Трамп хоче примусити Путіна швидко закінчити війну. Що тут не так? Інтерв’ю з Левченком
Одіозний експрезидент США Дональд Трамп, який намагається вдруге зайняти перше крісло країни, під час передвиборчої кампанії зробив ще одну яскраву заяву щодо швидкого закінчення війни в Україні. Щоправда, якщо раніше він запевняв, що це можна влаштувати протягом 24 годин, то тепер обіцяє це зробити протягом 2,5 місяця, за період від виборів до інавгурації. Його формула досить проста: Трамп хоче всадити за стіл переговорів президентів України та Росії і примусити їх підписати мирну угоду. Якщо глава Кремля Володимир Путін відмовиться це робити, США нададуть нашій країні необхідну кількість зброї для остаточного "вирішення питання". Якщо на такі умови не погодиться глава української держави Володимир Зеленський, США просто припинять будь-яку військову допомогу.
Чому Трамп, готуючись до виборів, знову порушив цю тему? Бо пересічний американський виборець не хоче витрачати багато грошей на війну в країні, яка розташована десь за океаном. Про це, зокрема, свідчать й соцопитування, проведені в США. Чи є небезпека того, що у разі перемоги на виборах Трамп вчинятиме саме так? Є. Що має робити Україна в цій ситуації? Доводити до усього світу меседж, що, відмовляючись від підтримки України, Сполучені Штати втрачають статус супердержави та прапора демократії. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив український дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.
– Трамп фактично повторив свою фразу про швидке закінчення війни в Україні. Щоправда, раніше він обіцяв припинити її протягом 24 годин, тепер говорить про термін до інавгурації. Як ви оцінюєте його шанси знов очолити США? Якщо це дійсно станеться, наскільки це буде великою проблемою для нас усіх?
– Уже є прогрес. Замість 24 годин тепер він говорить про 2,5 місяця. Отже, вже є розуміння, що не так просто можна все врегулювати. Але я вважаю, що це не є нашим завданням прогнозувати, хто стане президентом США – демократ чи республіканець. Зараз ми маємо вибудовувати політику так, що ми співробітничаємо як з республіканцем, так і з демократом. Якщо з республіканців буде Трамп, значить, з ним.
У цьому контексті я вважаю хорошим ходом запрошення президентом України Трампа відвідати нашу державу, щоб той відчув пульс цієї війни, побачив на власні очі деякі речі. Ми знаємо, що Трамп відмовився їхати. І треба надати йому належне – він відповів досить коректно. Він сказав, що зараз питаннями України переймається президент Байден і буде не дуже доречно, якщо й Трамп паралельно встряне в ці справи американсько-українських відносин.
Як відмовка це дуже непогано. Він учасник передвиборчих перегонів, сюди приїжджають делегації конгресменів, сенаторів. Трамп без посади. Якщо він приїжджає як кандидат у президенти, можливо, демократам це було б неприємно бачити. Тож він відмовився.
Водночас Трамп не відмовився від ідеї швидко врегулювати цей конфлікт. Ми пам’ятаємо його формулу, хоча, можливо, вона вже трохи змінилася, адже й терміни змінилися з 24 годин на 2,5 місяця. Але вона була така: він посадить за один стіл президента України і президента Росії і скаже, що вони мають терміново досягти мирної угоди. Якщо Росія відмовиться, то США дадуть Україні стільки зброї, що вона зможе вирішити всі питання. Тож Путін буде змушений це зробити.
Щодо України він не уточнював, що буде, якщо вона не сяде за стіл переговорів. Але натяк очевидний і прозорий: США просто ніяк не будуть допомагати Україні.
Ця логіка зрозуміла для простого американського виборця. Він бачить рішучого кандидата в президенти, який знає, як вирішити кривавий конфлікт. Чи є це передвиборчим кроком? Звісно, так. Чи є небезпека, що передвиборчі формулювання стануть реальною політикою, якщо Трамп стане президентом? На жаль, є.
– Як ми бачимо, Трамп фактично говорить про політику так званого національного егоїзму. Він намагається донести до свого виборця, що дбає передусім про національні інтереси США, про економічну та фінансову стабільність цієї країни. І саме з цим пов’язані його закиди на адресу країн НАТО, зокрема, європейських країн. Він їх попередив, що не захищатиме ці країни у разі небезпеки. Чи не вважаєте ви, що Трамп дійсно може й не бути відверто проросійським кандидатом, а просто таким дивним чином хоче дбати про національні інтереси США?
– Передусім ми маємо розуміти: Трамп не дбає про національні інтереси США, він перебуває у передвиборчій кампанії і дбає про те, щоб перемогти на виборах. Кожна його фраза заточена на те, щоб сподобатися американському виборцю.
Соціальні опитування показують, що кількість американців, які підтримують ідею постійної підтримки Києва, зменшилася. Натомість кількість американців, які вважають, що США занадто підтримують Україну, збільшилася. Власне, на це збільшення й орієнтується меседж Трампа.
Звісно, в самих передвиборчих дискусіях головне питання буде займати внутрішня, а не зовнішня політика, але політика щодо України піде не в сенсі політики як такої, а в сенсі фінансових видатків. А це завжди цікавило будь-якого американського виборця.
Тепер ми бачимо, що низка європейських країн-членів НАТО збільшила асигнування на оборону, причому дуже серйозно. Зараз їм закидають, що вони не дотримуються відсоткової частки ВВП на військові витрати, дехто пішов набагато далі 2%, зокрема, Польща, Латвія, Литва, Естонія. Туреччина традиційно притримувалась високої планки фінансування збройних сил. Отже, сама Європа на озброєння фінансує більше.
Закиди, що Європа мало допомагає Україні, також стають слабшими. Враховуючи, що Україну дуже підтримують Данія, Норвегія, Нідерланди. Німеччина збільшила видатки на підтримку нашої країни з 4 до цілих 8 мільярдів євро за один рік. Це серйозне збільшення. Європа показує, що їй надто болить, що відбувається в Україні, й вона куди більше, аніж США, відчуває на собі російську небезпеку.
Для США Україна далеко за океаном. Для середнього американця, який не надто розбирається в політиці, такі заяви – це окей. Але чи реально Трамп буде змінювати політику США, яка зараз спрямована на підтримку України? Очевидно, що буде. Ми вже бачимо зміни в настроях Конгресу, в тому, як частина республіканців ставить питання про те, що підтримка Україні зачекає. Мовляв, будуть гроші – допоможемо, а не буде – вибачайте.
Всі ці кроки ми бачимо. Думаю, недарма Андрій Єрмак поїхав до США. Він проводить переговори і щодо формули миру, і має використати нагоду в дискусіях з республіканцями. Для нас це дуже важливо.
Коли в США був президент України Володимир Зеленський, вже намітилася зміна. Йому не дали виступити в Конгресі – це перше. Друге – він таки провів зустріч з лідерами республіканців і, здається, вони перейнялися ідеями підтримки українців. Цим перейнявся як лідер республіканської більшості, так і глава Конгресу. Але главу Конгресу через кілька днів зняли, а новий має інші політичні погляди.
Колишній президент-республіканець Рейган, напевно, перевернувся б в труні, якби дізнався, як зараз маніпулюють можливістю підтримки України. Тому що політично це величезна поразка і нерозуміння статусу США як супердержави і прапора демократії.
Що нам треба доносити США? Якщо США таки відмовляються від підтримки України, вони демонструють на весь світ, що перестають бути супердержавою номер один. У них багато проблем, вони не справляються. Це по-перше. По-друге, вони припиняють бути прапором демократії у всьому світі. Така поведінка не відповідає країні, яка є лідером демократичного світу.
Приймають вони це? Будь ласка, це на їхній розсуд. Але ми маємо давати сигнали у світовий інформаційний простір, що США перестають бути супердержавою номер один і флагманом демократії.
– Чи вважаєте ви, що Кремлю сьогодні знову потрібен Трамп на посту президента? Чи може Росія втрутитися у процес виборів у США, як це вже було одного разу?
– Звісно, що Кремлю відповідає Трамп. Він відповідає Орбану, Орбан відповідає Путіну, і Трамп, його спосіб мислення відповідає Путіну. Чи може Росія знову втрутитися? Може, але буде робити це делікатно, інакше це можна буде оскаржити, й у демократів буде величезний аргумент щодо того, що Трамп фактично взаємодіє з РФ.
Отже, будуть щось робити, але побічно, більш уважно, більш акуратно тощо. Кремлю потрібен президент, який критично налаштований щодо війни в Україні і який хотів би її швидко закінчити з огляду на те, щоб скоротити американські витрати.