Блог | Венеційська комісія розкритикувала закон про олігархів: основні тези

В ЗМІ з’явилися деякі тези проекту висновку Венеційської комісії щодо так званого "антиолігархічного" закону.

Чому цей висновок (саме висновок, а не проект) не з’явився, як було оголошено, ще на початку 2022 року – окреме питання.

Як і що заважало владі з самого початку підготувати якісний законопроект, а не принижуватися зараз, випрошуючи перенесення цього висновку на середину цього року.

Тим більше, що приведення вказаного закону у відповідність до порад Венеційської комісії є однією з умов початку переговорів про вступ до ЄС.

Тим не менш, тези були оприлюднені (на жаль, не можу гарантувати їх достовірність) і нічого не заважає їх розмістити тут – разом з моїми давнішніми матеріалами (в коментарях) – для ознайомлення та порівняння.

Перше.

Венеційська комісія вважає сам підхід, заснований на персональних санкціях проти олігархів, прийнятним – через наші "національні особливості" – незважаючи на те, що для західного підходу характерним є системна робота, а не персональна.

Важко погодитися зі вказаними висновками.

Ті ж США свого часу проходили (і більш-менш успішно пройшли) аналогічний етап в своєму розвитку. Без застосування персональних обмежень проти морганів та рокфеллерів, із застосуванням антимонопольних механізмів.

І такий підхід є правилом для цивілізованого світу, а не винятком.

А Україна – частина цивілізації.

Друге.

"Повне блокування доступу олігархів (які самі є громадянами і, можливо, політиками) до політичного життя зруйнувало б демократичні принципи".

Згоден. Більше того, це було б грубим порушенням цілого ряду гарантій, наданих Конституцією України.

Третє.

"Рішення про те, кого визнавати олігархом, не має ухвалюватися за партійними ознаками".

Важко не погодитися. Аналогічні висновки є в моєму аналізу "антиолігархічного закону".

Четверте.

"Закон доволі нечіткий у встановленні того, хто ж є олігархом. Президент потенційно може використати свій політичний вплив, щоби змусити РНБО визнати олігархами своїх політичних опонентів".

Золоті слова. Про це теж свого часу писав.

П’яте.

"Україна має передбачити дієвий механізм оскарження рішення про внесення у реєстр олігархів, бо зараз цього немає".

Згоден. Аналогічно.

Шосте.

Венеційська комісія ставить під серйозний сумнів як зобов’язання політиків звітувати після зустрічі з особою, що внесена у реєстр олігархів, так і зобов’язання олігархів заповнювати е-декларації і розкривати свої активи.

Таким чином, незважаючи на те, що Венеційська комісія робить обмовку про те, що "агресивна війна рф проти України, спільно із законодавчими ініціативами уряду України, схоже, знизила вплив та потужність певних олігархів", загальний (неофіційний) висновок з усього вказаного, на мою думку, є однозначним і з ним важко не погодитися.

НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ ІМІТАЦІЄЮ, ПРИЙМІТЬ НОРМАЛЬНЕ АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.