Замість магніту: які спеції варто привезти з Туреччини
З року в рік все змінюється, і часом, щоб отримати нове – треба позбутися старого. Наприклад, змінити звичку везти з подорожі лише "прикраси" на холодильник, від яких на ньому не залишається вільної шпарини.
Є безліч варіантів, що взяти додому на згадку про ту чи іншу країну: унікальну рідкісну річ, антикваріат, аксесуари або ж… спеції. Так-так, бо є місця, в яких вони особливо цінуються. Наприклад, в колоритній Туреччині. До того ж це стане чудовим презентом з-за кордону для рідних та друзів. Щоразу, коли вони готуватимуть смачну вечерю, запах нагадуватиме їм вас та різномаїття східної культури, втілену в пікантні прянощі.
Що привезти друзям з Туреччини. Джерело: pixabay.com
Існує цілий асортимент турецьких трав, які є незамінною частиною тамтешньої кухні. Їх туристи та місцеві жителі можуть придбати на кожному ринку.
Знайти місце, де продають такі "сувеніри", не складно. Задачка із зірочкою – обрати ті, що смакуватимуть саме вам. Бо вони бувають занадто гострими чи гіркими. Не кожному таке поєднання до вподоби. На щастя, продавці здебільшого щедрі, тому з розумінням дадуть вам продегустувати той чи інший продукт. Звісно, якщо це не запакований готовий подарунковий набір.
Найчастіше мандрівники "полюють" на засушені рослини. Їх цінують за неповторний смак і аромат. Це різні сорти перцю, імбиру, гвоздики або листя лавра. Також покупці обожнюють різні мікси, які роблять будь-яку їжу витвором кулінарного мистецтва.
Вибір спецій у Туреччині дуже великий. Джерело: pixabay.com
- Kofte baharati. Підходить для м’ясних страв, зокрема котлеток чи біфштексів. Завдяки композиції чебрецю, червоного перцю і коріандру, страви набувають нових апетитних ноток.
- Tavuk baharati. Рекомендують додавати до м’яса, зокрема курки. До спеції входить кмин і куркума.
- Тархана. Добре відома складна суміш з сушеної цибулі, помідорів, червоного перцю, дріжджів і сухого йогурту. Приправа є частиною турецької засмажки з томатної пасти й часнику на вершковому маслі.
- Куру нане. Подрібнена в порошок м'ята, яку часто додають в омлети.
- Тахін. Обов’язково привезіть з Туреччини пюре з кунжутного насіння. Його кладуть в салати, поливають ним печені або відварені овочі (наприклад, баклажани або батат). А якщо змішати такий мус із пекмезом, можна отримати "швидку халву" на десерт.
- Чьорек оту – чорний кмин, зернята якого використовують у несолодкій випічці. Також його можна домішувати в каву, щоб додати напою пряних ноток. Подейкують, пророк Мухаммед казав, що порошок із цієї рослини зцілює будь-яку хворобу, крім смерті. І мешканці Туреччини свято у це вірять.
- Сумах – це червоно-бордова суміш з особливою кислинкою. Вона перетворює страви з птиці або риби на кулінарний тріумф. Крім того, нею можна посипати салати – вона добре смакує зі свіжими соковитими овочами.
- Шафран – одна з найдорожчих спецій у світі. У турецькій кухні квітка з давніх-давен використовувалася у солодощах, а також для надання продуктам красивого жовтого відтінку й тонкого аромату.
- Антеп пул бібер (Antep Pul biber) — пластівці з гострого перцю, який росте у провінції Ґазіантеп. Попереджаємо — він дуже пекучий. Але якщо вогник у роті вас не лякає, сміливо його використовуйте.
- Ісот бібер або Урфа бібер (İsot/Urfa biber) — це ще один різновид пікантної паприки, але цього разу з турецького регіону Урфа. Коли вона висихає на сонці, набуває темно-бордового, майже чорного кольору. Під час приготування нагадує смак пікантних родзинок. Тому якщо хочеться різномаїття – обов’язково привезіть його додому.
- Бахарат – ця суміш стоїть на олімпі східних прянощів. До неї додають правильні пропорції перців, кардамону, гвоздики, коріандру, кмину, мускатного горіха, куркуми, шафрану, імбиру тощо. Всі, хто домішував приправу до баранини, риби, курки, яловичини чи супів, кажуть: без неї більше не хочеться куштувати ці страви.
Окрім окремих прянощей в асортименті є й різноманітні суміші. Джерело: pixabay.com
Є й добре знайомі спеції, які можна легко знайти в українських супермаркетах чи на ринках. Так, наприклад, кунжут у Туреччині цінують більше, ніж у нас. Є декілька його видів:
- Білий – зазвичай використовується у випічці, при цьому його не обов’язково піддавати обробці – можна їсти в натуральному вигляді.
- Чорний – лікувальний. У його насінні міститься чимало кальцію. Набагато більше, ніж в очищених зернах. З цього різновиду роблять масло, а також цукерки й інші смаколики.
- Коричневий – з нього теж виготовляють олію та солодощі.
У Туреччині кунжут більше відомий як сусам, і його можна знайти на будь-якій полиці зі спеціями.
В Туреччині обожнюють кунжут. Джерело: freepik.com
Найліпша точка для купівлі приправ – це не сувенірні крамниці, а локації, про які знають лише місцеві. Подарункові з фасованими прянощами часто несвіжі або зроблені не на совість. З красивою обгорткою, але не настільки хорошим наповненням.
Тому не піддавайтеся спокусі забігти в першу крамницю десь у центрі Стамбула чи будь-якого іншого міста – прогуляйтеся, зайдіть у звичайні житлові квартали. Бо в якомусь непримітному магазині "за рогом" можна отримати набагато якісніший, ароматніший товар. І він точно принесе щастя й запам’ятається близьким більше, ніж банальний магніт.
Раніше OBOZREVATEL розповідав, що привезти друзям з Італії.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!