Замок Паланок: український близнюк знаменитої німецької фортеці
Відома фортеця Бурґгаузен щорічно приваблює туристів з усього світу. Мандруючи регіонами Німеччини, українські туристи постійно заїжджають до колишньої резиденції Віттельсбахів. Бо там є на що подивитися: старовинні фортифікаційні укріплення, дивовижні краєвиди, тортурна вежа, де спалювали відьом, лицарська зала, прикрашена зразками зброї, гобеленами тощо.
Та чи знали ви, що на теренах нашої Батьківщини є аналог славетної баварської споруди? Бастіон знаходиться у місті Мукачево Закарпатської області. Про нього й розкажемо!
Історія замку
Замок Паланок, як і належить, був побудований для охорони населення. Його звели на горі вулканічного походження на висоті 188 метрів над рівнем моря. Коли саме було закладено перший камінь – невідомо. Сама забудова є зразком середньовічної оборонної архітектури, перші згадки про неї датуються XI століттям.
Про укріплення писали в литовських літописах ще за часів правління короля Ласло I Святого. Тоді, в 1086 році, фортецю штурмували половці. Нападники протрималися лише п’ять днів, після чого зрозуміли – взяти цитадель не вдасться. А 1241 року до твердині підійшла орда на чолі з ханом Батиєм. Полководець виявився мудрішим за попереднього воєначальника. Він одразу розвернув військо, навіть не спробувавши підкорити мури.
До XV століття бастіон виконував лише захисні функції. Та з приходом до влади князя Корятовича все змінилося. У стінах фортифікаційної споруди оселилися перші жителі. Також у цей час побудували низку укріплень, а на вежах встановили 164 гармати.
Звичайно, форпост переходив із рук у руки. Напевно немає жодної оборонної забудови, яка б залишалася під правлінням однієї держави. Її і дарували, і отримували у спадок, і навіть купували. Але одне залишалося незмінним: хто б не був на престолі, за укріпленням постійно доглядали та реконструювали його. Саме тому воно має прекрасний вигляд і в наш час.
Конструкція замку Паланку
Коли дивишся на твердиню здалеку, то здається, що вона має суцільні мури. Але насправді це не так. Кам’яний форт складається з каскаду і терас. Сам замок розділений на три рівні: верхній, середній і нижній. Перший – "найстарший", а останній — "наймолодший". Раніше навколо споруди було облаштовано кільце, яке складалося з глибокого рову, що був наповнений водою, а також із земляних валів і частоколу.
Зовнішня частина бастіону була сторожевою. Від головного входу її відділяв звідний міст. Коли вороги близько підходили до стін, переправу підіймали. Пройти далі не було можливості – широка канава не дозволяла.
Друга тераса також була укріплена та надійно захищена на випадок, якщо все ж таки загарбникам вдасться здолати попередні перепони. Вже на третьому майданчику були зведені житлові, господарські та адміністративні будівлі. Саме тут розташовувалися казарма, лицарська зала, кухня, комендатура тощо.
На найвіддаленішій території були побудовані палати монархів. Насправді житло господарів фортеці не таке велике, як може здатися на перший погляд. Старий замок оточує невеликий двір, а поруч стоїть церква.
До речі, навіть тут на ворогів чекав "сюрприз". Щоб дібратися до покоїв правителів, треба було пройти вузьким коридором. Інакше – ніяк. Якщо ж нелюдам вдавалося прорватися сюди через оборону, їх ловили на цьому переході. З обидвох боків відкритого тунелю опускалися металеві ворота, через які неможливо було вибратися. Одразу ж до пастки кидали факели, лили гарячу смолу та окріп. Вийти живим нікому не вдавалося.
Найвідоміша облога
Звичайно, здобути перемогу над твердинею мріяло безліч полководців. Але не кожному щастило. Довго тримати блокаду мало хто хотів. Та є серед загарбників ті, кому поталанило підкорити форпост. Мова йде про австрійців, які спочатку намагалися взяти стіни бастіону штурмом. Але зробити це у них не вийшло ні з першого, ні з другого разу. Тоді було прийнято рішення укріпитися і чекати, коли супротивники здадуться.
В ті часи в замку правила княгиня Ілона Зріні, яка очолювала визвольний рух спрямований проти правління Австрійської імперії. Її сила волі не похитнулася ні на хвилину. Тільки через три роки вона підписала капітуляцію. І не тому, що не могла більше боротися, а тому, що закінчилися запаси продовольства. На жаль, доставити продукти іншими шляхами не було можливості. Тому довелося підняти білий прапор над однією з веж.
Сьогодення
Нині фортеця – найулюбленіша локація туристів і місцевих. У якій би точці міста ви не знаходилися, її видно звідусіль. Та і дібратися до неї набагато легше, ніж в епоху Середньовіччя. Зараз тут прокладена гарна дорога, яку зможе подолати хто завгодно.
Форпост зберіг багато загадок і таємниць. Деякі з них історики вже змогли розгадати, над іншими ще працюють. Щоб почути їх, треба замовити екскурсію. Але прогулюватися територією твердині можна й без гіда. Ми ж рекомендуємо обидва варіанти. Спочатку послухати знавця, а потім самостійно пройтися місцевістю, щоб насолодитись неймовірною архітектурою та краєвидами.
Раніше OBOZ.UA розповідав про найгарніші замки України.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!