Блог | Воювати не можна припинити: Україна очікує на кому

Я, відверто кажучи, коливаюсь між Гарріс і Трампом, як ті мінливі-хиткі ключові штати (можливо, ще й тому, що я — Терези). І обираю при цьому не краще для нас, а менш погане.

Швидкий, але несправедливий і ненадійний мир чи нескінченна війна на виснаження, яка то знову млява, то знову гаряча? Що є меншим злом?

Миттєва капітуляція, погоджена Головною країною світу, чи жорстока імітація тією ж країною захисту й підтримки?

Поразка України — це американська ганьба й руйнівна втрата позицій, що загрожує, насамперед, доларові, який тримається не на економіці, а на довірі до світового жандарма, але жандарм у вирішальний момент не зміг. Схибив. "Фипачте, не фийшло" — й це отаке повернення величі??? Світовий уряде ФееРеСе, агов?

Ні, виграти вибори потенційному капітулянтові не дадуть, та нам що від того? Право на вічний вимушений героїзм?

Примушення до капітуляції це, безумовно, зрада. Але отака "підтримка", як зараз, — хіба ні???

Америка вирішує, як саме і чиїми руками вона це зробить. Схоже, обере імітацію. Боже, допоможи Україні витримати і навалу ворога, і таких друзів.