Блог | Стурбованість, що веде в нікуди: безсилля ООН перед глобальними загрозами

Сьогоднішня реальність засідань Ради Безпеки ООН викликає обурення і розчарування. Вже роками ця структура демонструє безсилля перед лицем найбільших глобальних криз. Чи можна очікувати реальних дій від обговорень залученості Китаю та Північної Кореї у війні проти України? Відповідь, на жаль, очевидна: чергова хвиля "стурбованості" і нічого більше.

Чому так відбувається? Захід, який протягом десятиліть був опорою для світової безпеки, нині демонструє страх перед конфліктом, який може перерости у глобальну ядерну війну. Урядові лідери не готові ризикувати та робити рішучі кроки, тому вони обирають дипломатію "висловлення занепокоєння", яка лише приховує справжнє бажання уникнути ескалації.

Парадокс у тому, що ця дипломатія стає засобом стримування самої себе. Спостерігаючи за агресією росії, Захід вдається до максимально обережних дій, щоб не допустити розширення конфлікту на інші регіони. Водночас це підриває впевненість у міжнародних організаціях, як-от ООН, які втрачають свою роль арбітра. Світові гравці, включно з Китаєм і Північною Кореєю, чудово це розуміють і використовують слабкість системи для своїх інтересів.

Китай не хоче відкрито підтримувати Росію, але користується хаосом, щоб укріпити свої позиції, тоді як Північна Корея продовжує грати роль "непередбачуваного союзника", залученого до цієї небезпечної гри. Та найгірше те, що світ фактично мовчки спостерігає, як небезпека зростає. Західна цивілізація, замість того, щоб захищати свої фундаментальні цінності, ніби згодна з повільною деградацією і загибеллю під тиском авторитарних режимів.

Отже, кожне таке засідання, яке закінчується нічим, підсилює враження, що світова система безпеки не працює. Це прикро й страшно, бо загроза ескалації нікуди не зникає.