Блог | Як подолати глибоко вкорінену систему корупції в Україні?

Минулий тиждень у політичній сфері України був позначений черговими корупційними скандалами, що вкотре підняли питання про ефективність реформ та боротьби з неправомірним збагаченням у державних установах. Зокрема, однією з найбільш обговорюваних тем стало викриття корупційних схем у медико-соціальних експертних комісіях (МСЕК), а також скандал довкола екс-бізнес-партнерки Андрія Єрмака, яка була призначена до наглядової ради Ощадбанку.

Почнемо з МСЕК. Ці органи, які мали б займатися допомогою людям з інвалідністю, перетворилися на джерело нелегального збагачення чиновників. Особливо кричущі випадки стосуються військових, які після поранень потребують офіційного статусу інваліда для отримання допомоги. Замість прозорих і швидких процедур, вони часто змушені проходити через бюрократичні перепони або навіть платити хабарі за підтвердження свого статусу. У той час, як люди, що не мають ніяких підстав, можуть "купити" собі статус інваліда за гроші. Це показує, як державні установи, що мали б забезпечувати підтримку, стають джерелом ще більшої несправедливості.

Водночас урядові установи, попри гучні заяви про реформи, не здатні адекватно вирішувати ці проблеми. Цифровізація процесів, яка могла б суттєво зменшити корупцію, впроваджується дуже повільно, і це навряд чи випадковість. Державна система навмисне опирається нововведенням, що могли б знищити нелегальні доходи. Наявність великого обсягу готівкових операцій, непрозорість бюрократичних процедур та недостатня відповідальність чиновників залишають корупційні схеми майже недоторканими.

Ще один приклад корупції на найвищому рівні — це скандал пов'язаний з ексбізнес-партнеркою Єрмака викликав серйозні питання до прозорості процесу призначення керівників у стратегічних державних банках та компаніях. Ми знаємо, що Ощадбанк, один із найбільших банків України, є важливою фінансовою установою, яка повинна працювати на благо держави, але чи справді призначення осіб, близьких до керівника Офісу президента, відбувалося на основі професійних якостей, а не за політичними домовленостями? Така ситуація підсилює загальні сумніви щодо того, наскільки незалежні наглядові ради у великих державних компаніях і банках, і чи є вони інструментом для контролю і розвитку компаній, а не для політичного впливу та збагачення окремих осіб.

Як подолати цю глибоко вкорінену систему корупції? Насамперед, потрібна повна прозорість усіх процесів, пов'язаних із призначенням на державні посади. Призначення осіб, які мають політичні зв’язки, руйнує довіру до державних інституцій і призводить до того, що такі організації працюють на користь обмеженого кола осіб. Потрібні реальні, а не показові конкурси, відкриті до широкого контролю з боку суспільства та міжнародних партнерів.

Що стосується боротьби з корупцією в органах, таких як МСЕК, необхідно повністю цифровізувати процеси, щоб ліквідувати можливість ручного втручання та зловживань. Але це лише частина рішення. Потрібно запроваджувати жорсткі фінансові штрафи та реальні тюремні строки для посадовців, які беруть хабарі або зловживають своїм становищем.

У підсумку, цей тиждень у політичному житті України продемонстрував, що попри гучні декларації про реформи, корупція залишається на всіх рівнях влади та державних установ. І що більше Україна затягує з реальними змінами, тим більшими стають ризики для економічної та соціальної стабільності країни, особливо під час війни.