"Солдати Кіма" проти ЗСУ: навіщо вони Путіну, чому невдоволений Китай і чи введуть тепер війська НАТО в Україну

Держдума Росії 24 жовтня ратифікувала договір із КНДР про так зване "всеосяжне стратегічне партнерство", який передбачає зокрема й військову підтримку. Але не чекаючи цього факту, Пхеньян уже активно почав його виконувати – відправив близько 8 мільйонів снарядів власного виробництва, балістичні ракети, а тепер і солдатів на фронт в Україну.

Поява тисяч північнокорейців на полі бою означатиме ескалацію війни, але реакція Заходу (як для такого розвитку подій) поки що досить стримана. Тільки Південна Корея вживатиме "поетапних заходів" проти КНДР та РФ у відповідь на їхню військову співпрацю. Зокрема, Сеул розглядає можливість відправлення в Україну наступального та оборонного озброєння.

28 жовтня Південна Корея на екстреному засіданні Північноатлантичної ради надала основні факти військової співпраці між РФ та КНДР представникам НАТО. За результатами зустрічі генсек Альянсу Марк Рютте зазначив, що війська КНДР уже в Курській області, а це значна ескалація з боку РФ, але не конкретизував, як саме реагуватиме НАТО.

Про те, які наслідки матиме залучення Росією до війни проти України північнокорейських солдатів, – у матеріалі OBOZ.UA.

Чому це не так позитивно для РФ, як здається

Присутність північнокорейських військ у Росії видається перемогою та черговою "кузькіною матір’ю" для Заходу. Однак важливість навіть 12 000 нових солдатів необхідно розглядати у контексті. Наприклад, росіяни втрачають стільки людей за десять днів боїв. Тому така чисельність явно не змінить основної арифметики війни. Зважаючи, що КНДР провокує та готується до війни із сусідньою Південною Кореєю, навряд чи вона дозволить собі передати Путіну сотні тисяч своїх солдатів.

Такий крок більше схожий на прояв слабкості, адже якщо "все йде за планом" і Росія перемагає, як стверджує диктатор РФ Путін, то навіщо тоді Москва залучає іноземців на свою сторону. Тобто "солдати Кіма" можуть свідчити, що Росія "у розпачі й шукає варіанти, бо не хоче проводити мобілізацію самостійно". Про це говорить і генеральний секретар НАТО Рютте: "Перекидання північнокорейських військових у Курську область – це ескалація війни та ознака почуття безвиході, що зростає, у Путіна".

Однак є припущення, що залучення корейців на фронт необхідне Кремлю для посилення позиції на ймовірних переговорах, про які всі говорять, і демонстрації союзницьких можливостей із КНДР на фоні зменшення допомоги Україні від Заходу та все ще відсутності дозволу на удари далекобійною зброєю углиб РФ. Мовляв, Москва має реального союзника, який готовий із російським диктатором на все, а чого варті ваші західні партнери?

Реакція поки що стримана

Генсек НАТО Рютте заявив, що може офіційно підтвердити присутність солдатів Північної Кореї в Курській області Росії, лише 28 жовтня після зустрічі з представниками Південної Кореї. В Альянсі нарешті визнали, що "військова співпраця Росії і Північної Кореї, що поглиблюється, – загроза для Індо-Тихоокеанського та Євроатлантичного регіонів". Однак, як зазначають західні ЗМІ, поки що потенційна відповідь на такі кроки НАТО обмежена. Вона може включати посилення підтримки України (про що може йтися, звісно ж, не повідомляється) та зміцнення партнерських відносин в Індо-Тихоокеанському регіоні.

У США хоча й визнали факт присутності раніше за НАТО, але заявили, що "уважно стежать за відправленням КНДР військ для участі у війні в Україні". При цьому так і не надали дозволу на удари американською зброєю по території РФ. Про це заявив координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі під час останнього брифінгу.

Паралельно у Конгресі США запропонували американським військовим завдати удару по північнокорейських військах в Україні.

"Адміністрація Байдена-Гарріс має чітко позначити, що участь північнокорейських військ у цьому конфлікті є "червоною лінією" для США. Якщо війська Північної Кореї вторгнуться на суверенну територію України, Сполучені Штати мають серйозно розглянути варіант прямих воєнних дій проти північнокорейських військ", – заявив голова Комітету з питань розвідки Палати представників Конгресу США республіканець Майк Тернер. Але такі заяви більше схожі на тролінг чинної адміністрації, аніж на потенційні кроки у відповідь від США.

Ідея Макрона про розміщення військ в Україні знову жива?

Французький президент висунув свою пропозицію у лютому, але її було швидко відхилено канцлером Німеччини Олафом Шольцом, який заприсягся, що ні європейські, ні натовські війська не будуть розміщені в Україні.

Після підтвердження появи військ КНДР міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що європейським країнам настав час повернутися до ідеї президента Франції про розгортання військ в Україні.

"Ми маємо повернутися до "чобіт на землі" та інших ідей, запропонованих Макроном. Адже Північна Корея справді зробила це. Ми все ще відстаємо, реагуючи на ескалацію, замість звернути її назад. Ідеї ​​Макрона необхідно переглянути, краще пізно, ніж ніколи", – сказав Ландсбергіс.

Однак, як повідомляє видання Politico, країни Євросоюзу порушать питання про відправлення миротворців до України тільки після завершення війни. Зокрема, колишній посол США в Японії Кеннет Вайнштайн заявив, що європейські країни мають підготуватись до відправлення контингенту в Україну, щоб надати "серйозні гарантії безпеки". На його думку, у разі створення демілітаризованої зони між Україною та Росією її мають займати саме європейські сили, а не НАТО.

Чи отримає Україна нового союзника?

Здається, Путін та Кім Чен Ин "створили" для України нового міцного союзника. Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль заявив, що Сеул "не сидітиме склавши руки", поки КНДР відправляє війська на війну в Україну, й готовий вжити заходів. До останніх днів країна, яка є одним із провідних виробників сучасної зброї, зберігала принцип неприпустимості прямого постачання летальної зброї Україні.

"Якщо КНДР відправить спеціальні сили на війну в Україну в межах співробітництва з РФ, ми будемо підтримувати Україну поетапно, а також розглянемо та реалізуємо необхідні заходи для забезпечення безпеки на Корейському півострові", – сказав Юн Сок Йоль. За його словами, Сеул готовий розглянути можливість відправки зброї в Україну, оскільки передбачуване розгортання північнокорейських військ у Росії є "провокацією, що загрожує глобальній безпеці не тільки на Корейському півострові, але й у Європі".

Сі все це не подобається

Перекидання в Росію військ КНДР "стало драматичним кроком, і Китаю це нітрохи не подобається", вказує Financial Times. Значне зближення КНДР і Росії може призвести до дестабілізації на Корейському півострові й навіть ширше у Далекосхідному регіоні. З одного боку, Пхеньян може отримати від Москви сучасніші військові технології, зокрема для ракетної та ядерної програм, що прискорить гонку озброєнь у регіоні, але з іншого боку, у відповідь демократичні країни регіону зміцнюватимуть свій альянс в Азії.

Невдоволення китайської влади виявилося ще до того, як стало відомо, що Кім відправив Володимиру Путіну своїх спецпризначенців, щоб ті допомогли йому у війні з Україною. Минулого тижня голова КНР Сі Цзіньпін подякував Кіму за привітання на честь 75-річчя утворення комуністичного Китаю, але опустив вислів, що регулярно вживався досі, "дружня сусідня країна". На Сході такі моменти не відбуваються просто так і мають на меті вказати на проблему.

Така "співпраця" Путіна та Кіма йде у розріз із китайсько-бразильським мирним планом, який Сі активно проштовхує – не збільшувати ескалацію та не розповсюджувати війну на треті сторони. Власне, Сі Цзіньпін у межах саміту БРІКС особисто закликав відмовитися від "підливання олії у вогонь та втягування у війну в Україні третіх країн", але ця заява прозвучала на тлі повідомлень про відправлення до Росії солдатів із КНДР, що ще більше роздратувало китайського лідера.

Фактичний повноцінний вступ Північної Кореї у війну на боці Росії відбувається ще й тоді, коли КНР намагається нормалізувати відносини з деякими країнами Заходу. Адже будь-яке покращення зв'язків із колишніми ворогами може допомогти Китаю компенсувати загострення напруженості у відносинах із США після виборів. Так, Китай повідомив Великій Британії та Японії, що хоче перегорнути сторінку у двосторонніх відносинах. Також експорт вина з Австралії підскочив на понад третину цього року, чому сприяло збільшення постачання до Китаю після того, як країни припинили сварку. Наступним кроком із боку КНР може стати дозвіл на експорт морепродуктів із Японії, і все це відбувається на тлі заяв про покращення взаємовідносин між цими країнами. Але всі ці кроки можуть виявитися марними через посилення російсько-північнокорейської "дружби".

Якщо й надалі просто за всім спостерігати, то диктатури перемагатимуть

Щодо реакції Заходу на появу солдатів КНДР, то весь час війни відчутне певне запізнення. Очевидно, найближчими днями пролунають заяви стурбованості й занепокоєності. І потім, коли почне ця інформаційна хвиля спадати, корейські війська можуть уже застосовувати й на території безпосередньо самої України. Що стосується логіки дій Путіна, то мені здається, що це посилення складу військ. Так, поки що ми маємо 10-12 тисяч корейських солдатів, але це перша партія, а далі їх буде тільки більше. Адже в Кореї мільйон військовослужбовців, 4-5 мільйонів резервістів. Тобто там є, що брати", – наголосив голова громадської ліги "Україна – НАТО" Сергій Джердж.

За словами Сергія Джерджа, загалом реакції НАТО, США, Європейського Союзу, ООН фактично поки що немає. І це все на фоні того, що ядерні держави об’єдналися та ведуть війну в Європі.

"Заявляється, що буде посилення протидії "вісі зла" в Індо-Тихоокеанському регіоні. Це все чудово, але що стосовно України, де йде війна і де вже вбивають людей. Тобто ми тут хочемо бачити адекватну реакцію. Ми не просимо багато, а хочемо лише отримати дозвіл, скажімо, для початку бити далекобійною зброєю по військових об'єктах на території Росії. Це щось змінить для НАТО? Я думаю, що нічого. Ми говоримо про те, щоб нам надали запрошення для вступу до НАТО. І саме запрошення – це політичний крок, який теж ще ні до чого нікого не зобов'язує. Це не є жодною ескалацією, а навпаки, поширенням гарантій безпеки", – зазначає Сергій Джердж.

Щодо ідеї Макрона, то, на думку голови громадської ліги "Україна – НАТО", це також можливо й потрібно зробити. Наприклад, розпочавши з розміщення інструкторів для українських військових на території України.

Щодо дій США, то, на думку Джерджа, у Байдена є всі шанси ввійти в історію, як увійшли свого часу Рейган, Рузвельт, Черчилль. Інакше, якщо й далі просто "спостерігати й помірковано розводити руками", то диктатури перемагатимуть.

"Щодо ставлення Китаю до появи корейських солдатів на фронті, то насправді активно співпрацювати КНДР із Росією не могла б без дозволу КНР, яка значною мірою контролює цю державу. Тому така китайська позиція може бути теж грою, аби демонструвати всім: дивіться, ми ніби це і не підтримуємо, не пишіть нас через кому з РФ, КНДР та Іраном. З іншого боку, дійсно, є елементи, які свідчать про те, що, можливо, ця співпраця китайцям дійсно не подобається. Що це може призвести до втягування інших країн в Європі та світі на бік України, скажімо так. І загалом це консолідує Захід як такий. Тобто ці процеси можуть посилюватись", – зазначив Сергій Джердж.