Блог | Трамп і Маск даремно істерять: язичницька Росія та її верховне убожество не хочуть до пекла

Ефект пірамідки: нічого важливішого за правду

Уявіть собі знайому дитячу пірамідку, що складається з різнокольорових кілець. Райдужні коліщаті та їх послідовне чергування за розміром визначають наше емоційно сприятливе сприйняття цієї милої іграшки. Багатобарвність, конус, що розширюється, і округлий периметр – дуже схоже на ідеальне поєднання геометричних та оптичних обставин. Проте за строкатим розмаїттям колірних та об'ємних ефектів ховається щось найважливіше – невидима сутність, яка насправді й визначає наше інтелектуальне та діяльне ставлення до предмета. Це – стрижень пірамідки – те, без чого її не буде як сповненої сенсом цілісності. Без цього фактора, що візуально здається банальним і бляклим, вся ця приємна для ока квітчаста брижка гладких кілець перетвориться на плямисте і безформне нагромадження. Звичайно, без кілець стрижень не є пірамідою як такої, але він при цьому стійкий і незмінно спрямований вгору. А у різнокольорових коліщаток без спрямовуючого фундаменту немає жодних шансів наповнюватись метою, творчістю, естетикою, діяльністю та результатом…

Перевантажене різноманітними факторами, процесами і катаклізмами соціальне життя, насправді, мало відрізняється від тієї самої простенької дитячої пірамідки. Все точно також: багато всього строкатого і багатогранного, і кожен елемент конструкції своєю індивідуальністю спідволь підштовхує систему до хаосу. Люди керуються особистими уподобаннями, розвиваються, творять, самостверджуються... Мільярди різнокольорових каблучок... Формально вони всі роз'єднані. Але що ж зводить всі ці коліщатка воєдино, насичує взаємозалежністю, єднанням і спільністю цілей? Так, друзі, все той же "тривіальний" стрижень - він у людства за визначенням теж є. Що надає всій множинності проявів цивілізації деякі структурованість, цілеспрямованість і відносну прогресивну (з шорсткостями, але людство все ж розвивається) результативність? Не вважайте за примітивізм суджень, але консолідує все широке розмаїття соціального буття – історична правда, непохитна життєва істина. Скільки не обрамляй стрижень – фундаментальний вектор розвитку суспільства яскравими індивідуальностями, асоціальними вигадками та радикальними трендами, загальний напрямок еволюційного руху це не змінить. Та й розмістити такі унікальні "кільця" просто ніде, окрім як у контексті колективного сходження. Інакше будь-які інтелектуальні потуги, які не інтегровані в глобальний процес, просто розчиняться у безмежному космосі.

З іншого боку, деструктивні ланки, що періодично з'являються в "піраміді", підкидаються виром історичних катаклізмів, уповільнюють прогрес, подовжують шлях цивілізації до об'єктивних проміжних етапів її перетворення. Але стійкість генерального вектора катастрофи змінити не можуть... Хоча в окремих випадках всякого роду кострубаті, деформовані кільця історичного розвитку загрожують порушити структуру, рівновагу піраміди і навіть перекинути її. Таке в минулому було неодноразово, але людство встояло...

Висновок: у вік лібералізму, інформаційних технологій та інтелектуальних імпровізацій лише правда – об'єктивні чинники та параметри – визначають координати прогресу людства та відповідають йому. Усі неординарні осяяння мислителів, ірраціональні та одіозні соціальні наративи для набуття життєздатності мають вкладатися у цю канву. Інакше на них очікує місце на узбіччі історії та забуття. Деструктивні відхилення в сторони рано чи пізно залишають орбіту еволюції. Цивілізоване суспільство має відторгати такі тенденції у своєму середовищі. Інакше - гальмування, кризи або навіть реальні загрози існуванню людської раси.

Брехня та фобії

Сучасна Росія - це нацистське царство несусвітніх брехні і підступності. Немає сенсу обґрунтовувати цю тезу. Усі розсудливі люди, вільні від імперських упереджень, вже давно сприймають цю обставину як обурливий, але очевидний факт. Ступінь липкої і смердючої абсурдності російської дійсності "фашистського антифашизму" схожа на сюжет відомої казки Джанні Родарі "Джельсоміно в Країні брехунів". Родарі, як відомо, знав толк і у фашистській, і в комуністичній ідеології, шарахаючись у своєму житті між першою і другою. І тому, перебільшено і алегорично описував крайній ступінь брехливості глибоко знайомих і підсвідомо близьких йому політичних режимів. При цьому він, напевно, навіть не міг припустити, що така шанована їм "червона Москва" в 21 столітті переплюне придуману ним "Країну брехунів", і стане уособленням воістину безмежного обману.

Будь-яка дурниця - це ілюзія. Масштабна політична брехня - це підніжка соціальному розвитку відповідного формату. Лицемірна нацистська політика Росії, нині реалізована в рамках агресії проти України, - це те саме понівечене, деструктивне і загрозливе руйнівними наслідками, кільце на осі еволюційної піраміди людства. Зрозуміло, що Росія у всіх своїх проявах - це гігантська супутня обставина, яка не має ніякого відношення до поступального розвитку цивілізації. Московія - важкий вантаж, який відчайдушно в'ївся в глобальний соціум у спробах втягнути його в прірву темного минулого. У якому середньовічний Мордор, який відрізняється економічною марнотратністю і технологічною відсталістю, але жорстокістю і грубою силою, може мати якусь політичну вагу. Адже на передовій "поверхні" історичного процесу домінують розвинені демократії, від яких Москва знаходиться далі, ніж від Альфи-Центаври.

Але слід визнати, що в історико-політичному контексті страшні не тільки кремлівська брехня і її глашатаї, але і жертви оскаженілої пропаганди - ті, кого вона здатна обманювати і беззавітно залякати. Знаряддями в руках Путіна - творцями дефектних кілець еволюційної піраміди є як значна частина шовіністично налаштованого населення Росії, іноземні шанувальники недоімператора - прихильники тоталітаризму і чергового передала світу. Але і начебто адекватні люди в різних країнах світу, яким войовничі заяви і пропагандистський шантаж з Москви здатні притупити здоровий розум і прихильність загальнолюдським цінностям. Особливо сумно, якщо настільки лякливі прихильники позиції угоди західної цивілізації з кремлівськими ультиматумами є знаковими фігурами. Бо їхня популярність здатна спровокувати деяку ланцюгову реакцію трансформацій у світоглядних уподобаннях шанувальників, які ідентифікують себе зі своїми кумирами.

Наприклад, у зв'язку з цим складно обійти увагою тих самих політика Дональда Трампа або підприємця Ілона Маска. Які нещодавно відзначилися істеричною прокремлівською риторикою в частині необхідності, з метою запобігання ядерній війні, домовлятися з Путіним, поступитися йому захопленими територіями, зобов'язати Україну не входити до НАТО тощо.

І хай би ексцентричний баламут Трамп - він і раніше не приховував певних симпатій до путінської манери керувати Мордором і намагатися нав'язати свою волю решті світу. Вважаю, був би він зараз президентом США - дуже мала ймовірність, що ми мали б такий же рівень підтримки від цієї країни, який надає нам нині демократичний Білий дім. Не сумніваюся, що військова і фінансова допомога США все одно мали б місце, бо американська система стримувань і противаг виключила б самоуправство будь-якого неадекватного сидільця в Овальному кабінеті. Але все це було б у набагато меншому розмірі і значно повільніше, зважаючи на очевидний політичний опір трампістів. А в таємниці Трамп, вельми близький за авторитарними нахилами до мешканця трону в Кремлі, напевно плекав би мрію про розподіл з Путіним глобальних сфер впливу в стилі Пакту Ріббентропа-Молотова. Але США, на щастя, не та країна, де, за прикладом Росії, може з'явитися зовсім божевільний самодержець.

З Маском ситуація видається набагато більш загадковою. Безсумнівно, геніальний бізнесмен і інженер надав значну допомогу Україні в найважчий для неї період: без його систем супутникового зв'язку Starlink ЗСУ довелося б дуже складно в перші місяці війни. До того ж Ілон відзначився зухвалою перепалкою з двома одіозними "товстунами" російської політики - диванними вояками Рогозіним і Кадировим. І ось Маск все-таки злякався ядерної війни.

Я, зокрема, відкидаю будь-які голослівні твердження про те, що зазначені фігуранти завербовані спецслужбами Росії. Ну, по-перше, за певних умов, це саме вони цілком могли б придбати всі непідкупні "путіноохоронні" органи Росії, разом узяті - з "потрохами". А не навпаки. Вже й не знаю, що такого привабливого настільки заможним і впливовим людям гіпотетично міг би запропонувати Кремль за зраду? По-друге, навіть безглуздий Трамп, незважаючи на свої безвідповідальні заяви, в реальних вчинках на президентській посаді був максимально егоїстичний, властолюбний і намагався епатувати публіку, але інтересам США не зраджував. Через призму свого специфічного світорозуміння, звичайно. Хоча не можна виключати того, що у Москви і є певний компромат на темпераментного мільярдера, який займався конкурсами краси та іншим шоу-бізнесом. Втім, Трампу не звикати до скандалів подібної властивості, тому не думаю, що така обставина при випадку могла б мати скільки-небудь визначальний характер.

Що ж стосується Маска, то він теж схильний до екстравагантності і часто непослідовний у своїх рішеннях. Така специфіка особистості. Чи пов'язані резонансні висловлювання Ілона з бажанням відвернути увагу інвесторів від проблем в його технологічних компаніях? Думається - ні. Професійні вкладники капіталу і трейдери - люди витончені, здатні читати проспекти емісій акцій, аналітичні звіти і фондові котирування. Ймовірно, справа все ж не в цьому. А в тому, що ядерна війна дійсно не входить у плани дещо інфантильного новатора. Він хоче запускати ракети, колонізувати планети, рятувати людство... А тут - такі перешкоди. Та й, знаєте, синдром Аспергера або біполярний розлад психіки, які часто згадуються стосовно Маска (в тому числі - їм самим же), не завжди дозволяють йому повною мірою адекватно реагувати і комунікувати в публічній сфері. І не важливо, чи розмовляв Маск (за запевненням політолога Яна Бреммера) нещодавно по телефону з Путіним чи ні. Бізнесменові здалося, що "радіоактивний" переляк призвів його до раціонального висновку: "в ім'я світу треба поступитися агресору". Але його висновок, як і страх, що його викликав, як кремлівські наративи і "атомні" обіцянки – це хибні ілюзії. На цьому прогрес, настільки жаданий для Маска, не вибудувати.

Поступиться мир Путіну зараз - і в подальшому неодмінно буде просто захлинатися в аналогічних домаганнях всіляких завойовників, озброєних не тільки танками і віроломством, але ще й "російським" прецедентом. Це - кінець міжнародному праву, загальнолюдським цінностям, справедливості, світопорядку. Я цілком допускаю, що ні Трамп, ні Маск не замислюються "про непрямі технічні деталі" досягнення ефемерного миру, головне - якось закрити поточну проблему. Правда, в такому випадку їм не варто було б дивуватися, якби одного разу в конституції задоволеною світовою покірливістю Росії з'явився б, наприклад, "Нью-Йоркський федеральний округ", проголошений і приєднаний до РФ на дистанційному псевдореферендумі за участю американських фріків, типу Стівена Сігала.

…Президент Литовської Республіки Гітанас Науседа: "Дорогий Ілон Маск, якщо хтось намагається вкрасти колеса вашої "Тесли", це не робить його законним власником ні коліс, ні "Тесли". Навіть якщо він стверджує, що і колеса, і Тесла проголосували "за"".

Понти і блеф: Язичницьке "скріп'янство"

Росія не зважиться на ядерний удар по власних фантазіях. Адже інших цілей у маячної імперії просто немає. Їй ніхто не погрожував, не погрожує і погрожувати не збирається. Зрештою, ті самі "центри прийняття рішень" Мордора, незважаючи на все своє божевілля, ніколи не відмовляться від пріоритету самозбереження і примноження власного благополуччя. Вони чудово усвідомлюють межі і співвідношення великодержавних фантазій, імперських устремлінь і фактичних реалій. І, незважаючи на всю пропагандистську дурницю, насамперед спрямовану на зомбування внутрішньої бидломаси, здатна мислити частина російського суспільства чудово усвідомлює, що саме євразійська імперія йде "по свавіллю" - намагається взяти світ "на понт". Жодного відчужено жертовного та безкомпромісного хрестового походу проти Заходу та його згубних ліберальних цінностей у Московії теж не буде. Росіяни жадібно споживають ментальні та матеріальні продукти цивілізованого світу, активно паразитують на його науково-технологічному та промисловому прогресі. Вони – природні раби своєї виробничої недієздатності та спраги комфортного буття. Тому пропагандистська пелена у світогляді євразійців реально може бути ефективна лише доти, доки шалений великоросський патріотизм не вступить у жорстку суперечність із життєзабезпеченням населення.

Крім того, Росію істинно християнською країною можна назвати лише з великою натяжкою. Тут не може йти мови про якийсь фанатичний релігійний радикалізм в контексті: "вони будуть горіти в пеклі, а ми потрапимо в рай". Це - просто балаканина, яка здалася пропагандистам звучною алегорією. Якась бутафорська, імітаційна, активно режисована з Кремля версія православ'я має місце. Власне, протягом всієї своєї історії одного разу лукаво "відокремлена" від держави РПЦ фактично завжди виступала спеціальною державною службою з організації маніпулювання суспільною свідомістю. Тому, вірний прислужник путінізму - Гундяєв - це аж ніяк не феномен гебіста в рясі, а буденне для Росії явище.

Але справжньою, домінуючою релігією євразійської монархії виступає якась незрозуміла віра у власне збочене, шовіністичне національне місіонерство, що нібито має споконвічне право на нехтування "всього і вся" в ім'я інтересів святої і богообраної матінки-Росії. Які вже тут християнство, 10 заповідей, побожність і богобоязливість?! Вони готові вбивати, грабувати, ґвалтувати, руйнувати, брехати, наповнюватися безпідставною гординею і почуттям винятковості. Виправдовуючи свої злочини непорушною святістю агресивних квазірелігійних догматів - великодержавних скреп. Ну і реальне верховне божество, точніше - убожество "народу-богоносця" - поки ще здоровий "збирач земель", який сакрально мешкає в кремлівському піднебессі, прихованому в потаємному підземному бункері. А ціле стовпотворіння історичних ізуверів різних часів і форматів - царів, імперіалістів, більшовиків, комуністів, псевдодемократів - створюють абсурдно-еклектичний язичницький іконостас "моральних авторитетів" - кривавих божеств другого порядку. Такого роду скороспело склеєний великодержавними соплями "опіум для народу", впевнений, в результаті не здатний мотивувати на шалену ядерну самопожертву. Причому, не тільки більшу частину народу-скрепоносця, але і його богоподібного ботексного вождя, разом з когортою плазунів "апостолів" і холуїв. Таке собі російське "скреп'янство" - релігія понтів і блефу. Заради цих ігор у "російську світоглядну рулетку" Москва готова знищувати чужорідців, але сама гинути не стане - зупиниться за крок від прірви.

Слід нагадати, що язичництво традиційно обумовлює багатовекторні вірування не в смисли, а в форми, зовнішні ефекти - фетиш, речі та образи, які уособлюють невідворотні страхи і загрози, що підлягають обрядовому або жертовному "задобрюванню". Таким чином, і російське "скреп'янство" - це карикатурна релігія страхів вічно бідних і безправних росіян перед ще більшими бідністю і приниженням. Така собі світоглядна сублімація - фальшива компенсація імперськими амбіціями "величного" примітивізму мешканців Московії, нескінченно ображених благополуччям і перевагою Заходу. При цьому євразійцям чомусь невтямки, що, крім усіляких тиранів з великоросського минулого, більша частина фетиші, що обожнюється ними (машини, електроніка, Інтернет, модні аксесуари, косметика, бізнес, кар'єра, фастфуд, туризм, закордонне майно та освіта, культурні наративи т.д.) має зовсім на духовно-безкорисливий, а приземлений споживчий характері й ненависне західне походження. Навіть у шизоїдному самообмані росіяни не можуть бути самодостатніми та оригінальними, відрізняючись лише гіпертрофованою пихою.

Ювілей убожества і "кримський подарунок": для ядерної відповіді - кишка тонка

Ну, ось Вам і красномовне підтвердження безпідставності радіоактивних страшилок Москви. І в цьому зв'язку навіть не важливо, ким (і як) саме була реалізована блискуча операція з пошкодження Кримського мосту, приурочена до ювілею фюрера - українськими або російськими спецслужбами. Відомо, що суперечливих і неоднозначних версій у цьому зв'язку предостатньо. Показова ракетна "помста" російського рейху за пошкодження "залізобетонної спадщини" Путіна, на жаль, була жорстокою і вельми трагічною для України. Але відповідь на атаки на "російські території" не була "ядерною", як це багатоголоссям брехливих ковток обіцяли збожеволілі імперці.

Є всі підстави вважати, що і успішні наступальні операції ЗСУ в настільки комічно, але помпезно присвоєних Росією Запорізькій, Херсонській областях, а також на Донбасі, а потім - і в Криму ніяк не вплинуть на бажання кремлівських нацистів продовжувати своє існування. Незважаючи на неминучі нищівні поразки в Україні. Жити в придбаному непомірному достатку вони дуже хочуть - заради цього рвалися до влади, плодилися, вбивали і грабували, розсовували нащадків по "Європах і Америках", купували престижну закордонну нерухомість і яхти. А таке життя, таке вже перетворення жорстокої долі, однозначно буде не сумісне з відповіддю колективного Заходу на будь-яку ядерну авантюру путінського режиму. Та й потім: для коронованого пітерського фраєра насправді не мало важлива та обставина, що нанесення ядерного удару не принесе йому реальної слави і не вирішить абсолютно ніяких військових завдань. А лише остаточно притисне Росію до гробової дошки масованої військової відплати, світової ізоляції і неминучих революцій.

Слава Україні! Героям Слава!