Легенда про "Маму Римську": що відомо про єдину жінку, яка нібито очолила церкву, та як її публічно викрили

Протягом століть історики, богослови та дослідники церковної традиції сперечаються: чи справді на чолі Римської церкви колись стояла жінка. За однією з найвідоміших і водночас найбільш суперечливих легенд Середньовіччя, між папами Левом IV і Бенедиктом III престол Святого Петра зайняла жінка, яка увійшла в історію під ім’ям Папеса Іоанна.

Відео дня

Згідно з переказами, Іоанна була дочкою англійського місіонера, народилася у Майнці (або в його околицях) близько 814 року. Ще в юному віці, закохавшись у ченця, вона покинула рідний дім, переодяглася у чоловічий одяг і вирушила з ним у паломництво. Завдяки своєму інтелекту, вмінню читати та писати, Іоанна здобула неабиякий авторитет, зрештою оселившись у Римі, де з часом стала нотаріусом курії, потім кардиналом – і навіть Папою Римським під ім’ям Іоанн VIII.

Ця версія, наведена в "Хроніці Пап і імператорів" Мартіна Опавського (1277), стверджує, що жінка тримала в таємниці свою стать протягом усього понтифікату – аж поки не завагітніла від одного зі своїх наближених. Під час урочистої процесії від базиліки Святого Петра до Латерану вона раптово народила дитину прямо на вулиці – біля Колізею. Шокований натовп накинувся на неї, і, за однією версією, вона одразу померла від пологів, за іншою – її жорстоко вбили обурені віряни.

Прихильники легенди стверджували, що після інциденту з Іоанною в практику обрання нового Папи ввели процедуру перевірки статі кандидата. Новообраного понтифіка начебто садили на спеціальне крісло з отвором – Sella Stercoraria – після чого один з кардиналів вигукував: Mas nobis dominus est! ("Наш пан – чоловік!"). Цей обряд, хоча й жодного разу не зафіксований у достовірних джерелах, часто згадується в пізнішій літературі та фольклорі.

Історичні версії життя Папеси

У середньовічних хроніках виникло кілька версій історії про Папесу. Найдавнішу, датовану близько 1243 року, записав домініканський хроніст Жан де Майї. Він стверджував, що Іоанна стала Папою нібито у 1099 році (неспівпадіння дат народження і правління), правила майже сім років і загинула після публічного викриття. Цю історію підхопили й інші автори, серед яких – Етьєн де Бурбон, Янс дер Енікель і Готфрід Буссерський, кожен з яких подавав трохи іншу версію подій.

Зокрема, Мартін Опавський, папський капелан, у третій редакції своєї хроніки помістив Іоанну між Левом IV (помер у 855 році) та Бенедиктом III. Саме завдяки його версії легенда стала найвідомішою. Вона настільки вкоренилася в народній уяві, що навіть була відтворена в дерев’яній скульптурі у кафедральному соборі Сієни – пізніше цю скульптуру замінили за наказом Папи Климента VIII.

Історики проти міфу

Попри широке розповсюдження, жодне сучасне джерело не підтверджує її існування. Liber Pontificalis, офіційна книга понтифіків, не містить згадки про Папесу. Так само її немає серед папських портретів у соборі Святого Павла поза мурами.

Ще в XV столітті з’явилися перші спроби викрити цю історію як вигадку. Ренесансні гуманісти, як-от Пікколоміні (майбутній Папа Пій II), Бартоломео Платіна, а пізніше – Оноріо Панвіні, Йоганн Бароній і навіть протестантські вчені, серед яких Готфрід Лейбніц, вказували на абсолютну відсутність доказів.

У XIX столітті авторитетні історики папства одностайно визнали історію Папеси Іоанни легендою, яка виникла, ймовірно, як сатира на період "порнократії" – впливу жінок на римське духовенство у Х столітті. Ідею жінки-Папи активно використовували антипапські настрої в протестантських колах як символ розкладу та фальші католицької влади.

Раніше OBOZ.UA писав, чому світ боявся смерті Папи Франциска та що про це каже "Пророцтво про пап". Його смерть у критичному стані після двосторонньої пневмонії стала не лише втратою для католиків, а й збурила хвилю тривоги: чи наблизився світ до Судного дня.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!