Де зараз і як живе незряча співачка Олена Ковтун, яка тріумфально виграла телешоу "Україна має талант"

П'ятнадцять років тому ім’я цієї жінки гриміло Україною: незряча співачка Олена Ковтун виборола перемогу в другому сезоні надпопулярного на той час телешоу "Україна має талант". Виконавиця, яка до участі в програмі жила з чоловіком в невеличкій кімнатці гуртожитку та працювала на заводі, отримала мільйон гривень призових і публічно оголосила, що тепер її життя кардинально зміниться.

Відео дня

Як живеться нині талановитій артистці? OBOZ.UA знайшов виконавицю в Полтаві і розповість всі подробиці.

Олена Ковтун не бачить з народження. Мати, дізнавшись про її каліцтво, відмовилася від дитини ще в пологовому будинку, а у тата на той момент вже була інша сім’я. Багато років дівчиною опікувалися дідусь та бабуся по батьківській лінії. Олена жила та навчалася в Харківській гімназії-інтернаті імені Короленка для дітей з порушеннями зору, а на канікули їхала до рідних. Помітивши, що дівчина гарно співає та має потяг до музики, вихователі привели її до музичної школи. Навчилася грати на бандурі, згодом сама опанувала гру на гітарі. Закінчивши школу, Олена вступила до Харківського музичного училища імені Лятошинського.

Каже, що про музичну освіту мріяла з дитинства: "Я була там одна незряча, але не згадаю великих незручностей – оточення, як могло, допомагало мені, а я вчилася у нього. Жила у гуртожитку з двома здоровими дівчатами, намагалася не бути ним тягарем: прибирала в кімнаті нарівні із сусідками, навчилася готувати".

Після закінчення училища дівчина на деякий час повернулася до села на Донбасі, де жили бабуся з дідусем, однак швидко зрозуміла, що вижити там буде непросто: "Не було ні газу, ні води, а для незрячої людини – таке важко. Дідуся вже немає, а бабусю до себе ще до війни в Росію забрав син, брат мого батька. Ми тепер дуже нечасто спілкуємося, ви ж розумієте".

У Полтаву Олена приїхала на весілля до подруги. "Ночувала в гуртожитку і так там сподобалися там умови – тепло, три рази на тиждень давали гарячу воду, що вирішила спробувати переїхати, – згадує в розмові з нами співачка. – Влаштувалася працювати на підприємстві для сліпих слюсарем-збирачем розеток". Згодом познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм: "Я сиділа на лавочці біля гуртожитку, грала на гітарі, він підійшов, щось запитав, зав’язалася розмова. Пів року зустрічалися, потім вирішили одружитися. Розписалися у райцентрі, звідки Сергій родом, а вінчання проходило у селі у моїх дідуся та бабусі".

Олена згадує, що, коли по телевізору дивилася фінал першого сезону шоу "Україна має талант", зовсім не думала про те, щоб теж подати заявку. А коли організатори оголосили про черговий кастинг учасників, взяти участь Олену вмовила шкільна подруга: "Дала послухати записи виступів фіналістки такого ж телепроєкту "Британія має талант" Сьюзан Бойл. Мовляв, вона звичайна домогосподарка, але спромоглася стати всесвітньо відомою, а в тебе голос не гірший".

Олена пройшла кастинг у Харкові, згодом її запросили в Київ. Співачка успішно здолала всі етапи змагання і стала переможницею другого сезону проєкту "Україна має талант". Все те, що відбувалося з нею згадує, як неймовірну казку: "Боялася: прокинуся, а нічого більше немає. Вважаю, що це найголовніша подія у моєму житті. Вона кардинально змінила життя. Я мріяла співати для людей з дитинства, ділитися з ними любов'ю до музики – і це мені вдалося". Олена з теплотою згадує суддів проєкту, зокрема Славу Фролову та Ігоря Кондратюка, однак додає, що близьких товариських контактів ні з ким з них не мала.

Після перемоги в шоу Олена Ковтун здійснила свою мрію – купила трикімнатну квартиру в Полтаві, де проживає з чоловіком та домашньою улюбленицею – кішкою Зосею. Звільнилася з полтавського підприємства "Електроконтакт". Якийсь час після проєкту виконавиця гастролювала Україною. Олена не мала продюсера чи агента, однак, за її словами організатори виступів якимось чином її постійно самі знаходили і пропонували співпрацю.

"Нам пощастило, що сестра мого чоловіка побачила оголошення про продаж цього житла, – розповідає про своє таке омріяне гніздечко Олена. – Воно нам підійшло ідеально. Хоча тепер, зізнаюся, нам все це дуже важко утримувати через ціни на комунальні послуги. З ремонтом та підбором меблів дуже допомогла будівельна бригада, яких найняли. Минуло вже скільки років, а ми досі з ними товаришуємо, переписуємося час від часу. Багато робив чоловік сам, бо в мене тоді було дуже насичене концертне життя. Бувало і по два, а то і три виступи в день".

Однак нині співачку запрошують вже не так часто: "Концертів практично не маю. Минулого року брала участь у благодійних виступах у Львові та Тернополі. Збирали гроші для ЗСУ і за два виступи вдалося акумулювати 400 тисяч гривень допомоги. На початку березня мала виступ у нашій філармонії. Мене запросили заспівати у складі нашого ансамблю "Чураївна". Олена каже, що коли отримує творчі пропозиції, дуже тішиться: "В такі моменти я щаслива – це для мене просто кайф. Відчуваю себе затребуваною, реалізованою, потрібною".

Тим часом, музика, як і раніше, активно присутня в житті Олени: "Офіційно я не працюю, а це працею назвати не можна, бо гроші не отримую, однак жити без співу не можу. Півтора року тому в інтернеті відкрився всеукраїнський голосовий портал "Світоч" – це чат для незрячих. У мене з'явилась апаратура – безкоштовно прислали комп'ютер і мікрофон USB. Тепер записую пісні вдома, потім мені їх зводять професіонали. Це так цікаво! І трохи дивно, бо зазвичай мені з технікою подружитися складно, а тут не зогледілася, як опановую вже нову програму – більш складнішу. Ну, а що? Можна сісти, скласти руки – але це ж не цікаво. Три роки посилено вчу англійську та іспанську мови. Для себе, загального розвитку. Я з дитинства захоплювалася іноземними мовами".

З початку великої війни Олена з чоловіком залишається в Полтаві: "Слава Богу, тут не так гучно, як в інших містах. Ну і це мій дім, як його залишити? Знаю тут кожен міліметр – де чашка стоїть, як світло увімкнути, воду пустити. Я дуже люблю готувати, підписана на багатьох кулінарних блогерів. І сама придумую рецепти. Вмію пекти: і солодку випічку, і солону. Кекси, шарлотку, піцу – все без проблем. Щоправда, вже давненько за це не бралася, бо все мучне – таке калорійне (сміється).

"Як проходить мій звичайний день? – перепитує Олена. – Прокидаюсь, п'ю каву, годую Зосічку. Їй вже 14 років. Коли взяли до себе, було місяця півтора, не більше. І все життя вона з нами. Нині вже старенька, хворіє, даю їй ліки. Перед великою війною їй поставили діагноз: онкологія. Подруга каже: "Лєнчику, ну, все, треба миритися". Лікарі теж пропонували приспати, але я категорично відмовилася: "Не згодна". І ми виходили її з важкого стану. Раніше, років сім тому, вона підхопила якийсь страшний вірус. Лікарі теж казали, що нічого не буде. А я: "Зосько, навіть не думай!" Відчувала, що ми обов’язково її врятуємо. Відпоювала відварчиками, давала бульон, годувала зі шприца, носила за пазухою. І вона ожила".

Побутові клопоти подружжя Ковтунів намагається ділити порівну, а от продукти додому частіше все ж закупляє чоловік Олени: "Він орієнтується в просторі набагато краще, ніж я. Я не бачу з народження, а таким людям набагато складніше, бо не мають відчуття візуалізації, розумієте? А тим, хто бачив раніше, як мій чоловік, простіше. Вони мають уявлення, що таке дорога, бордюр, стіна. Якщо я зіб’юся зі шляху, то назад без сторонньої допомоги не повернуся. Але я не боюся просити допомогти, хоча за натурою дуже сором’язлива".

– Олено, скажіть, якби колишнє гастрольне життя повернулося, ви були би раді цьому?

– Ой, дуже хотіла б! Бо, окрім всього іншого, це дисциплінує. А ще в мене би з'явилися гроші, щоб ходити в спортзал, а я так хочу. Тим більше, що він знаходиться прямо в нашому будинку. Раніше я ходила туди, навіть на персональні тренування, коли мала таку фінансову можливість. Тренерка Юля, яка займалася зі мною, досі там, моя подружка Наталочка в неї займається. А були би в мене на це гроші – вже завтра там була би. Та чого завтра – вже сьогодні (сміється).

Нині основний дохід родини Ковтунів – соціальні виплати від держави: "Багато йде на Зосічку. Але я не люблю плакатися – все нормально. Все одно дозволяю собі інколи манікюрчик, ходжу до косметолога. Треба йти вперед, розвиватися, хоча це складно, бо нове простим не буває. Найголовніше, мені здається, не накопичувати в своєму житті злість, образи, більше робити добра. І тобі приємно, і людям. Мені досі телефонують багато людей – часом розмовляємо годинами. Щось підказати, порадити, розрадити – я завжди готова".

"А добро, знаєте, воно повертається, – продовжує виконавиця. – Нещодавно в мене вийшло відеоінтервʼю, в якому зізналася, що моя творча діяльність трохи страждає через вимкнення світла. Пишу пісні на комп'ютері, і фрагменти злітають, якщо зникає електрика. І цей випуск побачив в інтернеті один чоловік, Ілля його звати. Він надіслав мені поштою ноутбук, ви собі уявляєте? Я досі повірити в це не можу, от чесно. Кажу: "Як вам віддячити? Куди приїхати співати?". А він навіть не зізнався, з якого міста, лише, що це дуже далеко від Полтави. Тепер у мене будуть ще якісніші записи – мої пісні є на YouTube".

"Приємно, що людям не байдуже. Це надихає, додає сил стільки, що вам і не передати. Заради таких моментів, чесно, варто жити далі. Ми зараз перебуваємо в дуже складному часі, важко тримати себе на позитиві, але треба щосили намагатися, бо злість у серці, на душі – вона ж лише з'їдає людину зсередини. А позитивні емоції, навпаки, дарують радість", – додає Олена Ковтун.

Також читайте на OBOZ.UA, куди зникла зірка "Маски-шоу" Наталя Бузько: життя в Берліні, діти від відомого актора та робота в кав’ярні.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки.