"Я українка, хоч і не розмовляю українською". Софія Санчес – про булінг через синдром Дауна, секрет фільму "Барбі" і пошук рідних батьків
15-річна Софія Санчес – модель, акторка ("Переплутані при народженні", "Голодні ігри: Балада про співочих пташок і змій"), письменниця та активістка – народилася у Дніпрі з синдромом Дауна та була всиновлена американською сім'єю. З початку повномасштабного вторгнення дівчинка активно підтримує Україну.
В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA Софія розповіла про адаптацію у новій країні, як справлялася з булінгом, чому хоче повернутися в Україну та відшукати своїх батьків. Вона також відверто пояснила, чому позиціонує себе як українська акторка, та вперше зізналась, якою насправді була її участь у всесвітньо відомому фільмі "Барбі".
– Софіє, почну з того, що мене здивувала ваша розповідь про спогади в дитячому будинку в Україні, адже ви були зовсім маленькою. Що вас вразило тоді настільки, що досі про це пам'ятаєте?
– Насправді я мало що пам'ятаю, оскільки мені було лише більше року, але мої батьки ділилися зі мною всіма відео та фотографіями, які вони зберегли з тих часів. Тому я знайома, якщо можна так сказати, з моїм життям у дитячому будинку в Україні.
– Мабуть, через ваш ранній вік адаптація до життя в новій родині та країні пройшла нескладно?
– Так, я була ще немовлям, коли приєдналася до своєї сім'ї у США, тому адаптуватися було відносно легко. Я була щаслива мати трьох братів, батьків, бабусь і дідусів (усміхається).
– Що би ви порадили таким же адаптованим дітям?
– Любіть своє життя, своїх батьків і просто будьте щасливими, добрими та вдячними.
– Що вас найбільше захоплює у вашій сім'ї та чи прагнете бути схожою на когось із рідних?
– Я люблю свою сім'ю. Я люблю своїх маму і тата. Мама – моя найкраща подруга, вона допомагає мені у всьому і є моєю "старшою сестрою". До того ж вона допомагає мені з кар'єрою та роботою, а також є моїм компаньйоном у всьому, тому хочу бути схожою на неї!
– З чого почався ваш шлях у кіноіндустрії?
– Ще маленькою дівчинкою я стала моделлю, це сприяло тому, що отримала кілька акторських ролей. Мої батьки часто фотографували мене, знімали на відео, і можу сказати, що все виходило дуже природно. Мені подобається виступати, входити в образ – я не соромлюся, не боюся і мені справді це легко дається.
– Чому позиціонуєте себе як українську акторку?
– Я народилася в Україні, моя мама – у США, а тато – у Мексиці. У нас багатонаціональна сім'я, можна сказати. Моїм батькам дуже сподобалося в Україні, коли вони приїхали мене всиновити. У мене багато українських книжок та ляльок. І навіть помічниця вчителя в школі, де я навчаюся, – українка, вона запрошувала мене до себе додому, щоб приготувати українські страви! Коли я ще була в 1-му класі, то робила презентацію про Україну, тобто відчуваю певний зв'язок...
– А розмовляєте хоча би трішки українською мовою? Якщо ні, то чи плануєте вивчати?
– Ні, я не розмовляю українською мовою, лише знаю кілька слів, але в майбутньому хотіла би навчитися більше.
– Окрім зйомок у фільмах, ви – модель та активістка, до того ж пишете книги. Чи є у вас вільний час при такому lifestyle?
– У мене багато вільного часу (усміхається). Я вчуся в старшому класі, також беру участь у команді підтримки та у команді з плавання, де в мене є друзі.
Мені подобається те, що все, що я роблю, – це пригода, і я можу подорожувати, знайомитися з новими людьми, їсти нову їжу (моя улюблена справа!), вивчати нові культури, мови та звичаї. Може здатися, що я дуже зайнята, але я така ж зайнята, як і будь-який інший підліток – врівноважую вільний час, щоб грати, читати і відпочивати.
– Чи вважаєте ви себе типовим підлітком, який може годинами сидіти в телефоні, не допомагати батькам чи погано їм відповідати?
– У 15 років я така ж, як і всі. Я люблю свій телефон, але мама обмежує мій час у ньому. Іноді я сперечаюся з батьками, і мене можуть покарати за неправильний вибір. Тому, так, я – типовий підліток. А ще я трохи схиблена на хлопчиках! (сміється).
– У вас є чудова фраза, яка стала певним меседжем у соцмережах: "Бути іншим – це прекрасно, ми всі різні та водночас однакові". Ви самі її придумали?
– Я думаю, що так! Ми читаємо багато книжок і постійно говоримо про це вдома та в школі, тож це саме те, що я відчуваю!
– Бували ситуації в житті, коли через діагноз до вас ставилися зневажливо? Чи доводилось пройти через булінг?
– Так, у мене були ситуації, коли діти поводилися зі мною наче з немовлям або зупинялися і витріщалися на мене. Зазвичай я не звертала на них уваги, просто була доброю до них. Пам'ятаю, як мене ігнорували і не залучали до чогось... Бувало, що дівчата намагалися скористатися моєю добротою.
– Що би ви з власного досвіду порадили тим, хто опинився у схожій ситуації?
– Я би порадила тим, хто зазнає знущань, бути хоробрими, сильними і вірити у себе.
– Розкажіть про враження від зйомок у "Голодних іграх" та "Барбі".
– Насправді я не знімалася у фільмі "Барбі". Я просто пройшлася рожевою доріжкою на прем'єрі "Барбі" в Лос-Анджелесі в костюмі першої Барбі з синдромом Дауна. Це був найкращий вечір у моєму житті. Участь у зйомках фільму "Голодні ігри" можу охарактеризувати як веселий досвід та також один із найкращих періодів.
– Читала про ваше бажання знайти своїх біологічних батьків та поговорити з ними...
– Ми плануємо повернутися в Україну, коли це буде безпечно, і, сподіваюся, знайти моїх біологічних батьків та зустрітися з ними. Мені цікаво з ними познайомитися, дізнатися, чи є у мене брати і сестри. Сподіваюся, їм нічого не загрожує і в них все добре.
– Що ви знаєте про вашу Батьківщину та чим найбільше вона вас захоплює?
– Я знаю тільки те, що бачила на фотографіях, відео та те, про що читала в книжках, коли намагалась дослідити свою країну. Ще мені дуже подобається українська їжа, особливо борщ! Я дуже хочу відвідати Україну найближчим часом!
– Чи знаєте щось про українську культуру – книги, фільми, музику?
– Я знаю небагато, але хотіла би дізнатися більше.
– Якби вам запропонували приїхати до України і знятися у фільмі, ви б прийняли цю пропозицію?
– О, так, звичайно! Це було би чудово.
– Ви неодноразово підтримували Україну. Дякуємо за вашу позицію! Зараз маєте можливість звернутись до українців не лише зі своєї сторінки в Instagram. Що би вам хотілося побажати своїм співвітчизникам, які вже понад 10 років поспіль протистоять жорстокому терористичному ворогу – Російській Федерації?
– Я хочу закликати всіх українців – будьте сміливими, сильними і хоробрими! Я бажаю вам миру і щоб війна закінчилася якнайшвидше! Щоб український народ знову почувався, як раніше, у своєму домі!
Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з зірковою фотографкою Аліною Рост – про скандальну фотосесію Зеленських, рішення повернутися в Україну у розпал війни та 10-річну доньку, яка стала обличчям Ralph Lauren, Calvin Klein, Tommy Hilfiger та інших світових брендів.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!