Розпочавши повномасштабне вторгнення, російське керівництво розраховувало не лише на стрімкий успіх у війні, але й на таку собі лояльність населення та швидку стабілізацію ситуації на захоплених територіях. Адже суттєвого опору простих українців не прогнозувалось. За розрахунками Кремля, окупація та встановлений репресивний апарат повинні були змусити людей змиритись із новими реаліями, відмовившись від будь-яких форм протесту та опору.
Проте сталося не так, як гадалося. Зрозумівши це, Росія розпочала систематичне знищення української ідентичності на тимчасово окупованих територіях. Треба зазначити, що цей процес триває починаючи з 2014 року, коли Російська Федерація захопила Крим та частину Донецької та Луганської областей.
З лютого 2022 року тотального терору зазнали чергові окуповані території, особливо це стосується Херсонської та Запорізької областей. Підконтрольні РФ окупаційні адміністрації реалізовують сценарій геноциду, застосовуючи залякування та фізичне насилля задля перетворення жителів захоплених територій на "зразкових російських громадян".
OBOZ.UA розбирався в тому, яким чином Росія знищує Україну та українство на окупованих територіях.
Вище керівництво РФ на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) сповідує ідею знищення українців та, здається, орієнтується при цьому на працю російського пропагандиста Гаспаряна "Денацификация Украины. Страна невыученных уроков".
Основна ідея "твору" – всім, хто використовує українську мову, треба провести процедуру "денацифікації", а фактично ж таких людей краще взагалі фізично знищити. Саме це і впроваджує окупаційна російська влада починаючи з 2014 року. На сьогодні зафіксовано сотні вбивств українців через їхню громадянську позицію – ніхто з російських вбивць не поніс покарання.
За словами уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, Російська Федерація на ТОТ діяла та діє за чітко встановленим планом. Після того, як збройним методом РФ захоплювала українські населені пункти, одразу ж встановлювалася окупаційна влада, яка створювала військову комендатуру і формувала фільтраційні табори з місцями для тортур. Потім відбувалося швидке формування колабораційної влади, яка займалася не вирішенням гуманітарних питань, а перейменуванням вулиць, забороною спілкуватися українською мовою та закриттям доступу до альтернативних (окрім російських) джерел телебачення, радіомовлення і преси, таким чином створюючи "медіагетто".
На захоплених територіях дуже швидко запускався освітній процес за російською програмою. Дітей "перевиховують" у спеціальних таборах, або депортують до РФ. Паралельно з цими процесами відбувається примусова паспортизація. Людей ставлять в умови, коли життя на ТОТ без російського паспорта стає неможливим. І як апогей – мобілізація. Громадяни працездатного віку, особливо чоловіки, хто отримує паспорт РФ, автоматично потрапляють до лав потенційних бійців окупаційної армії.
Призначений Росією голова окупаційної адміністрації Запорізької області Євген Балицький заявив, що мешканці підконтрольної РФ частини регіону, які не мають російських паспортів, зовсім скоро не зможуть користуватися медичними послугами.
Балицький зазначив, що "деякі жителі Запоріжжя затягують із отриманням російського громадянства".
"До Нового року ми не поспішатимемо. Після цього вживатимемо більш жорстких заходів до того, що на нашій території проживатимуть лише громадяни Російської Федерації. Якщо до нового року ще медичне забезпечення людина отримує за українським паспортом, то потім отримувати його не буде", – цитують зрадника російські ЗМІ.
Кремль намагається примусити мешканців окупованих територій до отримання російських паспортів, у тому числі за допомогою залякування.
При цьому представники української влади говорять, що жителі окупованих територій можуть брати російські паспорти, якщо це дозволить їм урятувати своє життя.
На тимчасово окупованих територіях Запорізької області російські окупанти тероризують людей за радянськими методичками 1930-х років. Вони у "промислових" темпах проводять так звану "націоналізацію" житла, відбираючи як квартири людей, що виїхали з окупації, так і власність тих, хто залишився.
Також загарбники підселяють до людей окупантів, відбирають в українців транспорт та гроші, а "націоналізовані" земельні ділянки збираються роздавати російським загарбникам. Про це розповів мер тимчасово окупованого Мелітополя Іван Федоров.
За його словами, за час окупації лише у Мелітополі та Мелітопольському районі російські окупанти та призначені Кремлем гауляйтери конфіскували понад п'ять тисяч об'єктів – будинків, квартир, підприємств, складів тощо.
Фізичне знищення, а у "кращому" випадку арешт та утримання у російських тюрмах – ось доля тих, хто не згодний з новим порядком, який Путін намагається встановити на ТОТ України.
За інформацією, яку OBOZ.UA надав уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, лише за попередніми даними нині Росія незаконно утримує у заручниках понад 20 тисяч цивільних українців. Вони незаконно позбавлені особистої свободи і є найбільш незахищеною категорію осіб з погляду їх визволення і повернення в Україну. Скільки з них на сьогодні ще живі – українська сторона не знає.
За словами Дмитра Лубінця, саме питання цивільних заручників – найбільш кричуще. По-перше, тому що про більшість людей ми не маємо жодної інформації, навіть місця їхнього утримання.
По-друге, їх звинувачують у "пособництві" ЗСУ або спецслужбам та засуджують на великі терміни ув’язнення. Йдеться про колишніх військових, волонтерів, працівників правоохоронних органів, державних службовців, які наразі не можуть вважатися комбатантами та мають бути звільнені відповідно до норм Женевської конвенції IV.
Окрім цього, велику кількість цивільних заручників утримують у місцях несвободи без обвинувачень чи відкритого щодо них кримінального провадження країною-окупантом, що робить таких людей невидимими для світової спільноти.
Здебільшого цивільні заручники, які перебувають на території Росії чи на ТОТ України, утримуються у повній ізоляції, неналежних умовах, позбавлені можливості проінформувати близьких про місце свого утримання, а також належної правової та медичної допомоги.
На сьогодні Україна здійснює взаємодію з російською уповноваженою з прав людини щодо створення гуманітарного коридору і повернення позбавлених свободи цивільних громадян, репатріації тяжкопоранених та тяжкохворих військовополонених. Проте це не дає суттєвих результатів.
"Всі процеси гальмує російська сторона. Від 24 лютого 2022 року в Україну повернулися 144 цивільних", – зазначає Дмитро Лубінець.
За його словами, попри попередній факт, український Офіс знову і знову шукає нові можливості для здійснення контролю за додержанням прав українців, позбавлених свободи на території РФ.
Так, раніше з представниками Державної думи РФ досягнуто домовленостей щодо моніторингових візитів місць утримання цивільних осіб з обох сторін. 23 квітня росіяни відвідали 17 наших громадян у місцях несвободи у Луганській області. А 3 травня представники Офісу уповноваженого разом із представниками громадськості здійснили візит до 17-ти обвинувачених громадян РФ, що утримуються на території України. Поки це перший візит.
Зі свого боку Україна на всіх можливих майданчиках заявляє про те, що хоче повернути кожного цивільного, якого незаконно перемістила чи викрала РФ. Тому й очікує допомоги від міжнародної спільноти в тиску на Росію для того, щоб змусити її дотримуватись принципів Міжнародного гуманітарного права.
"Ми вважаємо також за необхідне, аби Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт вищого керівництва РФ за незаконне позбавлення волі цивільних українських громадян, як це було за здійснення депортації дітей. Адже відповідно до 4-ї Женевської конвенції, цивільних не можна брати в полон! Однак Росія це правило порушила, і це злочин.
Серед цілей четвертого пункту Формули миру президента України – повернення в Україну всіх цивільних громадян, яких незаконно утримує РФ. Так, Україні необхідне виявлення та безумовне звільнення всіх цивільних заручників та політичних в’язнів, яких утримує Росія на тимчасово окупованих територіях України та на своїй території", – зазначає Дмитро Лубінець.
Наразі ми не бачимо конкретного результату й допомоги світових гуманітарних організацій у процесі повернення цивільних громадян України, – відзначає Дмитро Лубінець.
При цьому інші країни могли б залучати посольства та представництва держав у РФ до збирання інформації про заручників, їхнє місце перебування та стан здоров'я й застосувати санкційний механізм до тих, хто причетний до взяття в заручники цивільного населення.
Також вони можуть бути посередниками зі звільнення і можуть бути ефективними в процесі перемовин з Росією щодо звільнення цивільних заручників.
За інформацією, яку OBOZ.UA надав уповноважений Верховної Ради з прав людини, наразі Російська Федерація пошкодила та зруйнувала 1 804 об’єкти культури. Також окупанти систематично викрадають картини, цінності та експонати із музеїв. Окрім цього, ворог бореться з українськими культурними діячами та демонтує пам’ятники. Також об’єктам культури на ТОТ загрожує не тільки грабунок, демонтування, але й руйнування від рук самих окупантів. Адже агресор не дбає про них належним чином або ж здійснює таку "реставрацію", яка їм шкодить.
Росія навмисно руйнує і нищить все, що може відображати українську ідентичність. Про остаточні збитки та шкоду завдану можна буде сказати лише після звільнення тимчасово окупованих територій України.