Україна чи Росія: хто переміг на саміті G20, де лідери світу влаштували спір у питанні агресії РФ. Інтерв'ю з Мережком

В Індії 9-10 вересня відбувся саміт країн "Великої двадцятки" (G20). Напередодні зустрічі офіційні особи все ще сперечалися щодо згадки війни в Україні в тексті спільної заяви. Хоча учасники саміту все ж погодили спільну декларацію, але цього разу країни G20 не засудили вторгнення Росії в Україну. Натомість вони закликали обидві сторони конфлікту "дотримуватися принципів ООН". У підсумковому документі в пункті, що стосується війни в Україні, Росія взагалі не згадується.

Водночас президент Франції Макрон заявив, що ця зустріч "ще раз підтвердила ізоляцію Росії, тому що переважна більшість країн-членів G20 засудила російське вторгнення в Україну".

Про основні результати саміту "Великої двадцятки" в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL розповів народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Результати саміту G20 для України, який відбувся в Індії, неоднозначні. У нинішній підсумковій декларації "Двадцятки" не було явної згадки про російську агресію, на відміну від заяви торішнього саміту на Балі. Тоді цитувалася резолюція ООН, яка засуджує "найрішучішим чином агресію Російської Федерації проти України". У Делійській декларації немає нічого про Росію в контексті війни проти України – лише згадка про неї наявна в невеликому місці, де йдеться про зернову угоду. Це поразка України, втома від війни чи намагання не дратувати Путіна у час, коли країни як Заходу, так і "неЗаходу" хочуть домовитися про безпечний вивіз продовольства Чорним морем?

– Хочу сказати, що результати саміту показали просту річ – до G20 сьогодні входить багато країн, які мають різні цінності, а тому дійти повної згоди з багатьох питань, особливо політичних, дуже важко. Взагалі "Велика двадцятка" – такий собі світовий уряд для вирішення здебільшого конкретних економічних питань. Тому те, що до питання російської агресії проти України була прикута якась увага, вже велике досягнення. Зі свого боку Індія намагалася його засунути якомога далі, щоб догодити Росії та Китаю і самій бути у центрі уваги, але це не вдалося.

Я б сказав, що було досягнуто певний компроміс для всіх зацікавлених сторін. А якщо говорити про підсумкову декларацію, то тут вже виходить на перший план питання інтерпретацій тих формулювань, які було зазначено у цьому документі.

– Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров був досить задоволений результатами саміту та похвалив індійське керівництво. Він заявив, що підсумкові формулювання декларації G20 "збалансовані", зазначивши, що "ведення переговорів Індією щодо формування тексту підсумкового документа є проривом для країн, що розвиваються, на противагу багатому Заходу". Так все ж, якщо говорити більш конкретно, то результати саміту – чия перемога, а чия поразка?

– Хоча Лавров і задоволений нібито через те, що в підсумковому тексті Росія не згадується, але всі ж розуміють, як є насправді. Тому я б виокремив деякі позитивні моменти для України. По-перше, у документі йдеться про неприпустимість використання ядерної зброї та ядерного шантажу. Коли про це заявляють найбільш економічно-розвинені країни світу, то це, звичайно, є позитивним для нас, адже Росія неодноразово погрожувала своєю ядерною зброєю усьому світу.

По-друге, зернова угода. У частині декларації, присвяченій цьому питанню, G20 закликає забезпечити безперешкодне вивезення зерна та інших продуктів із українських портів. У цій частині міститься заклик припинити удари та руйнування портової інфраструктури, які стосуються продовольчої та енергетичної безпеки, що також є важливим моментом для України та її економіки.

По-третє, все ж таки країни G20 зазначили неприпустимість та засудили використання збройної сили для територіальних захоплень. Усі розуміють, що йдеться саме про політику Російської Федерації. Тому сказати, що саміт закінчився якимось провалом для нашої країни, я не можу. Так, нам би хотілося більшого, але наразі це не дуже можливо. Росія та Китай мають певний вплив на деяких членів "Двадцятки", а рішення ухвалюються консенсусом, якого за такого перебігу подій складно досягти. Я б також зазначив, що питання України не залишилося без уваги, хоча його й намагалися усунути, а у нас залишилися вірні союзники, які продовжують спільну боротьбу.

– З чим може бути пов’язана відмова глави КНР Сі Цзіньпіна брати участь у саміті лідерів "Великої двадцятки" та президента Росії Володимира Путіна?

– Для Індії, насамперед як для господарки цього заходу, це було неприємною новиною. Адже індійці дуже прагнули показати, що їхня країна виходить на один рівень з провідними країнами світу, а тому намагалися залучити усіх світових лідерів та показати себе з найкращого боку. Так, саме напередодні саміту вони запускали космічні станції на Місяць і до Сонця. Ці місії успішно завершилися, що поставило їх у один ряд з провідними космічними країнами.

Стосовно Китаю та Індії, то у них історично дуже великі політичні розбіжності. Те, що Сі Цзіньпін вирішив не брати участь у саміті G20, найімовірніше, пов’язано з певним погіршенням відносин між Китаєм та Індією. Зокрема, це пов’язано з тим, що на офіційній китайській карті спірна територія була позначена як територія Китаю – що викликало серйозну реакцію та протест з боку індійської дипломатії.

Що стосується відсутності Володимира Путіна, то у російського президента, здається, просто вже розпочалася якась параноя щодо своєї безпеки. Він просто боїться подорожувати за кордон. Адже арешт в Індії був неможливий через те, що ця країна не ратифікувала Римський статут. Здається, він також дуже переймається внутрішньою ситуацією у середині Росії. Тому боїться ще одного заколоту. Хоча влада Індії зробила усе можливе, щоб догодити Путіну і він таки приїхав, навіть не запросили Україну взяти участь у роботі саміту.

Вони дійсно прагнули зібрати у себе усіх членів "Великої двадцятки", але сталося, як сталося. Це ще раз говорить про те, що на сьогодні у цьому зібранні країн немає єдності.

– Напередодні саміту генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що організація "бере активну участь" у спробах налагодити експорт російського зерна та добрив, а також виступив за створення "системи взаємних гарантій". Потім з’явилася інформація, що він написав "секретний лист" Сергію Лаврову, в якому запропонував план дій для відновлення зернової угоди.

У посланні було запропоновано укласти угоду між Секретаріатом ООН та Росією на основі "чотирьох принципів", які допоможуть відновити реалізацію зернової угоди. Хоча заступник представника генерального секретаря ООН Фархан Хак і заявив, що організація не намагається домогтися зняття чи обходу антиросійських санкцій, а пропозиції щодо зернової угоди складено з урахуванням наявних санкційних режимів, присмак негативу великий.

– Щодо цього питання, то ставлення до такого перебігу подій лише негативне. Адже вже давно сформовано простий та єдиний принцип – ніякі рішення стосовно України не повинні ухвалюватись без участі України. Тут ми спостерігаємо намагання ООН та деяких країн порушити цей принцип.

До генерального секретаря ООН пана Гутерреша виникає багато запитань після цього таємного листа. Справа в тому, що Організація Об’єднаних Націй не має компетенції ухвалювати рішення про скасування санкцій, тому що вона їх не запроваджувала. З’явилася неофіційна версія, що генсек ООН зробив цю пропозицію від імені якихось країн, які сьогодні нібито готові зняти певні санкції з Росії. Тобто Гутерреш виступив таким собі комунікатором цього процесу. Це лише припущення. Так чи інакше, але дуже неприємним вже є той факт, що такі пропозиції робляться в таємничий спосіб та без консультацій з Україною. Та все ж у цьому питанні потрібно ще досконально розібратися, що насправді трапилось.