Саміт миру у Швейцарії: чи знайде світ шлях до закінчення війни в Україні

15-16 червня у Швейцарії відбудеться Саміт миру, на якому Україна сподівається заручитися підтримкою міжнародної спільноти для досягнення миру на своїх умовах. Росію не запросили, але вона раніше оголосила, що не має наміру брати участь у цій зустрічі.

Від початку Україна планувала заручитися підтримкою формули миру Володимира Зеленського, що містить 10 пунктів, включно з повним виведенням російських військ з окупованих територій, від великої кількості країн. Однак саме для цього кількість пунктів довелося суттєво зменшити. Тепер на саміті обговорюватимуться питання, що становлять широкий міжнародний інтерес і не викликають протиріч – це забезпечення ядерної та продовольчої безпеки, свобода судноплавства, а також гуманітарні питання, серед яких повернення військовополонених та викрадених Росією українських дітей.

Про те, що собою являтиме український Саміт миру у Швейцарії та яких результатів можна від нього чекати, – у матеріалі OBOZ.UA.

Хто братиме участь

Відео дня

На початку травня швейцарський уряд надіслав 160 запрошень потенційним учасникам. Запрошення отримали не лише держави, а й дві релігійні інституції – Святий Престол у Ватикані та Вселенський патріархат Константинополя, а також три міжнародні організації – ООН, ОБСЄ та Рада Європи. На сьогодні точна кількість учасників усе ще не відома, але свою участь у Саміті підтвердили близько 90 країн та організацій, половина – з Європи та Північної Америки, половина – з Глобального Півдня. Представники швейцарської влади зазначають, що остаточний список учасників буде оприлюднено лише 14 червня ввечері.

Вже точно відомо, що важливі країни Глобального Півдня, такі як Китай, ПАР, Бразилія, Мексика та Саудівська Аравія, вирішили проігнорувати конференцію, але буде Індія.

Китай наприкінці травня офіційно заявив, що не братиме участі в зустрічі у Бюргенштоку. У Пекіні зазначили, що підтримають лише ті саміти, де будуть представлені обидві сторони "конфлікту", а Росію на саміт не запросили. Спочатку МЗС Китаю подавало позитивні сигнали. Але після візиту російського диктатора Путіна до Сі в середині травня настрій змінився: Китай втратив інтерес до конференції. Ба більше, Пекін розпочав агресивну кампанію спротиву українському саміту, про що навіть заявив президент України.

Відмова Пекіна – певне розчарування для України, адже його участь, хай навіть на рівні спеціального представника, надала би саміту значно більшої ваги, а конференція могла б чинити тиск на РФ, щоби там справді розглянули параметри миру, узгоджені міжнародною спільнотою.

Не буде на саміті у Швейцарії і президента США Джо Байдена. Замість нього США представлятиме віцепрезидентка Камала Гарріс. При цьому про якісь великі розбіжності між Україною та Штатами навряд йдеться, адже Зеленський і Байден під час саміту G-7 в Італії вчора вже підписали безпекову угоду між Україною та США, розраховану на 10 років. Це не залишає сумнівів у тому, що Америка продовжує підтримувати Україну.

Навіть за такого розвитку подій саміт виглядає доволі представницьким міжнародним заходом. Очікується, що його відвідають понад чотири десятки президентів і прем'єр-міністрів, зокрема президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, президент Аргентини Хав'єр Мілей, радник президента Джо Байдена з національної безпеки Джейк Салліван.

Про що говоритимуть

Початкові цілі саміту у Швейцарії були звужені порівняно з основним мирним планом України з 10 пунктів. В очах західних партнерів України цей план видається бажаним, але поки нереальним. А країнам, які не входять до умовного Заходу, він здається неприйнятним.

У результаті з десяти пунктів формули Зеленського було обрано три найменш дискусійні: забезпечення безпеки атомних електростанцій, продовольча безпека, а також звільнення всіх полонених та повернення українських дітей, незаконно вивезених у Росію. Але все ж це початок, перш ніж буде нагода перейти до складніших моментів – виведення військ РФ, питання кордону, репарацій, спеціального трибуналу.

У спільній заяві за підсумками саміту не буде заклику до виведення російських військ з української території, повідомляє японський телеканал NHK із посиланням на проєкт документа. За даними дипломатичних джерел телеканалу, цей пункт було виключено з комюніке через позицію низки країн Азії та Близького Сходу, які підтримують зв'язки з Росією, але погодилися взяти участь у заході.

Зі свого боку уряд Швейцарії повідомив, що метою зустрічі також буде "спільне визначення дорожньої карти" щодо залучення України та Росії до майбутнього мирного процесу.

Про це в інтерв’ю українським ЗМІ говорить і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. За його словами, всі розуміють, що Росія наразі не налаштована на мир, вона прагне війни та знищення України. В таких умовах просування до миру буде поступовим. Саме тому обрано перші три пункти формули миру, які мають найширший консенсус, а далі відбуватиметься розгляд решти пунктів.

"Принцип паралельного залучення Росії вже був відпрацьований у 2022 році під час переговорів про "Чорноморську зернову ініціативу": Україна обговорює з низкою країн низку умов, потім ці країни обговорюють їх із Росією. Тоді це були Туреччина та ООН, зараз це набагато масштабніша ініціатива, але й рівень викликів масштабніший", – зазначає Кулеба.

Чого чекати

Очікувати якогось прориву від саміту, мабуть, не варто. Росія ігноруватиме будь-які ухвалені там рішення, про що Кремль уже чітко заявив, а Китай підтримав. Треба розуміти, що реальний тиск і дипломатичні заяви – це абсолютно різні речі. Наприклад, якби можна було переконати країни Глобального Півдня більше не купувати російські енергоносії, то в Росії принаймні могли б замислитися щодо зупинення бойових дій в Україні на лінії, де зараз перебувають війська. Але якщо РФ продовжує за рахунок Китаю, Індії та Бразилії збагачуватись, жодних підстав у РФ закінчувати цю війну в принципі не існує. І ніякий Форум миру в Швейцарії навіть на крок не наблизить можливість цього завершення, як би нам того не хотілося.

Варіантів розвитку подій може бути кілька. За першим учасники саміту ухвалюють спільну підсумкову декларацію з трьох зазначених тем – продовольство, звільнення полонених та дітей і безпека ядерних об'єктів. Однак такі кроки не викликають жодних конкретних дій у напрямі миру з боку Росії, тобто вона їх просто ігноруватиме.

За іншим варіантом, конференція стає відправною точкою для наступної зустрічі, можливо, у Саудівській Аравії, вже за участю Росії. Однак можливий і інший розвиток подій – спільної підсумкової декларації не буде через позицію близьких до Китаю та Росії країн. Що означатиме остаточне формування протиборчих блоків – західного та "незахідного".

Китайська альтернатива

Останнім часом Китай активізував інформаційно-пропагандистську роботу з протидії українському саміту. Спеціальний представник Пекіна з євразійських справ Лі Хуей минулого місяця відвідав провідні країни Глобального Півдня. Китай намагався переконати ці країни відмовитися від участі у швейцарському саміті й приєднатися до його мирного плану з шести пунктів, і список "відмовників" засвідчує, що певною мірою йому це вдалося.

За тиждень до того, як відмовитися від участі у саміті, міністр закордонних справ КНР та радник президента Бразилії з питань безпеки оголосили про власну мирну ініціативу, у якій ідеться про "взаєморозуміння між країнами щодо політичного врегулювання української кризи". Це перший випадок, коли Китай підписав спільну заяву з іншою країною щодо війни в Україні.

Головне з цього документа – заморозка війни та фактичне узаконення окупації українських територій, про територіальну цілісність України не згадується так само, як і про дії Росії як агресора, війна називається "українською кризою". Натомість йдеться про деескалацію та прямий діалог між сторонами.

Міністр закордонних справ Китаю Ван І заявив, що вже понад два десятки країн підтримали ініціативу Пекіна "щодо врегулювання "конфлікту" Росії та України", а також те, що Пекін виступає за скликання "справжньої мирної конференції, яку визнають обидві країни, і з чесним обговоренням усіх мирних планів". Тобто на сьогодні можна констатувати – Китай не тільки відмовився від участі у саміті, але й агресивно просуває власний альтернативний "мирний план", який збігається з російським.

Цей конкуруючий проєкт можуть внести до наступного саміту, який може відбутися в Саудівській Аравії за кілька місяців. Очікується, що у саміті візьмуть участь і росіяни. Ер-Ріяд підтримує добрі стосунки і з Україною, і з Росією. Він міг би стати надійним посередником між двома сторонами – на відміну від Китаю, який українці розглядають як близького союзника Кремля.

Саміт зафіксує розподіл світу

"Початкові очікування від можливих результатів саміту були іншими, але виявилося, що Китай повністю перейшов на бік Росії, а за ним і країни, які на нього орієнтуються, що обумовило відсутність певної кількості провідних світових гравців. Так, Україна має підтримку вільного світу, але виявилося, що наша земна куля – це ж не тільки демократичні держави, тому Україна була вимушена змінити порядок денний цього саміту", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.

На думку дипломата, цей саміт уже демонструє факт певного розподілу у світі – на демократичний і авторитарний табори, а також країни, які перебувають між цими двома світами.

Головна причина, чому певні країни ставляться до цього саміту й мирних ініціатив України прохолодно, – важка ситуація на фронті для України, що рефлексує на весь переговорний процес. Умовно, якби на момент саміту ми звільнили половину Луганської області, повернули Запорізьку область і Херсонщину, на заході було б набагато більше учасників, і, можливо, крім трьох пунктів, ми би додали ще якісь.

"Так, офіційно ніхто не визнає право сильного знищувати слабшого, але більшість країн дивляться, хто на сьогодні перемагає, і на це орієнтуються. Так чи інакше, але сам факт проведення цього саміту є позитивним кроком. Більш як половина учасників будуть представлені на найвищому рівні – це президенти, прем'єри. І ті питання, які буде винесено на широкий розгляд, дуже важливі. Вже зважаючи на це, саміт матиме дуже корисну функцію.

Чи хотілося б, щоб результати були кращі? Хотілося б, але ми бачимо велику протидію Китаю та Росії, які досягли деяких своїх цілей. Та все ж ухвалення спільного рішення, яке так чи інакше вимагатиме дій Росії в галузі ядерної безпеки, звільнення військовополонених та дітей, – уже добрий початок. За інакшого розвитку подій РФ буде змушена виправдовуватися, чому вона не пішла на ці гуманітарні пропозиції більшої частини світу, що призведе до втрати підтримки серед країн, які займають нейтральну позицію", – зазначає Олександр Левченко.