
Блог | Викрито ворожий таємний план позбавлення незалежності

Коли на кухнях казали, що Сполученим Штатам Україна як їх частина жодним чином не потрібна, аргументом було те, що Америка просто не хоче годувати півсотні мільйонів людей.
Все, однак, дуже змінилося – й зовсім не тому, що українці всі вже спроможні себе нагодувати. По-перше, нас давно не півсотні мільйонів і навіть не 40, а зберегти б хоча б 30; по-друге ж (і це найголовніше!), Америка – й Трамп особливо! – нікого не збирається годувати!!!
І якщо йдеться не про нові штати, а про статус, скажімо, Пуерто-Ріко обо Гуаму чи якихось інших островів, включаючи не [дуже] заселені (питання часу?), то в США можуть вирішити, що чому б і ні.
Американцям не вистачить власних територіально-юридичних прикладів і прецедентів? Тоді їх можуть трохи поцупити у Франції або - ще більше - у Великої Британії (у північній Атлантиці й цвіркнути нема куди - влучиш у якийсь британський напівнезалежний острівний офшор)!
І все це, звісно, анітрохи не заради тих, хто на землі (хоча від офшорного статусу й вони можуть виграти - на кшталт аборигенів Атлантики), а перш за все - заради того, що є ще наразі під землею, тобто металів/мінералів і не тільки, та й на поверхні щось корисне, мабуть, трохи залишилося.
Принагідно й війна прискорено завершиться, і росія відійде куди треба, й корупції не буде (адже за всім слідкуватимуть із метрополії), та й ще - якщо "непогано вийде", то американці матимуть чудовий приклад для Гренландії й решти світу.
Втім, коли не за Трампа, то не виключено, що вже й ніколи, тож зацікавлені потенційні зрадники незалежності (а їх, схоже, вельми достатньо!) можуть поквапитися з просуванням відповідної пропозиції, бо кращого часу для цього у ворогів повноцінного суверенітету не буде.
До речі (й це дуже важливо!), жодних різких гучних карколомних запаморочливих рішучих заходів для цього всього [майже] й не потребується: все може відбутися поступово, не одразу й навіть непомітно.
Так, Україна, зрозуміло, не Гуам, але колись і Індію вважали для Британії надто великою, хоча потім довгі роки (майже століття!) прямого підпорядкування британській короні були не найгіршими в історії сучасних Індії, Пакистану й Бангладеш.
Між іншим, їх сукупне населення після того зросло у понад 6 разів, що вивело їх відповідно на перше, п’яте й восьме місця у світі. Чи то тому, що після Британії, чи то тому, без неї стало легше.
Так чи інакше - не треба робити вигляд, ніби щодо України цієї "чудової загрози" зараз зовсім немає.