Блог | Шкода, що у Путіна беруть інтерв’ю, а не показання, які він має давати слідчому

Одне з поважних західних видань звернулося з проханням прокоментувати інтервʼю путіна відомому американському журналісту. Кілька моїх міркувань щодо цього.

1. Єдине, що реально викликає певні реакції, це те, що у путіна — військового злочинця з ордером на арешт від Гаазького трибуналу — беруть інтерв’ю, а не показання, які він має давати слідчому. Це те єдине, що він має робити на останку свого життя, скільки б йому не залишилося. Така журналістська всеєдність викликає огиду подібно тому, коли відчуваєш сморід або випадково нога потрапила у щось бридке.

Невже журналіст, сидячи поряд із цим покидьком, не розумів, кому він запопадливо підтакує тому, на руках котрого кров не абстрактна, а справжня — понад 500 українських дітей, десятки тисяч інших невинних літніх людей, жінок… І коли цей журналіст повернеться до США і буде дома обіймати своїх дітей, нехай уявить, що їх може не бути, оскільки їх вчора вбила російська ракета, а його батьків розчавив російський танк.

2. Не слухав цього інтерв’ю, бо це позбавлено будь-якого сенсу. Й зайвий раз у цьому переконався, прочитавши тези з нього. Всі путінські розмови про Україну переписані під копірку, де з одного боку вічно ображена росія та маячня самого путіна, а на іншому боці — весь світ, який тільки й мріє захопити "багатства" росії, солдати якої крадуть в Україні унітази.

3. путін — хвора людина, яка існує у вигаданому світі, котрого немає і якого ніколи не буде. Його пізнання в історії в цілому й історії України зокрема базуються на особистих психічних розладах з ознаками маніакальності. Більш точний діагноз можуть поставити спеціалісти. А чи можна мати справу з божевільним? Україна всі висновки стосовно того, як треба розмовляти з путіним, зробила. Сподіваюсь, що такі інтерв’ю допоможуть протверезіти західних політиків.