
Блог | "Роттердам+": приховані обвинуваченням докази та інші проблеми об’єктивності слідства

Справа "Роттердам+" вже багато років залишається у центрі суспільної уваги. Попри неодноразові рішення про закриття кримінального провадження, розслідування триває, а його процесуальні особливості викликають дедалі більше запитань щодо прозорості та дотримання прав сторін.
Приховані експертизи: що відбувається у справі?
Під час судових засідань захист неодноразово заявляв про те, що обвинувачення приховало частину матеріалів кримінального провадження. Йдеться, зокрема, про експертні висновки, отримані за ініціативою сторони обвинувачення.
Захисник Дмитро Побережний заявив, що про існування цих експертиз він дізнався не від прокурорів, а з публікацій у ЗМІ та соцмережах. Йдеться про висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ), які свідчать про економічну обґрунтованість формули "Роттердам+", тобто про відсутність шкоди державним інтересам.
Захист звернувся до експертної установи, яка підтвердила факт проведення відповідних експертиз. Однак, попри вимоги статті 290 КПК України, ці матеріали не були відкриті стороні захисту і не плануються подаватися до суду.
Чому прокурори не надають матеріали справи?
Ще більш дивною виглядає ситуація із ненаданням матеріалів досудового розслідування адвокату, який вступив у справу після його завершення. Це безпрецедентний випадок: прокурори САП просто відмовляються надати захисту доступ до матеріалів, які є ключовими для оцінки обґрунтованості обвинувачення.
Такий підхід прямо суперечить принципу змагальності сторін та рівності можливостей у кримінальному процесі. Незрозуміло, чому суд не поспішає вирішити це питання та надати адвокатам доступ до матеріалів справи.
Чотири закриття справи, але розслідування триває
Цікаво, що справа "Роттердам+" вже чотири рази закривалася прокурорами САП. Двічі законність таких рішень підтвердили Вищий антикорупційний суд (ВАКС) та його Апеляційна палата. Проте розслідування щоразу поновлювали, і складається враження, що його мета – не встановлення об’єктивної істини, а підтримка заздалегідь сформованої позиції обвинувачення.
Чи можна це вважати справедливим правосуддям? Питання риторичне.