Сподівання без оптимізму: чого чекати Україні від екстреної зустрічі західних союзників на чолі з президентом США

Запланований саміт у місті Рамштайн за участю президента США Джо Байдена щодо питань військової підтримки України не відбудеться. Це доволі болісний момент, адже західним партнерам належало визначити, якими будуть подальша стратегія у війні та обсяг допомоги українцям. Офіційна позиція Заходу не змінюється вже два з половиною роки – Росія має вивести війська з України, а ми продовжимо їй допомагати. Водночас свій скепсис та сумніви щодо подальшої підтримки України західні партнери висловлюють через численні витоки у ЗМІ. На кшталт статті у Financial Times, у якій йдеться про те, що "Київ та його західні союзники поступово йдуть до розуміння того, що Україні доведеться розпочати переговори з Росією та відмовитися від втрачених територій".

Та все ж Байдена очікують у Німеччині 17 жовтня. Планується "тихий приїзд", тому офіційна програма запланована лише на п’ятницю, 18 жовтня. Повідомляється, що короткий візит буде присвячений тим самим політичним питанням, які були заплановані раніше – подальшим діям західних партнерів України щодо її підтримки та війні на Близькому Сході. Тому Україна певною мірою матиме шанс на відповіді на питання, які в останні місяці вона безперервно ставить своїм союзникам (обсяг та номенклатура постачання озброєнь, а також дозвіл їх використання по території Росії). Наголошуючи, що від цього значною мірою залежить подальший розвиток у російсько-українській війні.

Майбутня зустріч відбуватиметься в непростий момент для України ще й тому, що в більшості західних лідерів, які збираються у Німеччині, фактично зараз надскладні питання вдома. Байден та його команда занурені в передвиборчу кампанію Камали Гарріс та вирішення проблеми Близького Сходу, де американці намагаються зупинити велику війну. Президент Франції Макрон програв останні парламентські вибори і з головою поглинений у внутрішні проблеми та протистояння з ультраправими. Щодо німецьких політиків, то вони останнім часом роблять все більш миролюбні заяви. Політичні опоненти канцлера – ультраправі й ультраліві – "осідлали" тему протидії допомозі Україні під назвою "якщо українцям не передавати зброю – настане мир та буде зупинено світову війну". За прямої підтримки Кремля ці наративи добре зайшли певній частині німецького суспільства. Зважаючи на вкрай низький рейтинг і вибори наступного року, Шольц, який і раніше не демонстрував рішучості, тепер має ще більше враховувати цей факт.

Про те, що обговорюватимуть західні лідери під час візиту президента США до Німеччини та чого чекати Україні, – у матеріалі OBOZ.UA.

"Рамштайну" за участю Байдена не буде

Офіційна програма куцого візиту американського лідера до Німеччини запланована лише на 18 жовтня, коли Байден зустрінеться з федеральним президентом Штайнмаєром і канцлером Шольцом у Берліні. Це означає, що зустріч у Рамштайні найближчим часом точно не відбудеться.

Зараз важко сказати, що дійсно спонукало американського президента відкласти цю свою подорож. Очевидно, що основна причина – передвиборча компанія у Сполучених Штатах. Джо Байдену довелося обирати: або вирішувати складні зовнішньополітичні питання, або в час руйнівного стихійного лиха перебувати в країні і продемонструвати, що інтереси простих американців для нього як для президента, а значить і для кандидатки від Демократичної партії та його ймовірної спадкоємиці Камали Гарріс, є важливішими за будь-які питання зовнішньої політики. До цього додалися звинувачення трампістів, які розганяли хвилю, що, мовляв, "чинна адміністрація витрачає мільярди на Україну, тоді як постраждалим від урагану буде важко розраховувати на необхідну допомогу та компенсації".

Для України повноцінний візит американського президента до Німеччини був важливий з багатьох причин. Одна з них – зустріч у форматі "Рамштайн" на рівні лідерів, але цього не станеться. Можливо, у Білому домі вирішили, що кардинальних рішень, які можна було б оприлюднити під час саміту, не передбачається, а таким чином ця зустріч не стане важливим заключним акордом політичної спадщини Джозефа Байдена. Наголошується, що "Рамштайн" все ж таки може відбутися, але вже після президентських виборів у США, а значить, у зовсім іншій політичній атмосфері.

"План перемоги" під питанням

Навіть після того, як президент України представив найвищим посадовим особам США свій "план перемоги", деталі стратегії та те, як її сприйняли, залишаються доволі туманними. Поїздка, яку українські офіційні особи розглядали як ключову можливість переконати США в тому, як підтримувати Україну надалі, поки що не знайшла відгуку у Вашингтоні. Принаймні головний меседж, який лунав на Заході після зустрічі двох президентів, такий: "План перемоги не вразив адміністрацію Байдена, він більше схожий на перефразоване прохання про надання більшої кількості зброї та зняття обмежень на далекобійні удари, але консультації щодо цього питання будуть продовжені".

У Німеччині у Володимира Зеленського, можливо, буде ще один шанс представити "План перемоги" Байдену, який охоплює гарантії безпеки для України з боку НАТО, продовження військової та економічної допомоги, повоєнне відновлення й надання дозволу використовувати західну зброю великої дальності проти цілей на території Росії. При цьому, як зазначається, малоймовірно, що й цього разу вдасться повністю переконати американського президента у необхідності підтримати цей план. Байден все ще прагне ухилитися від негайних фатальних рішень щодо війни в Європі та продовжити час інерції, коли можна поспостерігати, подумати та почекати. І це обумовлено не стільки політикою, як особистими рисами 46-го президента США. Байден – людина-компроміс. Недарма він просидів у Сенаті США 36 років поспіль.

З іншого боку, The Conversation повідомляє, що начебто Байден розробив новий двосторонній план щодо України перед звільненням з посади президента США. Він містить продовження виділення військової допомоги Україні. Стверджується, що чинний президент США все ж хоче показати, що Україна залишається серед пріоритетів Вашингтона, а підтримка триватиме.

"Байден хоче залишити свою спадщину, а досягнутий в останню хвилину прогрес щодо України став би завершальною перемогою, яка надовго запам'ятається", – пише видання.

Тобто дискусія щодо того, як має виглядати подальша стратегія допомоги у протистоянні російській навалі, все ще триває, а її розв’язку ми можемо отримати через кілька днів.

Дозвіл на удари

Одне з головних питань для України – чи поступиться Захід наполегливим проханням дозволити бити американськими та європейськими ракетами вглиб території РФ. Поки що серед партнерів немає єдиної позиції щодо дозволу на такі удари, а "ключові країни" на це не погоджуються.

Особливу твердість виявляє Олаф Шольц. Він взагалі відмовляється постачати українцям німецькі ракети Таурус. Париж і Лондон можуть схилитися до того, щоб дозволити такий крок, але не хочуть ухвалювати це рішення самотужки, без Вашингтона.

"Європейське турне Володимира Зеленського, під час якого він знову поставив це запитання, не принесло нічого нового. Позиція Великої Британії щодо ударів ракетами Storm Shadow вглиб РФ не змінилася", – пише Independent із посиланням на прессекретаря британського прем'єра. А генсек НАТО Рютте заявив, що дозвіл на використання далекобійних ракет західного виробництва для завдання ударів углиб Росії не змінить кардинально ситуацію у війні. Здається, принаймні британці все ж чекають на американську відповідь.

Наразі Байден змушений мислити і діяти в контексті виборчої кампанії, адже на думку американців, рішучий крок поставить США на межу прямого збройного зіткнення з Москвою. І це явно не те, що зміцнило б позиції Камали Гарріс за лічені тижні до виборів 5 листопада.

На те, що питання далеке від позитивного для України рішення, вказує як остання заява Володимира Зеленського, який вкотре публічно закликав Захід "негайно" надати Києву можливість бити західною далекобійною зброєю по території РФ та констатував, що останнім часом жодних зрушень із цього питання "не спостерігається". Так і остання заява Пентагона, що США не знімають обмеження на удари ЗСУ західними ракетами вглиб Росії з урахуванням загрози ескалації.

При цьому перенесення війни на російську територію необхідне із багатьох причин. Це знищення російського воєнного потенціалу й економічних можливостей. Також глобалізація війни необхідна для того, щоб про важливість припинення воєнних дій на російсько-українському фронті замислилися не лише на Заході, а й у країнах Глобального півдня. Насамперед у тому ж Китаї. Якщо війна буде наступними роками продовжуватися у двох країнах, стаючи все більш неконтрольованою, то це дійсно створює можливості для припинення бойових дій.

Гарантії безпеки

Хоча запрошення України до НАТО в ситуації, коли із цим не погоджуються майже всі країни Альянсу, залишається політичною фантастикою, втім, хоча б зміна американської позиції і пошук моделі гарантій для України у наступні роки війни від членів НАТО могли б стати "вагомим сигналом" для Кремля, що, попри його готовність продовжувати війну, він все одно не зможе окупувати всю територію України, на що продовжує сподіватися Москва.

Видання Washington Post стверджує, що союзники України зараз розглядають можливості надання більш конкретних обіцянок, які стосуються членства країни у НАТО. І саме таке питання може розглядатися у Німеччині. Financial Times також підкреслює, що Україна дійсно може отримати гарантії безпеки від НАТО, однак за винятком територій, які сьогодні перебувають під окупацією РФ, а також те, що Байден до завершення терміну своїх повноважень у січні 2025 року може погодитися на певні зрушення щодо майбутнього членства України в Альянсі.

Про гарантії безпеки говорить і ексгенсек НАТО Єнс Столтенберг: мовляв, будь-яка мирна ініціатива щодо України має їх містити, насамперед з боку США. Інакше, на його думку, Росія "не поважатиме жодних ліній, проведених на карті". За словами Столтенберга, Україна може бути прийнята до НАТО без втрачених територій, у такому разі гарантії безпеки поширюватимуться лише на підконтрольні Києву території. Тобто знову активно обговорюється західнонімецька модель для України, коли її запросять до НАТО в кордонах 1991 року, а гарантії безпеки нададуть для тих територій, які перебувають під контролем легітимного українського уряду.

Зустріч чотирьох

Президент США під час свого візиту до Німеччини має зустрітися не лише із федеральним канцером Олафом Шольцом, а й з прем'єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером та президентом Франції Еммануелем Макроном. Чотири лідери західного світу мають на меті обговорити як війну Росії проти України, так і конфлікт на Близькому Сході. Узгодити спільні дії не лише протягом наступних кількох місяців, коли завершується президентство Джо Байдена, але і те, як вони діятимуть у ситуації, яка може скластися після виборів президента США 5 листопада. Адже зараз важко сказати, хто саме головуватиме у Білому домі наступні чотири роки, чи то спадкоємиця Байдена – віцепрезидентка Камала Гарріс, чи то одіозний Дональд Трамп, у якого з зовнішньополітичної точки зору абсолютно інші пріоритети, ніж у Байдена і Гарріс.

Мирні перемовини

Хоча президент України заявляє, що не розглядає з союзниками питання припинення бойових дій в обмін на західні гарантії, мовляв, "усе це дезінформація від російських ЗМІ", але ніде правди діти – західні партнери України втомилися від війни та прагнуть якнайшвидшого дипломатичного врегулювання, офіційно наголошуючи, що жодного тиску на українську владу не чиниться. При цьому "земля за членство в НАТО – єдина стратегія на столі", – найпопулярніша теза останніх днів у західній пресі. Тобто Україна отримує суттєві гарантії безпеки, йдеться навіть про членство в НАТО, але погоджується на контроль із боку РФ над окупованими територіями, що і стане основою для переговорів.

"Україна може бути змушена відмовитися від втрачених під час конфлікту з Росією територій", – на це в інтерв'ю Financial Times натякнув і колишній генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг. Відповідаючи на запитання про те, яку пораду він дав би президентові України Володимиру Зеленському, якби справа дійшла до мирних переговорів із Москвою, Столтенберг навів приклад мирного договору Фінляндії з СРСР після війни 1939-1940 років.

"Фіни завдали Червоній армії набагато більших збитків, ніж від них чекали. Війна завершилась тим, що вони поступилися десятьма відсотками своєї території. Однак вони отримали безпечний кордон", – сказав він.

Про те, що наближається момент складних рішень, вже говорять безпосередньо і в Україні, хоча й вустами західних експертів. Так, віцемаршал Королівських ВПС Великої Британії у відставці, військовий аналітик Шон Белл в інтерв'ю ТСН у межах національного телемарафону розповів про настрої Заходу щодо війни в Україні. Представник Британії зазначив, що війна з Росією затягується, що впливає на західні настрої, адже фізична здатність зберігати той самий рівень підтримки вже вичерпується, а за такого розвитку подій Україна ослабне і може втратити набагато більше територій. При цьому британський аналітик припустив, що під час переговорів Україні доведеться піти на територіальні поступки, щоб не призвести до ще більших втрат.

Однак "ключова головоломка" для західних партнерів – як гарантувати, що Україна не буде вразливою для майбутнього російського нападу, а вони не будуть втягнутими у прямий конфлікт із Кремлем, – все ще залишається невирішеною. Є проблеми і з позицією Володимира Путіна, який не подає жодних ознак зацікавленості у переговорах, а розмови про поступки, найімовірніше, лише зміцнюють Кремль у його впевненості, що Росія може переграти Захід в Україні.

Потрібні зміни: попередня стратегія Заходу щодо протидії РФ не працює

"Я сподіваюся на те, що Джозеф Байден зі своєю командою вже оцінив помилки, які вони зробили на російському напрямку, починаючи з 2021 року. Потім був 22-й рік, коли вони боялися ядерних погроз Путіна і не допомогли Україні звичайним озброєнням, яке, в принципі, не могло б спричинити якоїсь ескалації. Я сподіваюся, що вони виробили нову стратегію, і що вона погоджена з можливою наступницею Байдена на президентському посту Камалою Гарріс. І ця стратегія полягатиме в тому, що Україна має виграти", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив експерт із питань зовнішньої та безпекової політики Центру оборонних стратегій Олександр Хара.

На думку експерта, у Байдена є бажання залишити після себе успішну зовнішньополітичну спадщину. Тобто він хоче увійти в історію як людина, яка гідно себе показала як лідер великої держави на світовій арені і щось таке зробила – як в інтересах США, так і вільного світу.

"На сьогодні є багато різних варіантів, що може бути, – продовжує Олександр Хара. – Це і відчутні сигнали щодо членства в НАТО, і дозвіл на удари західною зброєю. Чи це відбудеться, подивимося, але мені здається, це єдина логічна річ, оскільки попередня стратегія веде лише до виснаження України. Якщо продовжувати так, як воно все йде, ми не досягнемо жодного позитивного результату, ми не матимемо цієї сильної позиції для перемовин. Я не думаю, що там є якісь ілюзії, що з Путіним можна розмовляти зараз. Тому я думаю, що Джозеф Байден хоче завершити свою каденцію все ж таки на позитивній ноті. Звісно, я теж читаю всі ці розмірковування на Заході, що Україні треба дати або членство в НАТО із певними обмеженнями, або якісь гібридні гарантії безпеки в обмін на території, поки Джозеф Байден при владі, поки є можливість із цими союзниками домовитися про такий варіант, але не думаю, що наші партнери будуть активно підштовхувати до цього Україну", – зазначив Олександр Хара.