Зовсім скоро Трамп почне тиснути на Путіна, адже нарешті зрозуміє справжню позицію Кремля щодо закінчення війни. Інтерв’ю з Єльченком

Дональд Трамп 20 січня офіційно отримає президентські повноваження і, як він багато разів зазначав, відразу розпочне активно діяти за багатьма важливими напрямами – як всередині США, так і на світовій арені.

Відео дня

Українців, звісно, цікавить головне – що буде робити американський президент щодо мирного процесу. Від обіцянки Дональда Трампа закінчити війну в Україні за 24 години не залишилося і сліду. В новій адміністрації вже зазначають, що зусилля щодо миру займуть кілька місяців, а можливо, навіть більше. При цьому Трамп вважає, що "домовленість" щодо України неможлива без діалогу з Росією, яка поки що не налаштована на будь-який мирний процес.

Своїми думками щодо того, чого чекати від вже президента США Дональда Трампа, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України у США, експредставник України при ООН Володимир Єльченко.

– Дональд Трамп заявив, що триває процес підготовки зустрічі між ним та російським диктатором Володимиром Путіним. Зазнається, що Путін на переговорах з Трампом вимагатиме від України різко скоротити армію, повну відмову від НАТО, закріплену офіційно, визнання за РФ вже окупованих територій. Звісно, Україна на це не погодиться. Чи прислухається до цього Дональд Трамп – невідомо, тому що, попри всі його вражаючі заяви, конкретного плану мирного врегулювання він не озвучив. Хтось вважає, що Трамп хоче бути миротворцем за будь-яку ціну, максимально швидко вирішити питання війни, незважаючи на інтереси України та Європи, та рухатися далі, а хтось – що він розуміє проблему та не бажає мати другий Афганістан і не прагне здавати Україну. На ваш погляд, яким чином все-таки може розвиватися ситуація у цьому напрямку?

– Власне після інавгурації, за традицією, американський новообраний президент підписує цілу низку першочергових указів, які стосуються, по-перше, призначень у його адміністрації, які не потребують погодження з Конгресом. По-друге, цілу низку адміністративних питань, створення нових агенцій, міністерств. Плюс, я очікую, що Трамп підпише досить швидко, можливо, навіть у цей день, 20 січня, свої укази, які стосуватимуться введення нових чи збільшених тарифів на торгівлю з Мексикою, з Канадою та Китаєм. Це те, що він оголошував ще раніше. Що стосується України, то, звичайно, це питання, хоч, мабуть, і не буде в центрі уваги в перший день, але про це Трамп також буде пам’ятати.

Останні заяви його представників і особисті, вже свідчать не про 24 години закінчення війни, це була така передвиборча риторика. Я думаю, що спочатку треба буде очікувати, все-таки, візиту його спецпредставника з питань України та Росії Кіта Келлога до Києва та деяких західних столиць. Я сподіваюся, що і Келлог особисто, і Трамп, і інші люди, такі як Марк Рубіо, який буде призначений державним секретарем США, новий глава Пентагону, після того, як вони ретельно проаналізують, зокрема, останні заяви представників Росії, включно з самим Володимиром Путіним, про те, що вони не збираються йти на жодні компроміси, нарешті зрозуміють реальну ситуацію. І тут виникне питання в американської сторони, а що ж тоді робити з Росією? Ми пам'ятаємо заяви Трампа про те, що якщо не погодиться Україна на припинення вогню, то він припинить чи скоротить постачання зброї, а якщо не погодиться російська сторона, то він просто накачає Україну зброєю, збільшить фінансову допомогу. Інші кроки зробить, наприклад, що стосується обвалу цін на нафту, підсилення санкцій, таке інше. Я думаю, що все це і почне відбуватися доволі швидко після 20 січня. Тому що на сьогодні ніхто не бачить жодних ознак того, що Кремль збирається йти хоч на якийсь малесенький компроміс. Навіть якщо говорити про замороження ситуації на нинішній лінії зіткнення, то навіть на це Путін не дав згоди. Тож, думаю, треба трошки набратися терпіння, почекати, і коли вже позиція Росії дійде до американської сторони, отоді ми побачимо певні реальні перші кроки, які, як я дуже сподіваюся, будуть спрямовані на те, щоб примусити Росію піти на поступки.

– Тобто ваше відчуття, що Трамп буде все-таки діяти щодо встановлення "миру через силу", а не "мир будь-якою ціною"?

– Для хоч якогось мирного процесу потрібні якісь перші поступки з боку Росії. Якщо їх не буде, то тут буде "мир через силу".

– Чи є ефективний інструментарій у нового президента США, аби схилити Путіна до цього?

– Першочергово я до цього відношу серйозне збільшення постачання зброї на потреби України. І якісне, і кількісне. По-друге, це максимальне зміцнення режиму санкцій. Ми вже бачили останній крок адміністрації Байдена, яка досить сильно вдарила по тіньовому флоту Росії. Є ще багато інших речей. Тобто, в принципі, треба ввести мову про повну економічну ізоляцію Росії, принаймні від Західного світу. Навіть якщо на це не підуть країни Глобального Півдня, але так чи інакше вони будуть змушені приєднатися до такого режиму, тому що йдеться про вторинні санкції з боку США.

Потім є ще питання використання російських активів, які зберігаються і в Америці, і в країнах Європи. В принципі, американці на це готові. Вони тиснуть на Західну Європу, де є ще більше коштів. Європейці поки що не пішли далі, ніж дозволити використовувати прибутки від цих активів. Це також непогані цифри, але все-таки це не всі гроші. Наприклад, якщо американці дотиснуть Європу, і вона на це погодиться, то можна було б запропонувати Трампу дуже привабливу схему, щоб на ці гроші Україна купувала американську зброю. І це був би доволі серйозний крок.

Є ще обіцянка Трампа обвалити ціни на нафту. Звичайно, це не робиться за один-два дні, але все-таки енергетичні експерти вважають, що якщо це почне робити Америка вже зараз, то до кінця 2025 року Росія дуже сильно це відчує та розпочнеться обвал російської економіки. Тож все це реально, все це можна зробити.

– Щодо зустрічі Трампа та президента України Володимира Зеленського. Зазначається, що команди вже працюють над її змістом та форматом і вона відбудеться після інавгурації. Чи є в України аргументи, аби переконати Трампа та його команду стосовно миру через силу і показати, що мир на умовах Путіна – це не тільки капітуляція України, а й максимально небезпечно для Європи, це фактично ганьба для США та президента цієї країни.

– Мені здається, що така зустріч має велику цінність. Під час особистої зустрічі можна багато чого розказати, можливо, навіть на емоціях. Це Володимир Зеленський вміє робити, і, я думаю, що він буде здатний переконати Трампа, принаймні в двох речах. По-перше, що не можна аж ніяк вірити і довіряти Путіну та загалом Росії. А по-друге, що треба підвищувати ставки. Тобто переходити нарешті ті всі червоні лінії, про які кричить Путін на кожному кроці. Просто сісти і спокійно розказати Трампу, що це означатиме не лише для України, а й для всього навколишнього світу, принаймні Європи так точно. І, звичайно, що Сполучені Штати будуть так інакше затоплені тими наслідками, які буде мати або перемога Путіна над Україною і подальше просунення його військової сили на Захід, або просто, скажімо так, Росія як загроза союзникам США в Європі. Так чи інакше, можливо, треба пригадати про роки Другої світової війни, коли США також на перших порах щиро вірили в те, що ця війна їх не торкається. Але так чи інакше вони були змушені воювати.

– У Кремлі заявили, що переговори мають вестися стосовно України лише між Росією та США. Чи може піти Трамп на такий крок і, наприклад, відсунути Європу від цього процесу, тобто виключно з Путіним про щось домовлятися за спиною України та Європи?

– Європу дуже важко відсунути від цього процесу, як і Україну. Ці питання аж ніяк Сполучені Штати не можуть обговорювати вдвох з Путіним без залучення своїх західноєвропейських союзників. А оскільки війна точиться на території України, то і без України ніяк не обійдеться. Так, є суто двосторонні теми між США і Росією, наприклад, ядерне роззброєння чи обмеження ядерних сил. Є багато договорів, з яких росіяни просто повиходили, передусім це стосується ядерної зброї, ракет середньої і більшої дальності. Тобто багато питань, які були заморожені з початку агресії Росії проти України. Ці питання, зрозуміло, можна обговорювати, або та сама Сирія, або Близький Схід. Тобто ті речі, які напряму України не стосуються. Це вони можуть обговорювати скільки завгодно. Але як тільки доходить до питання агресії проти України, тут без України ніяк не обійдешся.

– Трамп і НАТО. Ще за першої своєї каденції він заявив, що очікує, що Європа більше включатиметься у безпеку континенту. Зараз Трамп хоче, аби країни НАТО витрачали на оборону 5% ВВП. Зважаючи на те, що лише 23 держави з 32 виділяють на безпеку 2%, перемовини будуть складними. При цьому Трамп знову розігрує звичну карту – натякаючи, що США можуть, якщо не покинути Альянс, то значно зменшити свою присутність на європейському континенті, а без ядерної парасольки безпека більшої частини Європи залишиться під питанням перед російською загрозою. Трамп продовжить ось такий відкритий шантаж "оплачуйте свої рахунки – або я піду" без особливих змін щодо американської присутності у Європі чи все-таки може дійти до реальних змін?

– Я думаю, що він буде цю лінію продовжувати. Як успішний бізнесмен, він добре вміє рахувати гроші і якщо пригадати його погрози під час його першого президентського терміну, він домігся того, що більшість членів НАТО витрачають на оборону значно більше, ніж це було раніше. А з іншого боку, і в Європі збільшується розуміння того, що навіть без цих погроз військові витрати збільшувати потрібно, що вже і відбувається.

Усі роки після закінчення холодної війни європейці були впевнені в тому, що більше нічого страшного в Європі не відбудеться, що Росія загрози не несе. Саме тому і зменшувалися витрати на оборону, закривалися військові виробництва, а сьогодні вони побачили, що це було абсолютно неправильно. І з позиції армій, навіть чисельності, дуже багато країн Західної Європи просто не готові до реальної конфронтації з РФ. І зараз ці помилки вже виправляються, навіть без всяких погроз з боку американської сторони. Тож все виглядає так, що Європа буде змушена погодитися з логікою Трампа і переведе свою економіку на такі більш пристосовані до воєнних потреб реалії. Тому я на це дивлюся виключно позитивно.

– Ще один напрям – Китай. Багато хто переконаний, що більшість призначень нової адміністрації – люди, які вважаються яструбами щодо протидії Китаю. Трамп неодноразово заявляє, що саме Китай – найбільша загроза, ніяка там не Росія чи Іран. Він заявляє про готовність запровадити нові значні торговельні мита проти Китаю, аби його вгамувати. З іншого боку, його тон поки що не виглядає войовничим. Так, обраний президент США хоче відвідати Китай протягом 100 днів після своєї інавгурації. Такий візит може відбутися вже найближчими місяцями. Саме до Китаю звертається Трамп, коли говорить про необхідність завершити російсько-українську війну.

– На мій погляд, Трамп спробує домовитися з керівником Китаю Сі Цзіньпіном спочатку мирним шляхом саме під час особистої зустрічі. Є багато питань, передусім у двосторонній торгівлі, які можна вирішити цілком мирно.

Якщо США запровадять оці підвищені тарифи, то Китаю фактично немає чим відповідати. Він буде змушений, ну хоча б частково, погодитися з цією логікою. Якщо цього не відбудеться і китайці не зрозуміють "натяків", то тоді вже Трамп може перейти до деяких більш загрозливих кроків, а саме військових. Я не маю на увазі початок війни проти Китаю, але певні важелі тиску на Китай є. Але я впевнений у тому, що спочатку будуть примирливі кроки і, знаючи таку історичну китайську мудрість, я думаю, що вони на це погодяться.

– Щодо "передінавгураційних" заяв Дональда Трампа щодо Гренландії, Панами чи Канади. Хтось радить не звертати уваги на погрози – мовляв, Трамп просто підвищує ставки, щоб отримати більше від партнерів. Хтось нагадує про стратегічні інтереси Америки й небезпеку посилення впливу Китаю чи Росії в Арктиці. А хтось радісно констатує, що Трамп остаточно розвалює старий світ і встановлює новий порядок. Але інструментарій та риторика американського президента разюче нагадує інструменти, якими користується російський диктатор Путін. На ваш погляд, що чекає світ, якщо Сполучені Штати, як і путінська Росія, більше не вимагатимуть жити за правилами цивілізованого світу, а навіть навпаки повністю плюватимуть на ці правила?

– Я не думаю, що так буде, це скоріше такі імпульсивні заяви вже не кандидата в президенти, але ще людини, яка не зайшла в Білий дім. Вважаю, що це було зроблено насамперед для того, щоб перевірити громадську думку. Проте реакція була негативна.

Я не бачу ніяких перспектив щодо переходу до якихось військових дій чи силових методів забрати собі ці території, тим більше що не все в США залежить від президента. Є ще позиція Конгресу, є громадська думка, є усталені історичні зв'язки США з країнами Європи чи Центральної, Латинської Америки, і ніхто сваритися не буде заради якихось ефемерних цілей.