"Ці діти будуть на голову вище за інших". Що за конкурс Dity.Help Music і чим він відрізняється від "Чорноморських Ігор"

Нещодавно відбулися зйомки благодійного конкурсу для дітей Dity.Help Music, який організувала команда фестивалю "Чорноморські Ігри" спільно з благодійною платформою Dity.Help. Телеверсії проєкту покажуть 1 вересня в телемарафоні "Єдині новини", 21:00; 7, 14 та 21 вересня – на М1, 20:00; 15, 22 та 29 вересня – на М2, 19:00.

Відео дня

За зйомку та кінцевий телепродукт відповідав телеканал М1 на чолі з Нателою Чхартішвілі-Зацаринною. Натела також увійшла до складу журі конкурсу. OBOZ.UA поспілкувався з нею про нюанси цього проєкту, не розкриваючи допрем’єрних таємниць.

– Вокальний конкурс наживо з глядачами і вокальний конкурс у форматі телезйомки в студії. Які відмінності та які переваги кожного з варіантів?

– Різниця насправді полягає в тому, що коли у нас велика сцена, великий майданчик і багато глядачів – це просто як видовище. Зрозуміло, що коли йдеться про телевізійний формат, компактний, звісно, важче створити якісь видовищні та ефектні телевізійні акценти, щоб це було "wow".

Але з самого початку мета конкурсу полягає в тому, щоб діти відчули цю сцену, професійний звук, поспілкувалися з артистами, заспівали з ними разом у певних колабораціях. Так, щоб вони вийшли за межі своїх музичних шкіл, студій і якихось дрібних конкурсів, які не дають можливості відчути професійну телевізійну зйомку та професійний телевізійний ефір, щоб вони, так би мовити, відчули це на власній шкірі, як воно є насправді. Звісно, ми підтримуємо велику сцену і велику кількість глядачів, але всі розуміємо, в яких умовах перебуваємо. Тому, я вважаю, що цілі в даному випадку досягнуто. Передусім ми робимо це для них, і вони це в такому форматі відчули.

Щодо переваг. Звісно, коли все відбувається локально, дітям, напевно, комфортніше. Особливо це стосується відкритих прослуховувань. Коли ми сидимо, наприклад, далеко від сцени, я маю на увазі журі, і нас майже не видно, дітям, напевно, легше виступати. А коли ми перебуваємо на відстані одного метра від них, особливо, якщо це стосується дітей, які виконували пісні саме тих артистів, які сиділи у нас у журі, то, думаю, їм це більш хвилююче. Вони бачать нашу міміку, ми бачимо їхнє хвилювання, і нам навіть ще страшніше. Тому що коли бачиш дитину, яка вже трохи боїться або сильно хвилюється, ми тримаємо кулачки, щоб вона доспівала цю пісню або взяла правильну ноту.

Тому є як мінуси, так і плюси, але в будь-якому випадку – це досвід для них: і той, і цей досвід важливий. Чим більше у них буде різних таких ситуацій, чим частіше вони виходитимуть на сцену за різних складних обставин, тим більше вони загартовуватимуться. А ми зробимо з них справжніх класних артистів.

– М1 звик знімати лайви і часто транслювати це в прямому ефірі. Як команда сприймає перехід на зйомки в запису? Зрозуміло, що це вимушений безпековий крок.

– Так, ми дійсно є каналом, який звик працювати в прямому ефірі. Не знаю, це, мабуть, виключно моя особливість, тому що не всі канали можуть цим похвалитися. Я багато років пропрацювала в прямих ефірах і мені здається, що енергетику прямого ефіру нічим не можна замінити.

По-перше, режисерська група, телевізійна група, адміністративна група – всі настільки об'єднуються, зосереджують зусилля та бажання, щоб все пройшло за сценарно-монтажним планом, щоб усе увімкнулося вчасно, вимкнулося вчасно, засвітилося і так далі. І коли зусилля великої кількості людей збігаються в єдиній ідеї, то ця енергія, яку ми об’єднуємо, звісно ж, передається телеглядачу. Це, безперечно, й емоції ведучих, які вітаються з великої сцени або з маленької сцени, але це відбувається в прямому ефірі в ту саму секунду. Звичайно, це й глядачам надзвичайно цікаво, бо коли ти бачиш телевізійну позначку, що зараз все відбувається наживо, ти розумієш, що в цей момент десь там відбувається якась подія.

Звісно, ми всі чекаємо на можливість працювати в прямому ефірі, але поки що таких можливостей немає. А коли йде запис, по-перше, всі трохи розслабляються, десь можна щось переписати. Ведучі також розуміють, що нічого страшного, можна помилитися і переписати ще одну підводку. Особисто я за лайви. Ми ж телевізійники. Якщо є можливість робити це в прямому ефірі, то навіщо робити це в записі?

– Чи були учасники конкурсу залучені до підготовки та оформлення виступів? Як вони реагували на можливість виступати в такому форматі?

– Наші учасники завжди залучені до процесу створення свого номера. Навіть на етапі їхніх прослуховувань, наживо чи онлайн. Цьогоріч прослуховування були онлайн, конкурсанти самостійно себе записували, і ми всім складом журі переглядали їхні відеофайли, які вони готували для нас. Хтось робив нотатки, хтось одразу обирав ті речі, що відповідають образу, який він собі придумав. Коли вже йдуть відкриті прослуховування, я особисто завжди роблю нотатки: готовий образ, щось змінити, зачіску, наприклад.

Що стосується дітей, вони дуже відповідально підходять до цього процесу. Зрозуміло, що разом з ними працюють їхні педагоги та батьки, які також старанно готуються до виступу і прислухаються до зауважень, що виникають під час репетицій. Але ситуацій дуже багато, починаючи від зачіски, макіяжу, кольору губ...

Ми й переодягали, і змінювали образ досить швидко, якщо вважали, що він не підходить до пісні, тому що діти часто співають дорослі пісні, хочуть здаватися дорослішими, ніж вони є, а ми хочемо, щоб вони мали природній вигляд.

Діти старшого віку, ті, хто вже випускники "Чорноморських Ігор" і мають не одну й не дві нагороди, також були залучені до проєкту Dity.Help Music як гості. Їм понад 16 років, вони навіть готували деякий віжуал для екранів. Ми, де могли, там допомагали, але загалом вони дуже професійно підготувалися в межах своїх можливостей.

– Чи є плани зробити цей конкурс щорічним? Які висновки ви зробили для себе?

– Ми однозначно хочемо повернутися до Скадовська і продовжувати "Чорноморські ігри" як фестиваль, на який діти приїжджають і проводять справжнє фестивальне життя. Це не лише конкурси, а ціла окрема пригода, творчість, в яку вони занурюються, майстер-класи тощо.

Поки такої можливості немає, ми намагаємось проводити інші заходи для співочих талантів, але суть залишається тією ж. Ми підтримуємо молодих майбутніх артистів, які найближчим часом за великого бажання стануть професійними артистами. Кожний конкурс має свої правила. У "Чорноморських Ігор" було гран-прі, а у Dity.Help Music цілих п’ять переможців. І номінації сформовані по-різному.

Але це не так вже й важливо. Завдання у нас насправді одне: збирати талановитих дітей з усієї України, давати їм можливість відчути себе справжніми артистами на великій сцені, передати свій досвід, передати досвід успішних артистів, здружити їх, щоб вони колаборували, щоб вони між собою спілкувалися. Для нас важливо, щоб це була велика наша спільнота, щоб діти мріяли сюди потрапити, а ми пишалися цими дітьми і нашими спільними фотографіями. Я вважаю, що нам у жодному разі не можна зупинятися і припиняти проєкти для дітей. Треба продовжувати їх робити по можливості, от якою є можливість, так і треба робити.

– Який момент конкурсу був для вас найемоційнішим чи найпам'ятнішим?

– Ну, мабуть, найзворушливіший момент – це нагородження. Тому що перемога – дуже складний момент, бо для когось – це радість, а для когось – сльози. Для нас усі вони переможці, адже відібравши з 500 заявок ту кількість, яка у нас була, я вважаю, що кожен із них уже переміг. Але всі прагнуть до першого місця, і, звичайно, були ось ці сльози. А потім дівчатка, хлопчики підходили й розпитували мене, що не вистачило, що змінити, як зробити краще.

Ще один момент мені дуже запам’ятався: маленька дівчинка співала пісню Пивоварова. Ми домовилися з Артемом на репетиції, що дитина це робитиме, тобто він про все знав. І ось у день гала-концерту ми влаштували сюрприз: Артем дав їй можливість заспівати половину пісні, а потім несподівано для неї вийшов на сцену. Я як режисерка, звісно, очікувала, що вона якось відреагує, але вона ще маленька, всього 8 років. Вона не змогла відпрацювати цей момент через вік. Професіоналізм прийде пізніше. Але вона зробила так, як зробила, і це теж класно. Коли мегапопулярний артист з’являється на сцені, а вона навіть оком не моргнула... Це був дуже зворушливий момент. Я рада, що Артем нас підтримав, і ми зробили такий експромт.

– Як ви оцінюєте внесок Dity.Help Music у підтримку українських талановитих дітей?

– Ми взяли на себе цю місію. Зрозуміло, що ми музичні канали, і це нам близьке та зрозуміле. Я довго думала про це. Це певна місія – підтримувати і робити все, що можемо. Насправді, це дуже класно, коли ти бачиш, як вони дорослішають і коли вони потім прислухаються до якихось наших порад, переробляють пісні, змінюють номери, дорослішають. А потім ми їх запрошуємо вже як лауреатів.

Так, у нас була категорія – це ті діти, які вже щось отримували. Вони просто лауреати, вони як гості. По-перше, їх знають ті, хто тількио приєднався до нашого руху, тому що це велика родина. І таких дітей достатньо в різних регіонах України. Ми даємо їм можливість на професійній сцені з професійним світлом, з режисерською групою відчути себе повноцінними артистами. Вони приходять на саундчек, йдуть на грим, приходять на репетиції з хореографом, який ставить їм рухи, це дорогого варте.

Я думаю, що, можливо, вони зараз ще не до кінця розуміють, наскільки це важливо і наскільки це їм допомагає. Але я впевнена, що після Dity.Help Music вони повернуться у вересні до своїх шкіл і будуть на голову вище за всіх інших. Ми даємо їм певні крила, які вони мають розвивати, щоб стати тим, ким хочуть стати.

– Які у вас плани на подальші проєкти на М1?

– Ми працюємо на наближення перемоги, робимо це з піснею по життю, так легше. Наш головний проєкт M1 Music Awards відбудеться тоді, коли буде мирне небо, і всі наші території повернуться до складу України й будуть деокуповані. І тоді ми організуємо велике свято, щоб цей захід був для всіх.

Тому що M1 Music Awards не може бути просто звичним концептом. Це має бути видовищно, інтерактивно, а зараз це не на часі. Тому ми робимо те, що робимо – підтримуємо молодих, даємо їм дорогу, щоб вони відчували себе комфортно в цій країні. Ну і щоб нас не ставало менше, бо нас і так вже дуже мало...

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!