Відео дня
"Нове" обличчя в політиці? Кандидат в президенти Смешко відзначився гучними скандалами
Персона колишнього глави Головного управління розвідки Міноборони і Служби безпеки України Ігоря Смешка стала широко відома українцям після висунення його кандидатури на виборах президента України.
Біографія кандидата на його офіційній сторінці рясніє "перемогами", яких Смешко начебто домігся перебуваючи на високих посадах в силових органах України. Але на просторах інтернету з'явилося розслідування, яке детально описує всі "досягнення" маловідомого кандидата в президенти.
OBOZREVATEL зібрав його головні меседжі.
Військова освіта
Ігор Петрович Смешко народився 17 серпня 1955 року в райцентрі Христинівка Черкаської області. У 1972 закінчив школу з однією четвіркою і вирішує присвятити себе військовій службі, і вступив до Київського вищого зенітно-ракетне інженерне училище імені Кірова, спеціальність - військовий інженер з радіотехніки. Закінчив училище в 1977 році із золотою медаллю.
У тому ж році вступає на службу в частину ППО групи радянських військ у Німеччині де прослужив до 1979 року, і це вся його реальна служба в бойових частинах. Далі Смешко пішов по шляху вічного студента.
Отримавши звання старшого лейтенанта і повернувшись в СРСР, він вступає в ад'юнктуру при тому ж училищі, яке закінчив. У 1982 році виходить у званні капітана, і тут же його призначають на посаду старшого викладача в цьому ж училищі, хоча така посада вимагає, як мінімум погон полковника.
У 1988 році Ігор Смешко вступив до докторантури Військової академії протиповітряної оборони в Києві і закінчує її достроково – акурат перед розвалом СРСР в 1991 році. І стає наймолодшим в Радянському Союзі доктором технічних наук по військовій кібернетики.
Уже в 2000 році, за незалежної України, Смешко закінчив Національну академію оборони України (магістр державного військового управління), а в 2002 році Київський національний університет імені Шевченка (правознавство).
Пройшов спеціальні курси для керівників розвідувальних органів та посадових осіб у сфері небезпечних в США, Швеції та Великобританії. Почесний магістр об'єднаного Інституту військової розвідки при Національній академії оборони України за спеціальністю військової управління в міжнародних відносинах.
Початок кар'єри і перші скандали
Незалежність України Смешко зустрів на посаді керівника науково-дослідного центру Військової академії протиповітряної оборони. У 1992 році Смешко перебирається в ще неіснуюче Міністерство оборони України і стає відповідальним секретарем Експертної наукової ради Міноборони, що цілком відповідало його кваліфікації та освіти.
Але після півроку роботи в МО в того ж 1992 року Смешко стає військовим, військово-морським, військово-повітряним і з питань оборони аташе в Вашингтоні. Призначення м'яко кажучи дивне, з кількох причин.
По-перше, Смешко в своїй біографії каже, що частина його винаходів активно використовувалася у виробництві головок самонаведення систем ППО і ПРО. З точки зору будь-якого контррозвідника відправити розробника важливого компонента систем стратегічного призначення в руки потенційного противника – це не просто безумство, а відверте шкідництво в державних масштабах. Адже з цього моменту всі системи, в яких застосовувалося винахід цієї людини, а вони, природно стояли і на озброєнні України, можна було вважати неефективними.
А по-друге, посада військового аташе по суті своїй дипломатія плюс розвідка. Більш того, більшість країн і направляють на цю посаду саме досвідчених розвідників, які отримують можливість діяти під прикриттям дипломатичної недоторканності.
Смешко ж, як доктор військової кібернетики, не мав відношення ні до дипломатії, ні до розвідки, а тому ніякої реальної користі в цьому місці принести не міг.
У свою чергу в своїй біографії Смешко говорить, що саме американці хотіли і навіть просили в якості основного каналу комунікацій офіцера - ракетника, не пов'язаного своєї попередньої службою до 1991 року з радянськими спецслужбами.
Аргументація трохи дивна, мовляв у України третій ядерний потенціал, тому налагоджувати відносини буде простіше через офіцера-ракетника, а не дипломата.
Смешко досить легко налагодив відношення з Пентагоном, що вилилося у підписання першого Меморандуму про співпрацю між військовими відомствами України і США. Тільки зараз, через 30 років стає зрозумілим марність всіх цих меморандумів, але тоді цей факт подавався, як величезний успіх.
При цьому на своїй посаді Смешко допомагав багатьом діячем з України не тільки в питаннях, пов'язаних з діяльність військового прес-аташе. Наприклад, за чутками, він допоміг онуці колишнього секретаря РНБО Володимира Горбуліна за тиждень отримати грін-карту, що само по собі є рекордом.
Влітку 1995 року Ігоря Смешка призначили головою Комітету з питань розвідки при президенті України. Це призначення для нього організував тодішній секретар РНБО Володимир Горбулін. У той час Смешко ще перебував на дипломатичній роботі і додому не поспішав. Свою каденцію він завершив в 1996 році і лише тоді повернувся в Україну.
У наступні чотири роки Смешко фактично очолював розвідспільноту України, як за кордоном, так і всередині країни.
Знищення Головного розвідувального управління Міноборони
У 1997 році Смешко був призначений начальником Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України. Продовжуючи виконувати свою роботу в Комітеті.
Саме з ініціативи Смешко з УБОЗ МВС України в Міноборони були переведені офіцери мають відповідний досвід роботи, котрі мали зв'язками в оперативному середовищі в найбільших організованих злочинних співтовариств України та мали оперативні джерела.
Смешко любив говорити про те, що зібрав разом найкращі кадри, але нерідко можна почути й іншу думка, що як раз при його головуванні найдосвідченіші співробітники так чи інакше пішли.
Є й інше питання, наскільки ефективна робота цих кращих кадрів. Українська розвідка специфічна тим, що по суті працює у власній країні, для чого в неї і переводилися кадри з УБОЗ. При чому стараннями Смешко їх можливості були навіть ширше ніж у того ж СБУ.
В кінці 1999 року ГУР публічно похвалив Леонід Кучма, але ось тільки ні він, ні хвалені досвідчені розвідники не підозрювали, поняття не мали, що вже не один рік президента країни прослуховують і пишуть, що пізніше виллється в "касетний скандал".
Нічого не знали і про стеження і вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Нічого не знала про підготовку скандалу з "Кольчугами". Не було ніяких зрушень в розкритті резонансних вбивств видних політичних діячів: Чорновола, Гетьмана, Щербаня. Ніяких викриттів великих корупційних схем в системі вищих органів влади. Тривало нестримне злодійство в тому ж Міноборони.
Спецслужби РФ паслися в Україні, як у себе вдома, просували на відповідальні пости своїх ставлеників і агентуру.
Також цікава ситуація склалася з кришуванням стриптиз-бару "Варшава", співвласниками якої були родич одного із співробітників ГУР, відомий кримінальний авторитет Борис Савлохов ("Солоха") і якийсь таємничий американець, з яким нібито співпрацювало управління розвідки.
З родичем співробітника ГУР питання вирішили швидко, а ось Савлохову просто заявили, щоб він просто не з'являвся в барі і забув про свою частку, якщо не хоче мати неприємності. Вправляти мізки кримінальному авторитету приїхав колега Смешко Сарнацький, в розмові також згадувався полковник Литвиненко, якого трохи пізніше застрелив чоловік, з якого він в буквальному сенсі вибивав борги.
Коли до Савлохова банально не дійшло, що від нього хочуть, його почали пресувати. У підсумку все дійшло до парадоксальної ситуації, кримінальний авторитет написав заяву в прокуратуру на співробітника Комітету з розвідки при РНБО.
У 2000 році Смешко попросили піти з посади начальника ГУР МО, коли розкрився черговий скандал з дружинами високих посадових осіб в розвідці, які за державний кошт їздили відпочивати за кордон. Тоді ж СБУ і завело кримінальну справу на Смешко по відмиванню грошей, а також екс-главу ГУР звинуватили в шпигунстві на користь США.
Смешко по суті відправляють на заслання, призначивши військовим прес-аташе до Швейцарії, де йому вкрай складно було хоч чимось відзначитися і відновити свою репутацію.
Повернення Смешко стало можливим в розпал скандалу з "Кольчугами", коли колишній майор Держохорони Мельниченко заявив, що в його записах зафіксовано розмову Кучми з начальником "Укрспецекспорту" Валерієм Малєвим, з яким обговорювалася продаж 4 станцій радіотехнічної розвідки "Кольчуга" Іраку в обхід санкцій США .
Тоді в Америці навіть став обговорювати питання введення санкцій проти України, але проблему зміг вирішити Смешко, якого тут же призначили головою Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при президентові України.
Через місяць після домовленостей з США, в листопаді 2002 року, Смешко призначають заступником секретаря РНБО.
Призначення на посаду глави СБУ і скандал з отруєнням Ющенка
Через рік Смешко призначають главою СБУ, а його заступником Володимира Сацюка, якому фіктивно присвоїли звання майора, підполковника та полковника. На цій посаді популярність Смешко приніс будівельний скандал.
У 2004 році тодішній глава спецслужби звернувся до мера Києва Олександра Омельченка з проханням виділити земельні ділянки для будівництва житла "бездомним" працівникам свого відомства.
Київський мер силовикам не відмовив і дві ділянки землі рішенням Київської міськради були виділені. Для будівництва будинків Смешко вирішив залучити інвесторів. Схема тут була такою: будівельні компанії будують на цих ділянках житло і розпоряджаються ним на свій розсуд, а офіцерам СБУ в цих будинках виділяється якась частина квартир безкоштовно.
Силове відомство оголошує конкурс, в якому беруть участь 10 забудовників. Однак виграє тендер створене напередодні ТОВ "Стабіл". Одним із засновників цієї фірми була сестра глави СБУ.
Для будівництва будинку ТОВ "Стабіл" почала залучати кошти приватних інвесторів. Вартість квадратного метра становила близько 1000 доларів. Однак за два роки будівництво так і не почалося. У забудовника не виявилося дозвільних документів. Далі послідувала судова тяжба з керівництвом Солом'янського району столиці. Відносно будівельної компанії було порушено кримінальну справу про шахрайство.
За два роки ТОВ "Стабіл" зібрало з інвесторів 17 млн грн. Хоча судові суперечки закінчилися на користь забудовника, власник компанії "Стабіл", російський громадянин Гринюк продає фірму і їде на батьківщину.
Інвестори, стурбовані зміною власника, дізналися, що колишній забудовник - банкрут. Статутний капітал компанії становив лише 23 тис. грн. Далі з'ясувалося, що кошти, внесені інвесторами, ТОВ "Стабіл" через генерального підрядника ТОВ "Укркоксохіммонтаж" виводило в офшорні компанії.
Щодо колишнього власника компанії "Стабіл" було порушено кримінальну справу. В результаті СБУ розриває відносини з недобросовісним забудовником, шукає іншого і добудовує будинок. Безквартирні офіцери отримують житло, а інвестори залишаються без грошей.
Ще один гучний скандал зав'язався навколо отруєння тодішнього кандидата в президенти Віктора Ющенка. За два місяці до виборів Ющенко запрошують на спеціальну нараду на дачу заступника Смешка Сацюка, крім самого господаря дачі і глави СБУ, на вечері був присутній бізнесмен і екс-нардеп Давид Жванія. Зустріч пройшла з схвалення Кучми. А на наступний день у Ющенка з'являються ознаки отруєння.
Сам Жванія говорив, що отруєння Ющенка було не в інтересах Сацюка і Смешка, але до того моменту вся трійця вже була не в фаворі: Сацюк втік з країни, Смешко зняли з посади голови СБУ і позбавили дипломатичного рангу, сам Жванія відійшов в партії на другорядні ролі і почав активно критикувати Ющенка.
Після звільнення Смешка в 2005 році на нього відкривають 12 кримінальних справ, але ні вона не довелося до логічного кінця. З тих пір кар'єра Смешко в верхах закінчилася.
Смешко в політиці
У 2006 році колишній глава СБУ став президентом нікому невідомого "Центру стратегічних досліджень та аналізу", недержавна організація була створена якраз під нього.
З 2009 року Смешко починається придивлятися до політики і створює ГО "Сила і честь", яка пізніше стала партією. Але на своїх перших виборах в 2014 році партія набрала аж 0,09% голосів.
Тепер Смешко вирішив йти в президенти, а й тут результати невтішні, його рейтинг коливається районі 3%.
Сотні тисяч доларів і євро, машини і земельні ділянки
Декларація кандидата в президенти Ігоря Смешка виглядає досить переконливо. Колишній глава Служби безпеки України тримає на банківських рахунках $121,8 тис., €112,9 тис., 9,3 тис. грн, а також $270 тис. готівкою.
Політик є власником 14 земельних ділянок загальною площею понад 7 га, житловий будинок площею 406,6 кв. м в селі Музичі під Києвом, столичної квартири на 37,7 кв. м і 25% квартири загальною площею 317,5 кв. м в Києві.
Також Смешко вказав незавершене будівництво двох житлових будинків на 143,7 кв. м і 510 кв. м в селі Музичі Києво-Святошинського району. Має декларант і одне місце для паркування в столиці площею 16,3 кв. м.
Його дружині Юлії належить земельна ділянка площею 551 кв. м (Фонтанка, Одеська область) і 8750 кв. м (Гореничі під Києвом), 25% квартири загальною площею 317,5 кв. м в Києві, квартира площею 127,8 кв. м в смт Кореїз (Ялта), нежитлове приміщення площею 140,3 кв. м в Києві, три місця для машини теж в столиці.
Ще сім'я Смешко користується базою відпочинку площею 2269,1 кв. м і землею площею 12 960 кв. м в селі Рибаківка Миколаївської області, які належить фірмі дружини ТОВ "Бізнес Консалтинг Центр".
На дружину Смешка записано три автомобілі: Lexus RX 350 2011 року випуску, Lexus ES 250, 2016 г. в., Nissan Almera, 2008 року в.
Ігор Смешко є власником ТОВ "Лагуна", яке спеціалізується на готельному бізнесі. У 2017-му серед його доходів задекларовано: пенсія в розмірі 249,1 тис. грн, зарплата за сумісництвом - 12,5 тис. грн, відсотки - 94,9 тис. грн. До речі, в декларації не вказана доля американських рахунків Смешко.
Дохід дружини Юлії складався з доходу від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) - 288,8 тис. грн і відсотків - 42,9 тис. грн. На банківських рахунках дружина Смешко зберігає $70,6 тис., 3,6 тис. євро і 5,5 тис. грн.