Блог | Повернутися до реальності

Телевізійне захоплення роликами й шоу підмінила нам реальність. Тепер вже повністю і остаточно. На суспільному порядку денному - не війна чи економіка, не обороноздатність чи освіта - а стадіони і медичні аналізи. Найпопулярніша мотивація у соцмережах - "піти запастися попкорном". Дозволивши вигаданому персонажу матеріалізуватися в реальності, ми нібито помінялися з ним місцями. І опинилися чи то всередині якоїсь другосортної "Санта-Барбари", чи то просто під куполом цирку.

Під впливом гібридних телесюжетів суспільна свідомість вкотре розколюється. Тільки вже не навпіл, а на тисячі уламків. Не по лінії політичного протистояння (що можна було б хоч якось пояснити), а по лінії настроїв та емоцій. Серед яких панують зневіра і страх перед найближчим майбутнім, тривога за долю країни. Головне питання порядку денного - чи зможемо ми повернутися до реальності, в якій існує нація, держава, рух до спільної мети? Чи здатні усвідомити серйозність викликів і діяти відповідно до них - як країна, а не як сукупність первісних племен на одній території? І якщо так, то як це зробити?

Читайте: Тролінг країни: чому у Зеленського високий рівень підтримки

Перш за все, треба атакувати власну зневіру. Сьогодні невідомо, чим завершиться другий тур президентських виборів. Це нормально, бо така вже природа демократії. І якщо вибір буде здійснено в легітимний та демократичний спосіб, маємо його прийняти, бо це теж наріжний камінь демократії.

По-друге, уряд зобов’язаний працювати над досягненням нашої стратегічної мети – приєднання України до Європейської спільноти та до блоку НАТО. Ми не маємо права дозволити капітулювати у війні з Кремлем. Ми й надалі повинні боротися за повернення окупованих Криму та територій Донбасу. Повинна вже зараз бути ще більш вперта робота на різних рівнях та напрямках над подальшою імплементацією ініційованих Президентом реформ в частині децентралізації, освітньої, медичної та судової галузях, змін в секторах енергетики, фінансів, національної безпеки та оборони і в багатьох інших сферах. Вже, зараз, ще більше, ніж в попередній час.

Читайте: Вибори-2019: російська рулетка?

У всьому, що стосується діяльності Уряду та - сподіваюся - урядової парламентської коаліції - рівень виконання всіх європейських домовленостей має бути вищим, ніж минулого року. Уряд зобов’язанмй продовжувати політику інтеграції до західного світу, обрану українським народом під час Революції Гідності. І це також буде втіленням демократії, адже рух до ЄС та НАТО, демократичні перетворення та ринкова економіка - це вибір більшості. Який жодні перегони, стадіони та, вибачте, аналізи не здатні змінити.

Третє. Ми також повинні засвоїти урок цієї виборчої кампанії. "Ми" - означає "всі": і влада, і громадянське суспільство, і медіа. Ми повинні не допустити, щоб телевізійна картинка і серіали брали верх над критичним мисленням і здоровим глуздом. В перегляді виборчого серіалу ми вже втрачаємо не лише реальність, але й час для щоденної роботи для себе й країни. Шал захоплення нав‘язаним виборчим шоу загрожує після втрати реальності, втратою суспільної свідомості, навіть більше - деградацією.

Читайте: Путін прорахувався, або Наша справжня незалежність

Четверте. Влада повинна налагодити справжній та ефективний діалог із суспільством. Президент та Уряд мають миттєво реагувати на запити суспільства, не боячись звинувачень в піарі. Але важливо не скотитися до рівня популістів та зважено реагувати на конструктивну критику.

П'яте. Громадянське суспільство також має прокинутися та усвідомити, що критика влади без співробітництва та спільного пошуку оптимальних рішень - це загроза потрапити в серіал без найменшого шансу повернутися з нього знову у реальність. І якщо Україна - рекордсмен за недовірою до державних інститутів, відповідальність за це лежить на громадянському суспільстві так само, як і на владі.

Шосте.Нам потрібно повернути союзника в цьому питанні – ЗМІ. Розумію, що це важко. Адже завжди легше показати як Ляшко зриває засідання Уряду, ніж розповісти про зусилля людей, які віддано працюють над змінами та реформами в державі. ЗМІ мусить повернути собі статус "четвертої влади", та вистояти перед щедрими пропозиціями від олігархів та агресора.

Треба відкинути практику гіпертрофування труднощів реформування держави та інтеграції до ЄС і НАТО, і чесно говорити як про недоліки, так і про успіхи - навіть якщо це не сприятиме зростанню рейтингів та накладів. Ми мусимо пояснити, що низький рівень життя, інфляція, високі тарифи, це не ціна реформ, а відсутність таких і наслідок комуністичної спадщини та бажання попередніх Урядів та Президентів заробляти за наш рахунок.

І головне. Мусимо усвідомити: Президент - це досвід й масштаб державного мислення. Державного - не кліпового чи рекламного, не розважального чи змагального. Обнулити державу, яка поранена нашим постійним невдоволенням владою - це її втратити.

Ми усвідомлюємо, що це останній шанс повернутися до реальності й об’єднатися заради того, щоб подолати усі бар’єри і перетворити Україну на демократичну європейську державу.