"Холостяк-13": вся правда про найромантичніше шоу України. Відверте інтерв'ю з учасницею Юлією Шкурлей

1 листопада стартувала довгоочікувана премʼєра 13-го сезону найромантичнішого шоу країни "Холостяк". Головним героєм став ветеран війни Олександр "Терен". Глядачі в кадрі бачать красиву картинку, чуттєві побачення і зародження почуттів. Продюсери проєкту наголошують на абсолютній щирості й актуальності сезону в контексті воєнного часу. Але чи все так ідеально?

Відео дня

Що насправді відбувалось за кадром? Ексклюзивно для OBOZ.UA Богдан Беспалов взяв інтервʼю в учасниці "Холостяк-13" Юлії Шкурлей, яка не отримала троянду від "Терена" в першому випуску й покинула проєкт. Жінка погодилась відверто поділитися своїми враженнями від шоу.

– Юлю, за твоїми спостереженнями, учасниці "Холостяка" у реальному житті відрізняються своєю поведінкою та характером від тих образів, які транслює телеканал СТБ?

– По-перше, дякую, що запросив. І одразу хочу сказати, що дівчата не дуже відрізняються в житті від проєкту. Вони відрізняються від того, ЯК їх показали. Тобто вони в житті такі самі, як ви бачите на екрані. Але саме проєкт, саме команда шоу вирішує, які риси характеру підсвітити, а які приховати. Так само – які репліки буде оприлюднено, а які – ні. Вони вибудовують характер і образ кожної дівчини самостійно, незалежно від її вподобань.

– Що тебе змотивувало і чому ти взагалі вирішила взяти участь у проєкті?

– Тому що це незвично. У "Терена" дуже цікава історія і класний образ. І я, можна сказати, повелась на образ такого харизматичного, веселого, цікавого чоловіка.

– Наскільки мені відомо, твій тато теж військовий. Чи можна провести якісь паралелі?

– Так, мені комфортно спілкуватися з людьми військового складу розуму. У нашій родині багато військових, не лише тато. Це зазвичай чесні, прямі люди. Думала, що буде так само і на проєкті, і в спілкуванні з Олександром зокрема.

– Як насправді відбуваються зйомки? Чи складно це фізично?

– Наприклад, початок підготовки до зйомки першої вечірки – це ранок. Завершення зйомок – це вже після обіду наступного дня. Без сну, без їжі, без перерви. Лише через добу змогли поїсти і трохи відпочити. Але все одно це без сну, без нормального відпочинку.

Коли ти вже в цьому ритмі, коли ти о четвертій годині ранку сидиш просто вже ніяка, ти не хочеш ні спілкуватись, ні усміхатись, тобі все одно, який вигляд ти маєш. Це дуже впливає на поведінку, на самопочуття – на все. Дівчата мене зрозуміють: коли ти виглядаєш не так, як тобі подобається, ти ще гірше почуваєшся.І вибору нема, хоча на початку нам казали, що не робитимуть нічого всупереч нашим побажанням.

Коли кажеш, що тобі щось не подобається, чуєш – "це рішення вищого керівництва каналу, ми на це не впливаємо і не можемо нічого зробити".

– Хто, на твій погляд, є нещирим персонажем? Кому ти особисто не віриш? Мабуть, були дівчата, яким реально сподобався Олександр, а були й ті, що грають.

– Мені здається, це Вероніка. Вона не дуже щира була щодо холостяка. Але насправді я думаю, нещирі всі. Крім Інни та Каті. Вони хвилювались, хотіли з ним познайомитися. Найцікавіше те, що їх першими позбулися – тих, кому "Терен" дійсно подобався.

– Чи відрізнялися твої очікування і реальність при знайомстві з "Тереном"?

– Коли ми тільки познайомились, коли я вийшла з машини, він був привітний, усміхався. Я не можу сказати, що якось погано поводився. Навіть спочатку сподобався. Але потім, у процесі спілкування, мене дуже розчарувало й демотивувало те, що я побачила: ніби не з ним розмовляю, а з якоюсь іншою людиною.

Наприклад, у розмові або в якихось репліках, які він казав дівчатам на загал, були дуже довгі паузи. В нього у вусі був навушник. Дуже часто ці паузи були пов'язані з тим, що "Терен" слухав підказки, що відповісти далі чи що не забути зробити. І мене це так демотивувало одразу та якось розчарувало. Я очікувала включеного в розмову, дотепного чоловіка, який тебе підтримує в спілкуванні, підхоплює теми.

– У який момент ти зрозуміла, що все дуже відрізняється від очікувань?

– Під час особистого спілкування. Ми мали ставити одне одному запитання. Ну і на тому етапі я все зрозуміла, адже пішли вже нестандартні запитання з його боку, про які я не говорила раніше. Мене це дуже розчарувало. Наприклад, "розкажи про тата", "ти ж із татом ближча, ніж із мамою". І я розумію, що мені те ж саме запитання ставили редактори під час зйомок візитки. Я тоді відмовилась відповідати.

По-перше, це не так, тому що ми однаково добре спілкуємося з батьками. А по-друге, це все одно, що "скажи, кого ти більше любиш". Я розумію, що він цієї інформації не може знати, з ким я більше спілкуюсь. І взагалі про "тата" я ще ні слова йому не сказала. У цьому моменті я конкретно зрозуміла, що йому підказують редактори. Він просто каже репліки. Мене це демотивувало.

– Знаєш, дуже часто ходять цілі легенди та історії про сценарій на проєкті, про редакторів, про те, як відбувається ця сюжетна лінія. На мій погляд, це не зовсім про сценарій. Це про те, як насамперед психологи проєкту й редактори підштовхують героїнь до потрібних рефлексій. Тобто вони створюють штучні умови для холостяка та учасниць і потім отримують бажану сюжетну лінію. Ти погоджуєшся з цим?

– Так, я погоджуюсь, але все одно внесу один коректив. Я думаю, що загальний сценарій шоу є. Але немає такого сценарію, де дівчата кажуть потрібні фрази. Нам дозволяли говорити все, що хочемо. Все одно вони виріжуть, якщо не підійде. Наприклад, в ефір не дали конфлікт щодо мовного питання.

– Який мовний конфлікт?

– Це було стосовно мене. Я за кадром спілкувалася з іншою дівчинкою російською мовою. І, здається, Катя порушила цю тему, до речі, й при всіх запитала: "Ти ж українською мовою спілкуєшся у звичайному середовищі?" Я відповіла, що так. Вона до мене: "А чому ти брешеш?" Я у відповідь: "Ти як мене запитала? Чи спілкуюсь я українською? Так, спілкуюсь. З деким я можу розмовляти і російською мовою. Мій тато військовий, воює з 2014 року, майже з першого дня війни в десантно-штурмових військах". Оцей конфлікт вирізали. Хоча я вважаю, що він дуже навіть на часі. Тому що українізація, на мою думку, має бути 100%. Я за. Вона має бути не примусовою, а лагідною, як зараз люблять казати. Це не повинна бути агресія. Якщо людина не знає якихось слів, підкажи!

– Лілія Шакалова – головна психологиня проєкту. Вона працює з дівчатами під час усього сезону, спілкується з ними, налаштовує на потрібний лад. Але при цьому кажуть, що це людина "радянської закалки". Вона дуже агресивна у своїх проявах. І багатьох дівчат довела до серйозних, скажімо так, внутрішніх дисбалансів. Після чого їм довелося проходити реабілітацію в інших психологів. Що ти можеш сказати про Лілію? Тобі було з нею комфортно?

– Я не впевнена, що взагалі комусь може бути комфортно з Лілею. На етапі кастингу – це, мабуть, така психологічна стратегія – вона була досить агресивною до всіх і намагалася вивести на емоцію. Я це розумію. Адже сценаристи хочуть побачити учасниць у різних проявах, їхні характери.

Далі відбувалося особисте спілкування кожної учасниці з психологом перед зйомками. Вони [сценаристи] мають зрозуміти, хто яка людина. Ну, знову ж таки, для "сортування" конфліктів. У мене з нею не було негативного досвіду. Але я знаю, що інші дівчата мали з нею проблеми. Я вважаю, що десь в Америці за таке вже можна було б подати позов до суду. І не один.

Ліля дуже маніпулювала власними історіями дівчат, що завдало їм психологічного удару. І я боюсь подумати, як вона далі працювала з учасницями. Тому що коли ти ізольований (телефон не можна, книжки не можна, комп'ютер не можна – нічого!), коли ти "варишся" тільки в реаліях шоу, всі емоції пов'язані з проєктом. І навіть якщо тобі не сподобався холостяк, в таких ізольованих умовах виникає симпатія, бо він один на всіх! Хтось ходить на побачення – заздрощі, ревнощі. Звідки це береться? Формується штучна реальність. Так, такий тераріум. І ти справді закохаєшся, тобто ти сприймаєш своїм мозком, що це реальна історія. Аж поки не вийдеш за межі проєкту...

Так, це психологічна історія. Це суто психологічний трюк ізоляції, який можна порівняти з гаремом в Османській імперії. Дівчата не знали нікого, крім султана. І, звісно, він був для них найкращий, найбажаніший. Вони там билися за нього. Це те саме. І воно працює.

– Деякі учасники зайшли набагато далі. Даша Квіткова й Нікіта Добринін одружилися після проєкту. Це абсолютно комерційний шлюб, на мій погляд. Потім вони розлучились. Як ти ставишся до формування сімʼї як обʼєкта монетизації?

– Якщо всі члени сім'ї погоджуються, якщо їм так комфортно, якщо вони так щасливі, я ставлюся нормально. Оскільки вважаю: якщо людина щаслива і в комфорті, то може робити все, що хоче, якщо це не робить некомфортним життя інших людей.

– Мені розповідали про те, що Сашкові на першій вечірці було набагато комфортніше спілкуватися з юними дівчатками 18-20 років, аніж зі зрілими особистостями, цілісними. Ти помічала щось подібне?

– Так, у мене було таке відчуття, адже бачила, хто йому подобається. Ті, з ким легко спілкуватися, з ким почуваєшся впевнено, в тонусі. Жодному чоловікові не сподобається, якщо з жінкою буде некомфортно, якщо поруч із нею він не може собі знайти місце, не знає, куди подивитися. Ми це розуміємо. Просто в цьому випадку так було навіть легше для людини, яка йому підказує. Легше давати підказки, коли Терен спокійний і впевнений. А спокійним і впевненим він дійсно був із молодими дівчатами, які більш лайтові.

– У цьому сезоні не було жодної учасниці, в якої є дитина. Раніше такі історії траплялися. Це окрема сюжетна лінія для телеканалу. Як думаєш, чому? Це забаганка холостяка чи просто збіг обставин?

– Я думаю, що забаганки холостяка нікого не цікавлять. Взагалі. Як і учасниць. Цього не існує в проєкті. Тут існує, з ким зручно працювати, хто більш пластиліновий або хто навпаки – дуже напористий чи конфліктний.

– Знаю, що на проєкті були дівчата, які на той момент уже перебували в стосунках. Я навіть можу назвати конкретні імена – це Анастасія Юзьвак та Аліна Мойсеєнко. Як думаєш, чому вони прийшли на шоу?

– Я думаю, це позиція бізнес-вумен, зрозумілі цілі. Вони будуть просто для піару, для... Якщо чесно, маю навіть підозри, що Олександр там теж насправді для піару... Я б не сказала, що побачила якусь суперзацікавленість у дівчатах, хоч у комусь. Тобто це було якось штучно. Я ж кажу, що це мене розчарувало, у мене зникло бажання спілкуватися, щось розповідати. От коли він мене запитав про тата, я вже не хотіла про нього, наприклад, говорити. Тому що який сенс розповідати редактору, який мене слухає через навушник і чув це вже десять разів?