розбили росіян у польовій битві під Альмою і взяли в облогу Севастополь, після чого британці налагодили телеграфний зв'язок з експедиційною армією. Між Британією та Кримом курсували понад 400 транспортних суден та кораблів, які справно доставляли на театр військових дій усе необхідне. Справжнє свято військово-технічного прогресу!

Однак невелика сухопутна відстань між Балаклавою, базою союзного флоту і позиціями під Севастополем стала "пляшковим шийкою", в якій могли захлинутися всі зусилля європейців. Їх гужовий транспорт буквально потопав у багнюці, витрачаючи на 15 жалюгідних миль до передової багато днів. Набережна Балаклави була забита боєприпасами і продовольством, і при цьому обложені відчували справжнісінький голод. Причому не тільки гарматно-снарядний, а й буквальний.

Боєприпаси і продовольство доставляли на позиції по ґрунтовці, яку англійські штабні офіцери називали "колією, що проходила місцевістю", так мало вона була схожа на дорогу. Поки стояли погожі дні південної осені, "колія" сяк-так виконувала своє призначення, але пізня осінь, а потім і зима 1854 видалися надзвичайно суворими. Весь листопад йшов безперервний дощ. Траншеї тих, хто тримав Севастополь у облозі заливало водою, ґрунтові дороги розмило, а намети в таборі англійських військ тонули під чорним, воістину кіммерійським небом у чорному, бездонному, воістину первісній багнюці! А у грудні, уявіть собі, випав глибокий сніг і настали морози. Сувора негода – хто ж міг припустити, що в Росії буває зима? – застала зненацька британську армію. І французьку теж, хоча дядьком Наполеона III був сам великий Бонапарт, який добряче постраждав від "генерала Зима".

Весь грудень та січень становище з дорогами було відчайдушне. Доставка гармат та мортир на позиції припинилася, виникла серйозна загроза повної зупинки підвезення продовольства. Саме тоді, до речі, британці почали харчуватися консервами, а для захисту від пронизливих вітрів придумали в'язану шапку-маску "балаклаву", що закриває обличчя, яку носять спецназівці всього світу. Але головне, за короткий термін, за сім тижнів у січні-березні 1855 року вони проклали залізницю на паровій тязі завдовжки 22,5 км. Вона пов'язала Балаклаву з фронтом, вирішила транспортні проблеми – і тим самим кінець війни!

Я навів уривок зі своєї книги "Синоп – піррова перемога", присвяченої 170-річчю Синопської битви, що відбулася 30 листопада 1853 року. Книга скоро публікуватиметься у популярному виданні "7 мистецтв". Ось і зараз ЗСУ методично знищують логістику російських інтервентів, що вже призвело до снарядного голоду, і Путін змушений клянчити боєприпаси у Кім Чен Ина. Подальший підрив логістики полегшить знищення особового складу армії агресора, а це – Тімоті Снайдер абсолютно правий! – тобто повне знищення його армії може призвести до перемоги України. Без цього Путін не припинить війни.

Територіальна зв'язаність Росії

Але логістика визначає не лише хід та результат війн, а й долю країн! Недарма в новому пакеті санкцій США серед понад 100 компаній фігурують "Трансмашхолдинг", найбільший російський виробник рухомого складу для залізниць, а також АвтоВАЗ, ГАЗ, "Соллерс", "Москвич" та інші провідні компанії автопрому.

Всі вони забезпечують територіальну зв'язаність величезної країни, що надзвичайно важливо саме через її розміри. Не будемо вести мову про безладність небезпечних ідей, що правлять Росією, про безладність мислення її керівників, поговоримо про речі вагомі, грубі, зримі – про транспорт.

Недавня гучна аварійна посадка аеробуса А-320 зі 170 пасажирами на пшеничне поле в Сибіру підкреслює важливість цього аспекту для такої великої країни – і для її цілісності. Авіапарк Росії після введення західних санкцій досить швидко скорочується через відсутність поставок вузлів і запчастин, надій на нові вітчизняні літаки немає, хоч би які мрії плекав наївний Путін, а це означає, що зв'язки між регіонами будуть слабшати. Адже до багатьох віддалених територій "тільки літаком можна долетіти", як співалося у радянській пісні моєї молодості. Доріг туди не прокладено або вони, як говорили згадані англійці, є "колією на місцевості".

Але – що вже казати про авіацію! – за даними Росстату йде скорочення кілометражу доріг з твердим покриттям! Тобто дві головні біди Росії загострюються: дурнів все більше, зважаючи на еміграцію розумних, а доріг все менше. Нещодавно Путін відкривав дорогу Москва-Казань – це лише 300 км, але на неї пішла чи не третина грошей, виділених у бюджеті країни на дорожнє будівництво.

До того ж у країні розпочався дефіцит моторного палива та зростання цін на нього. Виявився дефіцит гуми для вантажного автотранспорту. Загалом, і цей вид транспорту переживає не найкращі часи. До речі, оцініть діалектику логістики: бензин і мазут зникли насамперед у південних та південно-західних областях, що спричинено близькістю театру воєнних дій – фронт пожирає все. У свою чергу, дефіцит пального послаблює країну-агресора та полегшує завдання ЗСУ.

Але продовжимо нашу транспортну сагу. Залізниці? Погляньте на карту, їхня мережа в Росії рідкувата, а розвивати її пізно, бо справа ця нешвидка, грошей на неї немає, та й санкції призвели до великих проблем із виробництвом та ремонтом рухомого складу. Пам'ятається, зупинявся Тихвінський вагонобудівний завод, провідний виробник вантажних вагонів, у Росії не виробляють необхідних для рухомого складу підшипників тощо і т.п. Ну, а зараз, після введення санкцій проти "Трансмашхолдингу", проблеми ще більше загостряться.

Морський транспорт? Там ще гірше й днями Костін, котрий ВТБ (Зовнішторгбанк) наклав лапу на ОСК, Об'єднану суднобудівну компанію. Ту створили нещодавно для підйому справ у суднобудуванні, за її допомогою розпилили багато мільярдів, але й тільки. Ах так, ще справили величезні борги! Тож Костіна цього разу підвів нюх: він сподівався на бюджетні вливання, але бюджетні засіки порожні.

Загалом, куди не кинь, скрізь клин, і зв'язність Росії швидко слабшає. Якби що - і навіть пару батальйонів Росгвардії для придушення хвилювань важко буде перекинути! Тому даремно проводять паралелі з Іраном та Північною Кореєю, мовляв, Росія може, як і вони, гнити довго. Не зможе. Розвалиться. Іран і Корея порівняно невеликі і монолітні, тоді як Росія величезна і різнорідна навіть без урахування поліетнічності. І послаблення зв'язків між регіонами призведе до послаблення центральної влади.

Між іншим, знамениту фразу про дві головні біди Росії приписують крім Карамзіна, Гоголя, Салтикова-Щедріна та ін. також Миколі I. Мовляв, вперше вона прозвучала після прочитання їм відомої і досі злободенної книги маркіза де Кюстіна "Росія в 1839 році : "Бл…ь, та в Росії всього дві біди – дурні та погані дороги!" ― вигукнув цар. Якщо це так, то треба зауважити, що ні з чиїх інших вуст вона не звучала символічно.

Зрозуміло, що найбільше за цілісність Росії переживають жителі її європейської частини і особливо москвичі – звичайно, залишитися без такої ресурсної годівниці, як Сибір та "севера"! Після цього Московія приречена на жалюгідне животіння. Але можу їх заспокоїти: ні 2024-го, ні 2025 року Росія, мабуть, зв'язаності не втратить. Якщо, звичайно, не прилетить чорний лебідь чи здоровенний смажений півень. Заколот Пригожина показав реальність такої можливості.

А ось далі гарантій жодних. За історичними мірками події розвиваються дуже швидко і не на користь збожеволілої країни, що втратила зв'язок з реальністю.