Блог | Чи справді ви підтримуєте військових? Інша сторона скандалу навколо гурту "Антитіла"

Гурт "Антитіла" надихає сотні тисяч українців патріотичними піснями і гаслами, соліст Тарас Тополя неодноразово надавав чималу допомогу, закриваючи гуманітарні та військові потреби. Ба більше, "Антитіла" завжди працювали в Україні та виконували пісні соловʼїною. Як на мене, це взірець того, яким повинен бути український артист сьогодення.

Але сталася неприємна ситуація.

Український військовий Віталій Верес під час виконання бойового завдання в Бахмуті отримав поранення і втратив зір. Чоловік вирішив створити відео про найголовнішу битву свого життя – під Бахмутом, показати, як дістав поранення, та свій подальший шлях. У пошуках музики для відео Віталій зупинився на виборі символічної пісні "Антитіл" "Фортеця Бахмут". Військовий написав співзасновнику гурту Сергію Вусику щодо дозволу на використання пісні в біографічному відео, проте отримав досить несподівану відповідь: "З якої радості ми маємо це робити і давати дозвіл вам викладати наші пісні?"

Віталій Верес поставив логічне запитання в зверненні до підписників: "Чи є сенс у вашій пісні і чи ви справді підтримуєте військових?"

Сергій Вусик визнав свою помилку і через соцмережі звернувся до військового.

Насправді це добре, коли є двостороння комунікація. З позитивних сторін – Сергій не проігнорував і визнав, що вчинив неправильно. Це рідкість в українському шоу-бізнесі. Але щоб не виникало подібних ситуацій, достатньо пʼяти хвилин промоніторити соціальні мережі людини, яка тобі пише, і вже матимеш загальне розуміння. "Шалений графік", "немає часу" не є виправданням, тим паче коли до тебе звертається захисник.

Артисти і публічні особи, які пропагують патріотизм та єдність під час війни, є свого роду посередниками між цивільними громадянами та військовими. Завдання таких людей – налагодити комунікацію між обома сторонами, а не створювати перепони, непорозуміння та некоректні ситуації.

Хочу звернутися до усіх медійних людей в Україні: допомагайте будувати міст підтримки між цивільними та військовими, ставтеся до цього з особливою відповідальністю. Війна колись закінчиться, і нам потрібно докласти чимало зусиль, аби допомогти нашим хлопцям та дівчатам після передової у відновленні, реабілітації, інтеграції в нове суспільство. Вони повинні відчувати нашу підтримку, піклування, розуміння, любов. Памʼятайте, що кожен ваш ранок можливий завдяки саме воїнам, які щодня важкою ціною виборюють свободу та життя українського народу.