Відео дня
З Китаєм у нас не може бути справжніх партнерських відносин. Інтерв’ю з Харою
Попри сподівання України та Європи, на сьогодні КНР так і не відіграє конструктивної ролі у врегулюванні російсько-української війни. Китайський мирний план у тандемі з Бразилією фактично грає на руку Росії, а китайці продовжують обмежуватися загальними фразами про мир у всьому світі. Так, у вересні 2024 року Пекін закликав припинити бойові дії, сісти за стіл переговорів та утриматися від санкцій і економічного тиску проти однієї зі сторін конфлікту. На засіданні Ради Безпеки ООН міністр закордонних справ Китаю Ван Ї запропонував три принципи щодо війни в Україні: жодного розширення поля бою, початок діалогу та стримування впливу війни на світову економіку.
Паралельно з цим за роки війни Китай значно збільшив економічну та фінансову підтримку Росії. Зокрема, зросло постачання критичних і стратегічних компонентів, яких потребує оборонно-промисловий комплекс РФ. Росія стала дуже залежною від Китаю в економічному плані – останні два роки 40% російського імпорту надходило з Китаю і 30% російського експорту туди прямувало.
Своїми думками щодо сьогоднішньої позиції КНР про війну та мир в Україні в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара.
– МЗС України вважає, що 2024-й став роком розвитку відносин України та Китаю, вказуючи, що після тривалої паузи між країнами нарешті відбулося "кілька важливих контактів". Наприклад, перший за останні 12 років візит міністра закордонних справ України до КНР. При цьому Китай, хоча й заявляє, що є нейтральною стороною у війні, але на ділі підтримує Москву та фактично допомагає вести проти України війну, незважаючи на заклики як України, так і Заходу, припинити це робити. З огляду на все це, ми можемо говорити про якийсь прогрес у відносинах?
– Якщо вважати за позитив дипломатичний діалог і гарну риторику, то, напевно, так. Якщо брати за основу реальні дії, то однозначно ні. Варто дивитися на світогляд китайців, на їхнє бачення світоустрою і місце Китаю у світі. Вони вбачають у Сполучених Штатах свого стратегічного супротивника, а європейців і Україну – сателітами Штатів, оскільки ми хочемо бути частиною ЄС і НАТО. Для Китаю це не є добрим, оскільки означає, що Захід може об'єднуватися, аби протидіяти авторитарним режимам.
Сьогодні КНР цікавить витіснення гегемону Сполучених Штатів і їхніх союзників з домінуючої позиції і створення так званого багатополярного світу. Тобто ідеологічно ми не є друзями, і, по суті, у нас не може бути справжніх стратегічних, партнерських відносин. Зрозуміло, що у нас є декларація, і ми називаємо Китай своїм стратегічним партнером, але це по формі, а не по суті, оскільки принципи і цінності цієї держави, її режиму, кардинально відрізняються від наших і наших найближчих партнерів на Заході. Тому, скажімо так, я б вбачав, що щось у Китаї змінилося, якби на додаток до традиційної своєї риторики, що вони "за все добре, проти всього поганого", стали називати речі своїми іменами і карати, а не підтримувати. Тобто Китай не зробив нічого, щоб зупинити чи, скажімо так, підштовхнути російського диктатора Путіна до того, щоб він припинив цю війну.
Звичайно, ми хотіли б залучення Китаю до вирішення наших проблем із РФ, перед усім щоб китайці перестали підтримувати вбивства українців через купівлю енергоресурсів, через продаж станків, товарів подвійного призначення і багато чого іншого, що дає змогу російській економіці триматися і фактично продовжувати війну та вбивства українців.
– Чи можливо певним чином змінити думку Китаю щодо України, зважаючи на його тісні зв'язки з Росією? Наприклад, на економічній основі. Митна служба зазначає, що за 11 місяців 2024 року з усіх країн Китай найбільше експортував до України товарів, майже на 13 мільярдів. Чи для Китаю ці цифри взагалі нічого не означають і як торговельний партнер Україна не розглядається серед пріоритетів?
– Безумовно, Україна не є пріоритетом і ніколи їм не буде, враховуючи рівень української економіки. Звичайно, що ми будемо цікавими, оскільки ми є доволі потужним постачальником продуктів харчування. Тут, звісно, китайці будуть купувати українські товари, але і без нас вони можуть обійтися. Ми не є критично важливими для КНР з жодної позиції. Китайці будуть розвивати економічні відносини, вони зацікавлені у доступі до зовнішніх ринків, навіть такого маленького ринку, як Україна. Пріоритетним для китайців є і в майбутньому залишатимуться Сполучені Штати, а також Європейський Союз, заможні країни з великою кількістю населення та великою купівельною спроможністю.
Китай сьогодні не може залишити Росію, оскільки вона ідеологічно на боці Китаю. Вони разом хочуть витиснути Америку і європейців з геополітичного олімпу. Власне, це ключові моменти, на яких базується їхній світогляд і їхні дії. Україна у цьому контексті є лише маленьким фактором. Китайці вважають, що той конфлікт, який відбувається між нами і РФ, по суті спровокований Америкою, Заходом загалом. Розширенням НАТО, неврахуванням, на їхній погляд, "легітимних безпекових побоювань" Москви. Ми знаємо, що це маячня, що Росія – колоніальна імперія, яка хоче поглинути Україну, яка веде геноцидну війну проти українців, а китайці дивляться на це під зовсім іншим кутом.
– Президент США Дональд Трамп під час передвиборчої кампанії заявляв, що для Америки найгірше – це союз Росії і Китаю. Мовляв, ось я прийду і зроблю все для того, щоб його роз'єднати. На ваш погляд, чи є передумови і чи зможуть США це зробити?
– Категорична відповідь – ні. Росія вдає із себе окремий полюс у світі, з яким мають рахуватися, але фактично немає для цього повноцінних ресурсів як політичних, так і економічних, а тому має спиратися на "дружнє плече" Китаю та все більше стає його сателітом. З іншого боку, Китай розуміє, що він потужна держава, яка зростає. Вони ще плекають ілюзію, що можуть бути другим полюсом цього двополюсного світу зі Сполученими Штатами. Сьогодні китайці просто використовують російський ідіотизм і ці стратегічні прорахунки у власних інтересах. При цьому вони точно не будуть справжніми стратегічними союзниками юридично. Китай буде й надалі використовувати Росію, а Росія – Китай, оскільки у них збігаються їхні цінності та бажання витіснити Америку і Європу з геополітичних позицій, які вони зараз мають, і фактично розділити світ на сфери впливу.
– Роль Китаю у наближенні миру в Україні. Попри сподівання, КНР не відіграла конструктивної ролі у врегулюванні російсько-української війни, як чекав Європейський Союз та Україна. Яка позиція Китаю щодо війни нині? Чи зацікавлений він у її закінченні та на яких умовах і принципах?
– Я згадую, що 24 лютого 2023 року, тобто на річницю широкомасштабного вторгнення, китайці оприлюднили власну позицію щодо "політичного врегулювання української кризи". Вони так і не називають війну війною чи російською агресією. І, по суті, із 10 пунктів того документа більшість була про відносини Китаю зі Сполученими Штатами. Від того моменту китайці досить активно почали пропонувати себе в ролі посередника, але робили це доволі специфічно. Звичайно, ми були б раді, якби Китай припинив підтримувати Російську Федерацію, тоді Росія була б змушена шукати якийсь вихід з цієї війни. Але китайці цього не зробили, вони підтримують Москву й, скажімо так, вдалися до дипломатичних маневрів.
Власне, китайсько-бразильський план – скорочений варіант отих перших 10 пунктів позиції Китаю. Сьогодні їхнє бачення мирного врегулювання, по суті, є ворожим до українського мирного плану, який заснований на нормах міжнародного права. Я постійно повторюю, що у мирних ініціативах України немає нічого більшого, ніж те, що міститься у міжнародному праві, частиною якого є Російська Федерація, Китай та інші країни. Тобто ми вимагаємо, щоб Росія повернулася до виконання своїх міжнародних зобов'язань. Нічого більшого у тих планах немає. Китайці так не вважають. Їм здається, що вони мають відіграти власну роль із власної позиції, показати себе потужним зовнішнім політичним гравцем.
Особисто я не хотів би бачити Китай за столом перемовин, я б не хотів би бачити Китай серед тих, хто після завершення цієї війни був би ключовим інвестором з відбудови України. Я не хотів би, щоб через гроші китайці зайшли і контролювали частини української економіки, а відтак і впливали на політичні процеси, оскільки ми бачили, що це означає для країн Азії та Африки. Китайські гроші і китайські проєкти – це заробітна плата для китайців, бо вони привозять свою робочу силу, а ще це великі борги, в які вони вганяють всі країни, а потім вимагають політичні поступки. І звичайно, ці країни, які залежать від Китаю, починають діяти в руслі їхньої зовнішньої політики. Тому позитивну роль вони можуть відіграти, виключно коли будуть тиснути на Росію, а не коли сидітимуть за столом перемовин.
– Тобто ви вважаєте, що Китай не може стати посередником у мирному процесі? Між іншим, Дональд Трамп зазначив, що було б добре, аби Китай долучився до початку мирного процесу.
– Зрозуміло, що вони не є дияволами, їм не подобається війна, вони не хочуть, щоб вбивали українців. Тобто з гуманістичного погляду все зрозуміло. Але вони керуються іншою логікою – що ми є сателітами Заходу проти стратегічного партнера РФ, з якою у них збігаються інтереси на сьогодні.
Власне тому Китай на перемовинах щодо врегулювання наших і західних проблем з РФ буде адвокатом саме Москви. І також тут важливо постійно згадувати, що ця війна має багато факторів. Головний – це бажання Росії знищити українську державу і контролювати країну. Також росіяни хочуть використати Україну проти ЄС і НАТО, оскільки вони розуміють, що ці дві організації дають можливість європейцям протидіяти РФ. Тому ослаблення цих організацій чи руйнація принаймні НАТО означатиме, що Росія домінуватиме на європейському континенті. Інакше у них варіантів немає.
Росія не є Радянським Союзом, у неї немає ані ідеологічної місії, ані економічної, технологічної і так далі, але є претензії до Сполучених Штатів. Росія хоче преференції не лише в Європі, але й в інших частинах світу. Тому Китай за столом перемовин – це не лише погано для України, бо це буде адвокат РФ і їхніх інтересів у наших відносинах із росіянами, це буде погано для європейців, оскільки означатиме збільшення політичної ваги Китаю в європейських справах. Я не думаю, що європейці цього хочуть.
Я абсолютно розумію, чому президент України Володимир Зеленський закликав Китай долучитися до припинення цієї війни, але він також і фактично визначив роль Китаю – тиск на Росію. Він не казав, що давайте сідати за стіл перемовин – Україна, Китай і Російська Федерація. Тому я думаю, що у Зеленського і його команди теж немає жодних ілюзій, на чиєму боці Китай і чи можна його схилити на наш бік.
Я не виключаю того, що Китай може сидіти за столом перемовин, бо це залежатиме від ситуації. Тобто зараз ситуація складна, але контрольована. Але може бути так, що припинять допомогу американці, європейці будуть хитатися, вагатися, і тоді ситуація на фронті може бути набагато гіршою. Але з нинішніх позицій це буде абсолютно неправильно проти наших інтересів, бо Китай як посередник гратиме не на нашу користь.