Блог | Уроки Будапештського меморандуму: Україні мало перемогти РФ

Уроки Будапештського меморандуму. Щоб отримати суб‘єктність потрібно стати сильними, а не лише перемогти росію

Цього дня в 1994 році Україна підписала Будапешський меморандум.

Ним росія, США та Велика Британія (пізніше до них приєдналися Китай та Франція) "гарантували" Україні безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї.

Якщо коротко: ми знаємо ціну цього папірця. росія наплювала на нього неодноразово, а під час окупації Криму підтвердила слова Бісмарка (її підпис дешевший за папір, на якому написана ця угода). До інших підписантів тоді також було багато запитань, як і на початковому етапі повномаштабної агресії, коли ми кричали і просили закрити нам небо. Але сьогодні ми чітко розуміємо, що підтримка партнерів - одна із запорук нашої Перемоги. Так, хочеться швидше і більше. Але задайте собі просте питання: де б ми були зараз, якби Захід не давав нам зброї, коштів, гуманітарної підтримки, розвідданих та багато іншого? Зважаючи, що документ, який підписали в Угорщині Кучма, Клінтон, Мейджор та Єльцин ніколи не був ратифікований, така підтримка може вважатися виконання зобов‘язань від 1994 року.

Інше питання, яке обговорюють в контексті Будапешту - це доцільність відмови Україною від ядерної зброї, як помилку. Це також необґрунтована позиція.

Молода українська держава як мінімум, просто не мала можливостей утримувати свій ядерний арсенал. До-речі, всі наші ядерні ракети були направлені на США.

Ми не були автономними. За Союзу всім керувала москва. Ядерні заряди, які перебували в Україні проектували, виготовляли та обслуговували російські підприємства. Фахівців відповідного рівня, технологій та міцностей в Україні просто не було. А гарантійні терміни на заряди спливали в 1993 році та пізніше. Ні фінансового, ні наукової, ні промислової можливості їх техобслуговування у нас тоді не було. В країні, що пережила Чорнобильську катастрофу, з такими речами жартувати ніхто не хотів. Крім того, ні Кравчук, ні Кучма, ні Україна не були готові до міжнародної ізоляції та економічних санкцій.

Більше того, відмовилася ж Україна від ядерної зброї не в грудні 1994 року підписавши Будапешський меморандум, а в липні 1990 року. Читайте текст Декларації про державний суверенітет України.

Тому головне питання в іншому. Ми віддали третій за розміром в світі ядерний потенціал дуже дешево.

Це була відсутність стратегічного мислення. Зараз ми це чітко бачимо. Потрібно було тягнути час, займати жорстку позицію, торгуватися та отримувати реальні гарантії та економічну підтримку. Ці кошти варто було витратити на сферу оборони та безпеки та створення життєздатної армії. Хоч і без ядерних ракет, але потужної. Тоді б не було ні Тузли, ні Криму ні Донбасу, тим більше, 24.02.22.

Але це вже не має значення. Будапештський урок маємо вивчити. Коли президент Зеленський говорить з партнерами про гарантії безпеки України після війни. І те, яким ми бачимо світ після Перемоги.

Щоб почуватися в безпеці та мати повагу світу до нашої державності ми маємо ставати сильними. Міцні державні інтститути, потужна армія, лідерство та яйця - те, чого протягом всіх років Незалежності не вистачало Україні. Настав час це змінити!