Блог | Угорщина має всі шансі стати другою Росією

Не помиляйтеся. Прем'єр-міністр Угорщини – людина, яка знає, що робить. На Конференції консервативних політичних дій у 2022 році (CPAC) Віктор Орбан назвав себе "лідером країни, яку день у день беруть в облогу прогресивні ліберали", а Угорщину – "європейським оплотом консервативних християнських цінностей". Він бачить Захід у занепаді, але сподівається врятувати його, замінивши нинішню політичну систему, тобто "ліберальну демократію", "неліберальною демократією". Не дивно, що його модель доброго керування збігається з Росією Володимира Путіна, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Не менш дивно те, що Угорщина Орбана, як пише Freedom House, лише "частково вільна" країна. Тибор Дессевфі– співвітчизник Орбана та член Європейської ради з міжнародних відносин, заявив, що на недавніх парламентських виборах в Угорщині "все законно, але немає нічого демократичного, бо демократичні інститути формально існують, але їхнє фактичне функціонування слідує волі Орбана".

За словами Кім Шеппеле з Прінстонського університету, "поки Орбан зберігає повний контроль за правилами, що регулюють вибори, він може залишатися при владі на невизначений термін".

Угорщина ще має пройти певний шлях, перш ніж стане Росією, але напрямок зрозумілий. Подібність до путінської диктатури стає все більш очевидною, і це викликає тривогу.

Ті ж угорці, які у жовтні 1956 року мали сміливість повстати проти радянської наддержави, тепер "живуть у країні політичного покровительства" та кланового капіталізму. За даними Transparency International, з кожним роком перебування Орбана при владі неліберальна держава стає все корумпованішою. Угорщина опустилася з 55 балів в Індексі сприйняття корупції у 2012 році до 42 у 2022 році. Це робить країну найбільш корумпованою в ЄС. Для порівняння, з 2012 року показник Росії становить близько 28 балів.

Корупція – не все, що Орбана єднає з Путіним. Вони також мають спільне бачення імперського минулого та "винятковості" своїх країн. Путін оплакував розпад СРСР як найбільшу політичну катастрофу ХХ століття і безсоромно відданий відновленню імперських прагнень Росії.

Орбан також оплакує перетворення Угорщини з великої держави в межах Австро-Угорщини на другорядну. Орбана помітили у шарфі з картою Угорщини з румунською та українською територіями – так званої "Великої Угорщини".

У 2020 році угорці відзначили 100-річчя Тріанонського договору 1920 року, за яким дві третини "Великої Угорщини" були передані півдюжині сусідніх країн після поразки Австро-Угорщини у Першій світовій війні.

Через 20 років, у 1941-му, Угорське королівство приєдналося до держав Осі Адольфа Гітлера і, своєю чергою, повернуло деякі з втрачених територій. Орбан не вибачається за союз Угорщини з нацистською Німеччиною і натомість зображує Угорщину жертвою війни. Так само Путін розглядає Росію як жертву Другої світової війни. При цьому він зручно упускає з уваги участь СРСР у розчленуванні Польщі разом із нацистською Німеччиною у 1939 році, і бачить Союз як "жертву", а не загарбника України.

Орбана та Путіна також поєднує глибока ворожість до України. Обидва звинувачують Україну у захопленні їхніх історичних територій – Закарпаття у випадку Орбана та Донбасу й Криму у випадку Путіна. Обидва засудили український закон про мову, який вимагає, щоб школярі здобували освіту державною мовою країни.

І угорські, і російські дипломати видавали паспорти громадянам України, що є кричущим порушенням українського законодавства. І так само, як Путін постійно наголошує на нелегітимності та нестабільності української держави, Орбан поставив під сумнів українську державність, назвавши її "нічийною землею", "Афганістаном" і "фінансово неіснуючою, якби не було зовнішнього фінансування".

Деякі пропутінські настрої Орбана випливають із його бажання зберегти та зміцнити ділові інтереси Угорщини. Будапешт продовжує купувати 85% газу та 65% нафти з Росії. Орбан завдячує Путіну за те, що той недавно дав кредит у розмірі $13 млрд на будівництво АЕС на дуже вигідних умовах.

Можливо, найяскравішим свідченням позиції Орбана щодо Росії та України було те, що коли президент Володимир Зеленський запропонував йому обрати сторону, Орбан відповів, що такі вимоги не відповідають інтересам Угорщини.

Але є й інша, шкідливіша сторона проросійської позиції Орбана. Він дозволив РФ оминути деякі санкції. Він дав самопроголошеному президентові Білорусі Олександру Лукашенко легітимність, організувавши зустріч із міністром закордонних справ Білорусі. Він ясно дав зрозуміти, що Угорщина не заарештувала б обвинуваченого військового злочинця Путіна, якби той в'їхав в Угорщину. Він додав переконливості найпоширенішій брехні Кремля, натякнувши, що США підштовхнули Росію до війни з Україною. Хоча багато країн Європи вислали працівників посольств РФ, є побоювання, що Угорщина стає шпигунським центром Росії в Європі.

Як відзначають багато політиків та аналітиків, Орбан кидає виклик цілісності ЄС та НАТО. Зрештою, схвалення Угорщиною неліберальної демократії та підтримка Кремля погано поєднуються з прихильністю Заходу до лібералізму, демократії та України. Рано чи пізно Заходу доведеться зробити нелегкий вибір і вирішити, чи Угорщина входить до його складу, чи Росія.

Але так само буде і з Орбаном. Його підтримка ірредентизму, Путіна та Росії стійка лише доти, доки Путін залишається при владі. Геноцидна війна Росії проти України виглядає так, ніби може закінчитися глухим кутом або поразкою Росії. Захід надалі не визначився з Угорщиною. Але доля Путіна незрозуміла, оскільки все більше російських еліт усвідомлюють, що війна – це катастрофа для них самих та для їхньої країни. Шанси Росії на перемогу та виживання у війні виглядають дедалі більш примарними. І Захід на днях втратить терпіння до Угорщини.

Тоді Орбан зіштовхнеться з безвихідною ситуацією. Якщо залишиться апологетом Путіна, то, швидше за все, потоне разом із путінським кораблем. Якщо повернеться до Заходу, йому доведеться визнати, що він роками вводив в оману Угорщину та Захід. Жоден із інститутів та країн, які він розчарував і принижував, навряд чи все це забудуть.

У будь-якому випадку Орбан програє і знайде місце в тому, що Совєти називали "купою попелу історії". Єдиним способом вирвати виживання з приниження для Орбана було б відмовитися від своєї політики зараз. За іронією долі, такий розворот може бути якраз вдалим для такого популіста-опортуніста, як антиліберальний прем'єр-міністр Угорщини.

Переклад Gazeta.ua